|
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 |
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
01.04.2008 р. № 11/110
За позовом Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційне підприємство
«Композит»
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерброк Плюс»
про визнання правочинів (договорів комісії) недійсними
Суддя Винокуров К.С.
Секретар судового засідання Давиденко Д.В.
Представники сторін:
від позивача: Варченко А.В. (довіреність № 136/9/10-008 від 15.01.2008 р.);
від відповідача 1: не з'явився;
від відповідача 2: Колодич Є.В. (довіреність № б/н від 01.06.2007 р.)
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 01.04.2008 р. о 12 год. 05 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 03.04.2008 р., про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Державна податкова інспекція у Оболонському районі міста Києва (надалі ДПІ у Оболонському районі міста Києва, позивач) звернулась до суду з позовом про визнання недійсною угоди (договору комісії № 10/5К від 08.12.2004р.) укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційне підприємство «Композит»(надалі ТОВ «Комерційне підприємство «Композит», відповідач 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерброк Плюс»(надалі ТОВ «Інтерброк Плюс», відповідач 2) на підставі ч. 1 ст. 207 ГК України. Також позивач просив суд застосувати наслідки передбачені ч. 1 ст. 208 ГК України, а саме - зобов'язати ТОВ «Комерційне підприємство «Композит»повернути вартість послуг отриманих за угодою в сумі 25 628, 72 грн. та стягнути вказану суму з ТОВ «Інтерброк-Плюс» на користь держави.
Ухвалою суду від 22.01.2008 р. справи, що розглядались за вимогами ДПІ у Оболонському районі міста Києва про визнання недійсними угод (договорів комісії № 10/5К від 08.12.2004р., № 11/4К від 10.12.2004р., № 05/0201/2К від 01.02.2005р., № 05/0401/1К від 01.04.2005р., № 11/5К від 10.12.2004р., № 05/0104/1К від 04.01.2005р.), укладених між відповідачами, об'єднано для спільного розгляду в одне провадження. Право суду об'єднати для спільного розгляду і вирішення кілька адміністративних справ за однорідними позовними заявами одного і того ж позивача до того ж відповідача передбачено ст. 116 КАС України.
Розгляд вимог про визнання угод недійсними здійснювався судом в межах справ 11/110, 11/111, 11/112, 11/113, 11/114, 11/115 та відповідно в частині застосування наслідків недійсності оспорюваних угод, позивач з урахуванням уточнень до позову просив суд визнати правочини (договори комісії) недійсними на підставі ч. 1 ст. 207 ГК України та застосувати наслідки, передбачені ч. 1 ст. 208 ГК України:
- за договором комісії № 10/5К від 08.12.2004р. зобов'язати ТОВ «Комерційне підприємство «Композит»повернути вартість послуг отриманих за угодою в сумі 25 628, 72 грн. та стягнути вказану суму з ТОВ «Інтерброк-Плюс»на користь держави;
- за договором № 11/4К від 10.12.2004р. -зобов'язати ТОВ «Комерційне підприємство «Композит»повернути вартість послуг отриманих за угодою в сумі 11 726, 75 грн. та стягнути вказану суму з ТОВ «Інтерброк-Плюс» на користь держави;
- за договором № 05/0201/2К від 01.02.2005р. -зобов'язати ТОВ «Комерційне підприємство «Композит»повернути вартість послуг отриманих за угодою в сумі 23 000 грн. та стягнути вказану суму з ТОВ «Інтерброк-Плюс»на користь держави;
- за договором № 05/0401/1К від 01.04.2005р. -зобов'язати ТОВ «Комерційне підприємство «Композит»повернути вартість послуг отриманих за угодою в сумі 60 182 грн. та стягнути вказану суму з ТОВ «Інтерброк-Плюс»на користь держави;
- за договором № 11/5К від 10.12.2004р. -зобов'язати ТОВ «Комерційне підприємство «Композит»повернути вартість послуг отриманих за угодою в сумі 8 708, 49 грн. та стягнути вказану суму з ТОВ «Інтерброк-Плюс»на користь держави;
- за договором № 05/0104/1К від 04.01.2005р. -зобов'язати ТОВ «Комерційне підприємство «Композит»повернути вартість послуг отриманих за угодою в сумі 60 000 грн. та стягнути вказану суму з ТОВ «Інтерброк-Плюс»на користь держави.
