П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

11.04.2008 р.                                                                                                     № 11/65 

                                                                                                                Суддя        Винокуров К.С.

                                                                       Секретар судового засідання  Давиденко Д.В.

Позивач:                     ОСОБА_1. (паспорт серії НОМЕР_1)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 11.04.2008 р. о 15 год. 05 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 18.04.2008 р., про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної у місті Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про стягнення недоотриманих належних сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2000 - 2006 роки в розмірі 6012,50 грн. та 12600 грн. одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Ухвалою суду від 20.09.2007 року відкрито провадження в адміністративній справі за зазначеним позовом та призначено справу до судового розгляду.

Під час розгляду справи позивачем збільшено позовні вимоги і відповідно він просив стягнути недоотриманих належних сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2000 - 2007 роки в розмірі 7 762,50 грн., включивши суму щорічної допомоги на оздоровлення за  2007 рік в розмірі 1840 грн., а також 13 800 грн. одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Подальший розгляд справи здійснювався в межах збільшених позовних вимог.

Позивач підтримав позов у повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог Позивач зазначав, що відповідачі своїми діями порушили вимоги ст.ст. 21, 22, 24, 46, 55 Конституції України та ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 796-ХІІ), що призвело до відмови в перерахунку сум одноразової допомоги на оздоровлення.

Ухвалою суду від 30.01.2008 року № 11/65 залучено до участі у справі в якості співвідповідача Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (надалі Відповідач 2).

Відповідач 1 позов не визнав, подав заперечення та вважає його необґрунтованим виходячи з наступного.

На підставі ст.117 Конституції України та ст.ст.62,67 Закону, Кабінет Міністрів України видав Постанову від 12.07.2005 р. № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою встановив такі розміри щорічної допомоги на оздоровлення, а саме - учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії III групи - 90 грн.

До набрання чинності вищезазначеної постанови виплата щорічної допомоги на оздоровлення провадилась відповідно до підпункту «є»пункту 1 Постанови КМУ від 26.07.1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою передбачалась виплата щорічної допомоги на оздоровлення як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС І категорії III групи інвалідності в розмірі 21грн. 50 коп.

Статтю 48 доповнено частиною сьомою згідно із Законом від 06.06.96 р. №   230/96-ВР, в якій зазначено, що розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

На час прийняття та вступу в дію Постанови КМУ № 836 на момент внесення доповнень до Закону діяла Постанова Верховної Ради України від 20.02.1996 року № 49/96 ВР «Про порядок введення в дію статей 10, 33, 31 Закону «Про оплату праці та встановлення мінімального розміру пенсії за віком», пунктом третім якої передбачено, що до внесення відповідних змін до чинного законодавства виплати, крім пенсій, тарифні ставки та оклади розраховані на основі мінімальної заробітної плати, здійснюються (застосовуються ) у розмірах, які діють станом на І лютого 1996 року.

Пунктом І Постанови Верховної Ради України від 20.02.1996 року № 49/96 встановлено з 01.03.1996 року мінімальний розмір заробітної плати у розмірі 1 млн. 500 тисяч карбованців, а згідно Указу Президента України від 25 серпня 1996 року «Про грошову реформу в Україні»- 15 грн.

В подальшому розміри мінімальної заробітної плати підвищувались Законами України.

Отже, слід врахувати, що законами щодо зміни розміру мінімальної заробітної плати, які були введені в дію після прийняття верховною Радою України постанови від 20 лютого 1996 року, зміни до чинного законодавства щодо визначення цією постановою розрахункової величини для обрахування розміру соціальних виплат (крім пенсій) не вносились.

Також не вносились зміни і до постанови КМУ від 29.07.1996 року № 836 (крім пп. «є»пункту 1), яка визначала розмір щорічної допомоги на оздоровлення в певній грошові сумі.

Оскільки не було внесено змін, то відповідно застосовуються чинні на час прийняття та застосування відповідних законів норми законодавства України. Позивач в позовній заяві посилається на статтю 71 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 05.10.2006р. №231-У. Дія цієї статті набула чинності лише з 01.01.2007 року і зворотної сили не має.

