П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

10.04.2008 р.                                                                                                     № 11/165 

                                                                                                                Суддя        Винокуров К.С.

                                                                       Секретар судового засідання  Давиденко Д.В.

Позивач:                     ОСОБА_1. (паспорт серії НОМЕР_1)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 10.04.2008 р. о 12 год. 00 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 17.04.2008 р., про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до Служби безпеки України, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання СБУ надати довідку про склад та розмір місячного грошового забезпечення Позивача за останньою штатною посадою перед звільненням з військової служби, зобов'язання ГУ ПФУ в м. Києві здійснити перерахунок пенсії з моменту первісного її призначення та виплатити недоплачену суму пенсії. Позовні вимоги викладені з урахуванням заяв про зміну позовних вимог, подану 15.02.2008 р. та від 10.04.2008 р.

Ухвалою суду від 06.11.2007 року відкрито провадження в адміністративній справі за зазначеним позовом та призначено попереднє судове засідання на 11.12.2007 р.

Під час підготовчого провадження судом було витребувано від осіб, які беруть участь у справі документи та інші матеріали, прийнято рішення про проведення попереднього судового засідання та повідомлено сторін про необхідність надання до суду доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень.

Ухвалою суду від 15.02.2008 р. закінчене підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 10.04.2008 р.

Позивач підтримав позов у повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог Позивач посилався на ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб»в редакції від 04.04.2006 року, якою передбачено, що пенсії особам офіцерського складу   обчислюються з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення

(надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством.

Позивач вважає, що Відповідачі при обчисленні пенсії неправомірно застосували статтю 40 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», згідно з якою пенсія нараховується з урахуванням окладу за посадою, військовим званням, процентною надбавкою за вислугу років у розмірах, встановлених за останньою штатною посадою перед звільненням, а також щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії у розмірі, що визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням, оскільки на момент призначення пенсії був чинним Закон України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців»від 04.04.2006 року. Таким чином, позивач просив суд задовольнити його позовні вимоги, оскільки вважає їх обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Представник Відповідача 1 позов не визнав, подав заперечення проти позовних вимог, де зазначив, що фінансування витрат, зазначених у Законі України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб»здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а тому Служба безпеки України при обчисленні пенсії позивачу керувалась відповідними нормами Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік». З огляду на це, відповідач вважає що відсутні підстави для визнання дій СБ України неправомірними. 

Представник Відповідач 2 позовні вимоги не визнав, подав заперечення на позов, просив в задоволенні позову відмовити, оскільки відповідачем не було здійснено порушень законодавства при призначенні пенсії позивачу.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення Позивача і представників Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1-полковник запасу Служби безпеки України, звільнений з військової служби в органах Служби безпеки України згідно наказу Голови СБ України від 29.09.2006 року № 1546-ос.

Після звільнення з 01.10.2006 року Позивачу призначено пенсію за вислугу років в розмірі 74% грошового забезпечення, яке складається з наступного:

-          посадовий оклад у розмірі 280 грн.;

-          оклад за військове звання у розмірі 135 грн.;

-          процентна надбавка за вислугу років 40% - 222,00 грн.;

-          відсоткове збільшення до 50% - 140,00 грн.;

-          сума надбавок по доп. грошовому атестату -3169,98 грн.

Стаж за вислугу років позивача складає 28 років.

Таким чином, загальний розмір пенсії Позивача визначений у протоколі про призначення пенсії № 10490 від 18.12.2006 року та складає 2926,74 грн., також підтверджується розрахунком пенсії ГУ ПФУ в м. Києві.

При визначенні розміру грошового забезпечення Відповідачі застосували положення ст. 40 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», згідно з якими  установлено, що при звільненні у 2006 році для обчислення пенсій особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", та членам їх сімей до грошового забезпечення враховуються відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентна надбавка за вислугу років у розмірах, встановлених за останньою штатною посадою перед звільненням, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірі, що визначаються за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При цьому при обчисленні пенсій у розрахунок грошового забезпечення не включаються щомісячні надбавки (доплати), встановлені особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі.