Позовні вимоги мотивовані тим, що оспорюваний договір укладений з метою, завідомо суперечною інтересам держави, при наявності умислу у відповідача 1, що підтверджується доказами доданими до матеріалів справи.
Як стверджує позивач, умисел відповідача-1 на укладання угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, підтверджується встановленими під час розгляду кримінальної справи обставинами щодо незаконної діяльності ТОВ «Комерційне підприємство «Композит». Вироком Голосіївського районного суду міста Києва у кримінальній справі №1-561/2 від 10.08.2006р. підтверджено, що підписання ОСОБА_1. реєстраційних документів ТОВ «Комерційне підприємство «Композит»дозволило невстановленим особам здійснювати незаконну діяльність, прикриваючись фактом реєстрації товариства, використовуючи фіктивну юридичну особу для прикриття незаконної діяльності; невстановлені слідством особи отримали можливість складати фіктивні господарські угоди та фіктивні первинні документи. У висновках судово-почеркознавчої експертизи № 6429, № 6430 від 22.08.2006р. Київського науково-дослідного інституту судових експертиз зазначено, що підписи на первинних документах, які складені на виконання оспорюваних угод виконані не ОСОБА_1., а іншими особами.
ТОВ «Комерційне підприємство «Композит»останній раз звітувало до ДПІ у Голосіївському районі міста Києва з податку на прибуток за 1 квартал 2005р., звітність подавалась з нульовими показниками.
Відповідачем 2 позов не визнано, у письмових запереченнях ТОВ «Інтерброк-Плюс»стверджує про безпідставність заявлених вимог до відповідачів. Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, згідно ч. 4 ст. 72 КАС України є обов'язковими для адміністративного суду, який розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, або постанова суду, лише в питаннях чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Тому відповідно неправомірним є посилання позивача на вирок у кримінальній справі, оскільки такий має значення лише в питаннях чи мало місце вчинене засновником ТОВ «Комерційне підприємство «Композит»ОСОБА_1. діяння та саме є обов'язковим для адміністративного суду який розглядає справу про правові наслідки дій та бездіяльності ОСОБА_1.. Відповідач також посилається на роз'яснення ВГС України згідно яких наявність умислу у сторін угод означає, що вони виходячи із обставин справи розуміли і повинні були розуміти протиправність угоди, яку підписали, і протиріччя її цілей інтересам держави і суспільства та намагались або умисно допускали настання протиправних наслідків». Як зазначено у запереченнях на позов, керівництво ТОВ «Інтерброк Плюс»не мало ніякого умислу та не допускало настання протиправних наслідків при підписанні угод з ТОВ «КП Композит». Кримінальну справу, порушену за фактом умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах відносно директора ТОВ «Інтерброк Плюс»ОСОБА_2 постановою прокуратури закрито. Податкове повідомлення-рішення, винесене на підставі висновків акту перевірки від 22.03.2006р. яким встановлено заниження валового доходу ТОВ «Інтерброк Плюс», скасоване постановою Господарського суду міста Києва від 29.01.2008 р.
Відповідач 1 заперечень проти позову не надав, на судовий розгляд справи не з'являвся, про розгляд справи був повідомлений належним чином. Відповідно до ч. 2 ст. 128 КАС України неприбуття в судове засідання сторін без поважних причин або неповідомлення ними про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, адміністративний суд, -
ВСТАНОВИВ:
Протягом грудня 2004р. -квітня 2005р. між ТОВ «Комерційне підприємство «Композит»та ТОВ «Інтерброк Плюс»було укладено договори комісії № 10/5К від 08.12.2004р., № 11/4К від 10.12.2004р., № 05/0201/2К від 01.02.2005р., № 05/0401/1К від 01.04.2005р., № 11/5К від 10.12.2004р., № 05/0104/1К від 04.01.2005р., за умовами яких (договори типові) комітент (ТОВ «Комерційне підприємство «Композит») уповноважує, а комісіонер (ТОВ «Інтерброк Плюс») бере на себе обов'язок протягом строку дії договору здійснювати посередницьку діяльність по продажу обумовлених цінних паперів в інтересах комітента згідно лімітного замовлення на продаж -замовлення продати цінні папери за ціною, що не нижче ніж обумовлена. Комісійна винагорода комісіонера складає 0, 10% від суми укладеної угоди по виконанню договору. Якщо комісіонер укладе угоду на умовах більш вигідних, ніж ті, що були зазначені комітентом, вся вигода надходить комісіонеру.