За таких обставин, Управління праці та соціального захисту населення Подільського району вважає, що діяло в межах правового поля і не мало законних підстав для нарахування різниці суми щорічної допомоги на оздоровлення, оскільки нарахування зазначеної допомоги проведена позивачу у відповідності з чинним законодавством компенсації за шкоду заподіяну здоров'ю проводяться згідно відповідної заяви особи, а тому просило в позові відмовити.

Відповідач 2 заперечує проти позовних вимог з тих же підстав, також посилається, на те, що щорічна допомога на оздоровлення виплачувалась Київським міським центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат по особовому рахунку № 701115 за 2000-2006 роки на підставі розпорядження управління праці та соціального захисту населення Подільської районної у м. Києві державної адміністрації. Відповідача 2 зазначає, що законами щодо зміни розміру мінімальної  заробітної плати, які були введені в дію після прийняття Верховною Радою України постанови від 20.02.1996 р. № 49/96 “Про порядок введення в дію статей 10, 33, 34  Закону “Про оплату праці” та встановлення мінімального розміру пенсії за віком”, зміни до чинного законодавства щодо визначення цією постановою розрахункової величини для обрахування розміру соціальних виплат (крім пенсій) не вносилися.

Крім того, представник Відповідача 2 просила суд врахувати, що відповідно до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Позивач протягом 2000-2006 рр. одержував нараховані йому виплати, заперечень щодо їх розміру не заявляв, законодавчо встановлені розміри компенсаційних виплат повинен був знати, так як Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»офіційно оприлюднений.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення Позивача і представників Відповідачів, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ групи, перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Подільської районної у місті Києві державної адміністрації з 2000 року, як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції 1 категорії, про що йому видане посвідчення серії НОМЕР_2.

Згідно пункту 1 частини четвертої статті 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи”, інвалідам третьої групи щорічна допомога на оздоровлення виплачується у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.

Стаття 62 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, визначає, що роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

Відповідно до п.1  Постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 № 836 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, встановлені такі розміри виплат, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 13, ст. 178; N 37, ст. 543, газета "Голос України", 25 червня 1996 р. № 114):

є) щорічної допомоги на оздоровлення:

зазначеним інвалідам: I і II групи - 2670 тис. крб., III групи - 2150 тис. крб., дітям-інвалідам - 2150 тис. карбованців.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 р. № 562 “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” були внесені зміни до Постанови КМ України № 836 та встановлено, що громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, виплачується такий розмір щорічної допомоги на оздоровлення:

інвалідам I і II групи - 120 гривень;

учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії - 100 гривень;

інвалідам III групи та дітям-інвалідам - 90 гривень;

учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії, кожній дитині, яка втратила внаслідок Чорнобильської катастрофи одного з батьків, та евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей, - 75 гривень.

Відповідно до поданих заяв ОСОБА_1. Управлінням праці та соціального захисту населення сформовано списки-розпорядження по особовому рахунку № 701115:

-          2000 - 2004 роки в розмірі 21 грн. 50 коп, відповідно до постанови КМУ від 26.07.1996 р. № 836;

-          2005 - 2006 роки в розмірі 90 грн., відповідно до постанови КМУ від 12.07.2005р. № 562, які передані на виплату до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат. За інформацією центру на користь позивача проведені поштовим переказом виплати за місцем проживання заявника в загальній сумі 287,5 грн., що не заперечується позивачем і підтверджується довідкою від 18.10.2007 р. № 04/1505-06 (знаходиться в матеріалах справи).

За 2007 рік розпорядження на виплату щорічної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат не надходило.

У період, за який заявлені вимоги про стягнення виплат на оздоровлення, розмір мінімальної заробітної плати був таким:

Таким чином, недоплата позивачу одноразової  допомоги на оздоровлення  складає:

За період з 2000-2007 р.р. -7 762,50 грн. (із розрахунку 8140 грн.-377,5 грн. = 7762,5 грн.)

Під час судового розгляду адміністративної справи, представником Відповідача 2 заявлено клопотання про застосування строків позовної давності, оскільки позивач протягом 2000-2006 рр. одержував нараховані йому виплати, заперечень щодо їх розміру не заявляв, законодавчо встановлені розміри компенсаційних виплат повинен був знати, так як Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»офіційно оприлюднений.