Пунктом 30 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»передбачено, що з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2006 рік дію статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб".

Відповідачі відмовили у перерахунку пенсії Позивачу посилаючись на норми статті 40, п. 30 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік». 

Аналізуючи зміст наведених нормативно-правових актів, суд приходить до висновку, що посилання відповідачів не можуть бути прийняті до уваги, виходячи з наступного.

Відносини, що склалися між позивачем та відповідачем є публічно-правовими відносинами, виходячи із змісту ст. 3 та п. 2 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно зі ст. 8 Конституції України, Конституція має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

При цьому судом береться до уваги рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/07 у справі № 1-29/2007, в якому зазначається наступне.

Зупинення дії законів є способом тимчасового припинення їх дії в часі та/або за колом осіб і має здійснюватися відповідно до вимог Конституції України. Ця юридична процедура знаходиться в органічному зв'язку із скасуванням законів, внесенням до них змін та доповнень. Отже, у такому випадку законом про Державний бюджет України припиняється на певний строк правове регулювання відносин у сфері соціального захисту, зупиняється дія механізму реалізації конституційних соціально-економічних прав громадян, що призводить до обмеження права на соціальний захист. Систематичне зупинення законами про Державний бюджет України дії чинних законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій фактично скасовує їх дію.

Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України. У статті 64 Конституції України вичерпно визначено такі випадки, а саме передбачено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод людини із зазначенням строку дії цих обмежень, та визначено ряд прав і свобод, які не можуть бути обмежені за жодних обставин.

Закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України  - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України. Таке положення закріплено і в частині третій статті 27 Бюджетного кодексу України.

Приймаючи зазначене рішення, Конституційний Суд України, виходив з того, що Верховна Рада України не повноважна при прийнятті Закону про Державний бюджет включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

Відповідно до ст. 152 Конституції України закони та інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців»від 04.04.2006 року     № 3591-IV внесено зміни до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб»від 09.04.1992 року, зокрема, викладено у новій редакції статтю 43 Закону, змінено його назву - «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з ст. 1-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб»законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Станом на серпень 2006 року, час звільнення Позивача, частина 3 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб»передбачала, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством.

Як встановлено судом, після внесення змін до Закону від 04.04.2006 року і до дня звільнення Позивача та призначення йому пенсії -01.10.2006 року законодавчим органом не було внесено змін до ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», а тому при призначенні пенсії позивачу відповідачам слід керуватись діючою на той час редакцією даного Закону, яка не передбачала будь-яких обмежень при нарахуванні та обчисленні пенсії щодо видів грошового забезпечення та строку, за який береться додаткове грошове забезпечення.

У ч. 2 ст. 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд звертає увагу, що згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачі, як суб'єкти владних повноважень не довели правомірності рішень, яке полягає у відмові здійснити перерахунок раніше призначеної пенсії з моменту первісного призначення пенсії відповідно до статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у редакції Закону України від 04.04.2006 року, виходячи з розміру грошового забезпечення Позивача за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, в тому числі й надбавки за право на пенсію.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на нормах діючого законодавства та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158-163 КАС України, адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Зобов'язати Службу безпеки України надати до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві довідку про склад та розмір місячного грошового забезпечення ОСОБА_1(паспорт серії НОМЕР_1) за останньою штатною посадою перед звільненням з військової служби.

3.          Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві зробити на підставі довідки, наданої Службою безпеки України, перерахунок раніше призначеної ОСОБА_1(паспорт серії НОМЕР_1) пенсії з моменту первісного призначення пенсії відповідно до статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у редакції Закону України від 04.04.2006 року з розміру грошового забезпечення ОСОБА_1(паспорт серії НОМЕР_1) за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, в тому числі й надбавки за право на пенсію.

4.          Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві виплатити ОСОБА_1(паспорт серії НОМЕР_1) недоплачену суму пенсії.

5.Стягнути з рахунків Державного бюджету України на користь ОСОБА_1(паспорт серії НОМЕР_1) 3,40 грн. (три гривні 40 коп.) судових витрат.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                           К.С. Винокуров

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі -17.04.2008.