Згідно п. 2.2 укладених договорів комісії -фактична кількість цінних паперів, факт прийому-передачі цінних паперів та розмір виплаченої винагороди фіксується сторонами в акті прийому-передачі цінних паперів.
В якості підтвердження виконання спірних договорів до матеріалів справи надані акти прийому-передачі цінних паперів та акти виконання зобов'язань, про розрахунок між сторонами свідчать також акт взаємозаліку заборгованості від 30.06.2005р. до договорів купівлі-продажу цінних паперів № 10/5К від 08.12.2004р., № 05/0104/1К від 04.01.2005р., № 05/0201/2К від 01.02.2005р., № 05/0301/1К від 01.03.2005р., № 05/0401/1К від 01.04.2005р.
Відповідно до статті 4 Перехідних положень Господарського кодексу України, Господарський кодекс України застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу.
Згідно із п. 1 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, ЦК України набрав чинності з 1 січня 2004 року.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
В даному випадку, враховуючи, що виконання договору відбулось в період після 01.01.2004р., підлягають застосуванню ст. 215, 203 ЦК України, відповідно до яких підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього кодексу. Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд повинен з'ясувати наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних юридичних наслідків.
Органи юридичної особи -це призначені або обрані посадові особи. Таким чином наявність прямого умислу та корисливої мети на ухилення від сплати податків може бути встановлено виключно у фізичних осіб. Фізична особа (посадова особа) визнається винною тільки судом загальної юрисдикції.
Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Позивач, стверджуючи про наявність в діях відповідача-1 умислу, спрямованого на досягнення мети суперечної інтересам держави, вважає, що підставою для висновку щодо спрямованості діяльності відповідача-1 є вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 10.08.2006р. яким визнано винним ОСОБА_1., що своїми умисними діями скоїв фіктивне підприємництво, тобто створив суб'єкти підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності.
Судом надано оцінку фактам встановленим у вищевказаному вироку суду, а саме те, що підписання ОСОБА_1. реєстраційних документів ТОВ «Комерційне підприємство «Композит»дало змогу невстановленим слідством особам на ім'я ОСОБА_3 та ОСОБА_4 22.06.2004р. зареєструвати вказане товариство в Голосіївській районній в м. Києві державній адміністрації, як суб'єкт підприємницької діяльності -юридичну особу у формі ТОВ за реєстраційним номером 09687, після чого включити 23.06.2004р. ТОВ «Комерційне підприємство «Композит»до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, зареєструвати вказане підприємство, як платника податків у Державній податковій інспекції Голосіївського району міста Києва, в державних цільових фондах.
В обґрунтування позову позивачем зроблено посилання на протиправність умислу лише у ТОВ «Комерційне підприємство «Композит». Враховуючи наведене, встановлення умислу підприємства на укладення угоди з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, є предметом дослідження у цій справі.
Згідно ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Таким чином вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 10.08.2006р. під час розгляду справи щодо визнання недійсними угод укладених ТОВ «Комерційне підприємство «Композит» є обов'язковим для адміністративного суду лише в питаннях вчинення особою яка зазначена в установчих документах підприємства як його засновник, відповідного злочину.