Відповідно до ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Якщо законом встановлена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то обчислення строку звернення до адміністративного суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

З огляду на те, що Позивачем був пропущений річний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів, встановлений ст. 99 КАС України, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення недоотриманих належних сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2000 - 2006 роки не підлягають задоволенню, застосовуючи наслідки статті 100 КАС України.

Позовні вимоги в частині стягнення недоотриманих належних сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік в сумі 1840 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” не уповноважено Кабінет Міністрів України зменшувати конкретні суми компенсацій і допомоги, змінювати розмір допомоги на оздоровлення, встановлений Законом.

Частиною 1 статті 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” було встановлено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій (передбачених цим Законом) підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ст. 76 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” зі змінами внесеними згідно з Законом України від 15.03.2007 р. № 749-V, мінімальна заробітна плата з 01.10.2007 р.  складає 460,00 грн.

Враховуючи особливий статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та обумовлену цим необхідність їх адекватного соціального захисту, Верховна Рада України вже у 2006 році доповнила Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” статтею 71, в якій встановлено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону (Закон № 231-V від 5 жовтня 2006 року).

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а статтею 75 Конституції встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім - своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.

Верховною Радою України дію абзацу другого частини четвертої статті 48 зупинено на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із Законом України від 19.12.2006 р. № 489-V. Проте зупинення дії абзацу другого частини четвертої статті 48 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007.

У відповідності до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року текст статті 48 викладено в такій редакції:

"Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України".

Аналізуючи зміст наведених нормативно-правових актів, суд приходить до висновку, що оскільки редакція абзацу другого частини 4 статті 48 Закону була чинною до внесення відповідних змін згідно з Законом № 107-VI від 28.12.2007 року, вимоги позивача про стягнення суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік виходячи з розміру мінімальної заробітної плати підлягають задоволенню.

Вимоги позивача про стягнення 13 800 грн. одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, передбачену частиною 1 статті 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” підлягають задоволенню частково в сумі 58,32 грн. виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачалось, що одноразова компенсація особам, які стали інвалідами, та сім'ям, які втратили годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, а саме для інвалідів III групи виплачується в розмірі 30 мінімальних заробітних плат, але не менше 5 тисяч карбованців. При цьому у ч. 3 цієї статті зазначено, що виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності чи втрати годувальника.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивачу була призначена до виплати одноразова компенсація, як особі, яка стала інвалідом ІІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи в сумі 5832000,00 грн. Протокол № 4173 від 22.05.1995 року про призначення пенсії та компенсації міститься в матеріалах справи.

Проте на неодноразові запитання суду щодо виплати одноразової компенсації Відповідач 2 не зміг підтвердити документально виплату вказаної суми Позивачу з 1995 року до цього часу. Зазначене підтверджується листом від 18.02.2008 р. № 04/436-06 на ім'я начальника Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної у м. Києві державної адміністрації, що міститься в матеріалах справи. Позивач також зазначив, що цю суму одноразової компенсації він не отримував.

У відповідності до Указу Президента України від 25.08.1996 р. «Про грошову реформу в Україні» починаючи з 2 вересня 1996 року в Україні проведено грошову реформу - введення в обіг визначеної Конституцією та іншим законодавством України національної валюти України, якою є гривня та її сота частина копійка. Так, українські карбованці підлягали обміну на гривні за курсом 100000 карбованців на 1 гривню.

Виходячи з цього розрахунку, на користь Позивача підлягає до виплати сума одноразової компенсації в розмірі 58,32 грн. 

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, та свідчать про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем частково підтверджують обставини, на які позивач посилається  в обґрунтування позовних вимог.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи всі вищевикладені обставин, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1. підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 71, 158, 160-163, 167, 254  КАС України, адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної у місті Києві державної адміністрації (04071, м. Київ, вул. Ярославська, 31-Б) здійснити на користь ОСОБА_1(АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_1) виплати сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік в розмірі 1840 грн. 00 коп. (одна тисяча вісімсот сорок гривень 00 копійок) та одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю в сумі 58,32 грн. (п'ятдесят вісім гривень 32 копійки).  

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                           К.С. Винокуров

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі -18.04.2008.