Предметом дослідження у кримінальній справі не були наявність протиправного умислу при укладенні угод, що мали місце під час підприємницької діяльності ТОВ «Комерційне підприємство «Композит»однак під час розгляду кримінальної справи судом встановлено, що підписання ОСОБА_1. реєстраційних документів ПП «Буллит», ТОВ «Євробудпром»та ТОВ «Комерційне підприємство «Композит»без наміру здійснення господарської діяльності дозволило невстановленим слідством особам здійснювати незаконну діяльність, прикриваючись фактом реєстрації вказаних підприємств. Використовуючи фіктивні юридичні особи -ПП «Буллит», ТОВ «Євробудпром»та ТОВ «Комерційне підприємство «Композит»для прикриття незаконної діяльності, невстановлені слідством особи отримали можливість складати фіктивні господарські угоди та фіктивні первинні документи, що свідчать про реалізовані товари, роботи (послуги) фактично не здійснюючи господарську діяльність, пов'язану з виробництвом продукції, виконанням робіт, наданням послуг чи заняття торгівлею.
З урахуванням встановлених в ході розгляду кримінальної справи обставин суд не може прийняти в якості підтвердження виконання робіт за спірними договорами первинні документи виписані ТОВ «Комерційне підприємство «Композит», в даному випадку складені на виконання спірних договорів акти прийому-передачі цінних паперів та акти виконання зобов'язань свідчать лише про документальне оформлення угод.
Усі первинні документи, що підтверджують виконання договорів комісії № 10/5К від 08.12.2004р., № 11/4К від 10.12.2004р., № 05/0201/2К від 01.02.2005р., № 05/0401/1К від 01.04.2005р., № 11/5К від 10.12.2004р., № 05/0104/1К від 04.01.2005р. та самі договори підписані від імені ТОВ «Комерційне підприємство Композит»директором ОСОБА_1., однак відповідно до наданих до матеріалів справи висновків судово-почеркознавчої експертизи № 6429, № 6430 від 22.08.2006р. Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, підписи на первинних документах, які складені на виконання оспорюваних угод виконані не ОСОБА_1., а іншими особами. Таким чином до справи залучені належні докази, які підтверджують, що всі первинні документи з приводу взаємовідносин ТОВ «Інтерброк Плюс»з ТОВ «Комерційне підприємство «Композит»підписані з боку останнього не уповноваженою особою платника податків. Згідно повідомлених позивачем відомостей, ТОВ «Комерційне підприємство «Композит»звітність подавалась до податкового органу з нульовими показниками.
Розглянувши спір по суті, оцінивши доводи сторін судом встановлено, що обставини на які посилається позивач та якими обґрунтовано недійсність спірних договорів, свідчать про укладення угод з метою що завідомо суперечить інтересам держави. Як зазначає позивач у позовній заяві відповідач 1, уклавши спірні договори та виконуючи зобов'язання на їх виконання, тобто здійснюючи господарську діяльність не відображаючи її результатів в бухгалтерській і податковій звітності, відповідних документах і відомостях, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків, зборів, не подаючи даних про об'єкти оподаткування до державних органів, не сплачуючи до бюджету відповідних сум податків, порушував систему оподаткування яка створена в інтересах держави та суспільства.
Водночас правочин, вчинений з метою яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства є таким, що порушує публічний порядок, а отже нікчемним. Як зазначено у частині 2 ст. 215 Цивільного кодексу України визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.
Враховуючи наведене, позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов'язання) недійсним судовому розгляду не підлягають.
Органи державної податкової служби, вказані в абзаці 1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.
За таких обставин, в силу положень п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України за вимогами про визнання недійсними угод згідно договорів комісії № 10/5К від 08.12.2004р., № 11/4К від 10.12.2004р., № 05/0201/2К від 01.02.2005р., № 05/0401/1К від 01.04.2005р., № 11/5К від 10.12.2004р., № 05/0104/1К від 04.01.2005р. суд закриває провадження.
Таким чином матеріали справи свідчать про укладення спірних договорів з боку ТОВ «Комерційне підприємство «Композит»з умислом на здійснення незаконної господарської діяльності з корисливою метою спрямованою на порушення інтересів держави та суспільства. Натомість доводи позивача щодо наявності в діях відповідача 2 умислу на укладення угод завідомо суперечних інтересам держави не можуть бути прийнятими судом виходячи з наступного. Представлений в якості доказу акт перевірки № 272-22-2-32593645 від 22.03.2006р. яким було встановлено, що ТОВ «Інтерброк Плюс»в порушення вимог пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»занижено валовий дохід на суму 4 949, 6 тис. грн. не є належним доказом вчинення останнім правопорушення, оскільки не породжує певних правових наслідків, висновки акту не мають обов'язкового характеру для ТОВ «Інтерброк Плюс».
У акті перевірки викладена позиція органу щодо окремих питань, та відповідно остання може бути визнана помилковою при оскарженні податкового повідомлення-рішення винесеного на підставі висновків вказаного акту, як в адміністративному так і в судовому порядку. Окрім того, сума податкового зобов'язання з податку на прибуток, визначена згідно повідомлення-рішення № 0000312200/0 від 31.03.2006р. не є угодженою, оскільки вказане рішення оскаржене в судовому порядку, що сторонами не заперечується. Як повідомлено суду представником відповідача 2, постановою Господарського суду міста Києва від 29.01.2008р. податкове повідомлення-рішення № 0000312200/0 від 31.03.2006р. скасоване.
Факт порушення кримінальної справи відносно директора ТОВ «Інтерброк Плюс»жодним чином не свідчить про наявність умислу товариства при укладанні спірних договорів, а за твердженням представника відповідача 2 постановою прокуратури кримінальну справу № 77-00096 закрито. Вина посадової особи не підтверджена належним доказом яким є вирок суду у кримінальній справі, вказаних обставин не підтверджено і відповідною постановою суду у кримінальній справі.
За вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, застосовуються санкції, передбачені, передбачені частиною 1 ст. 208 ГК України. За змістом статті це можливо лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Зазначені санкції не можна застосувати за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину. Для стягнення цих санкцій є необхідною наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
З урахуванням наведеного, а також вимог ч. 2 ст. 208 ГК України відповідач-2 повинен повернути відповідачу-1 суму сплачених коштів за надані послуги згідно спірних договорів, а відповідач-1 повинен повернути відповідачу-2 вартість отриманих послуг, оскільки неможливим є повернення наданих (спожитих) послуг. Тобто, сторони спірної угоди повинні повернути одна одній одну й ту саму суму грошових коштів. За таких обставин втрачається будь-який економічний та правовий сенс такого повернення сторін договору у первісний стан. При цьому, з наведених вище підстав, суд вважає, що в даному випадку взагалі не може йтися про повернення в первісний стан саме ТОВ «Комерційне підприємство Композит», оскільки непричетність осіб, що діяли від його імені, до цього підприємства підтверджується матеріалами справи (вироком Голосіївського районного суду від 10.08.2006р.).
Частиною 1 статті 208 ГК України визначено, що у випадку якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Таким чином, вказаний Кодекс містить публічно-правові наслідки укладення недійсної угоди. Цим кодексом встановлена відповідальність (правові наслідки) у вигляді адміністративно-господарської санкції (в розумінні ст. ст. 238, 239 ГК України), яка має конфіскаційний характер, - стягнення в доход держави одержаного однією чи обома сторонами за угодою, за укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства.
При цьому суд відзначає, що моментом вчинення порушення, визначеного ст. 207 ГК України, є момент укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Як підтверджено матеріалами справи, спірні договори укладено відповідачами у грудні 2004р. - квітні 2005р.
Відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Оскільки позивач звернувся до суду 08.10.2007р., тобто більш ніж через два роки після вчинення відповідачами, як стверджує позивач, правопорушення, то за таких обставин суд приходить до висновку про пропущення строків для застосування до відповідача-2 адміністративної санкції у вигляді конфіскації. У зв'язку з наведеним вище. невірним та помилковим вважає суд твердження позивача про те, що наслідки визнання недійсними господарських зобов'язань не є адміністративно-господарськими санкціями та строки встановлені у ст. 250 ГК України до них не застосовуються.
Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 157, 158-163 КАС України, адміністративний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Закрити провадження в частині заявлених вимог про визнання недійсними правочинів (договорів комісії) № 10/5К від 08.12.2004р., № 11/4К від 10.12.2004р., № 05/0201/2К від 01.02.2005р., № 05/0401/1К від 01.04.2005р., № 11/5К від 10.12.2004р., № 05/0104/1К від 04.01.2005р., укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційне підприємство «Композит»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерброк Плюс».
2. В іншій частині в позові відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.С. Винокуров
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі -03.04.2008.