Справа № 2-121/2011

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12 квітня 2011 року                                                                                          м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючої-судді  Рябченко Ю.О.,

за участі секретаря – Мотроненко І.Ю.,

відповідача –ОСОБА_2 (фізичної особи),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Пирятина цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

у с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_3 у січні 2011 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

У судове засідання позивач ОСОБА_3 не з’явився направив до суду листа у якому позов підтримав, просив його задовольнити, а також просив розглядати справу без його участі.

У поданій до суду позовній заяві позивач ОСОБА_3 вказує на те, що 08.08.2009 року відповідач узяв у нього у борг 2761 грн. і зобов’язався повернути їх до 20.08.2009 року. У зв’язку з вищевикладеними обставинами відповідачем ОСОБА_2 була написана розписка згідно якої він узяв на себе зобов’язання повернути кошти, але у разі не виконання зобов’язань у встановлений термін зобов’язався виплатити відсотки із розрахунку 30 відсотків в місяць. Проте, відповідач свої зобов’язання, щодо повернення боргу не виконав, а також повертати борг відмовився, мотивуючи відсутністю коштів. Враховуючи викладене позивач просить стягти з відповідача борг за договором позики, що складається з 2761 грн. –основного боргу, 13252 грн. 80 коп. –відсотки, а всього у сумі 16013 грн. 80 коп., а також судові витрати пов’язані з розглядом справи.

Крім цього, позивач ОСОБА_3 уточнюючи свої позовні вимоги, подав до суду заяву у якій вказав, що відповідач ОСОБА_2 повинен відшкодувати йому завдану майнову шкоду у розмірі 7776 грн. 76 коп., за те що він працюючи у нього взяв у користування та не повернув будівельні інструменти.

Відповідач ОСОБА_2 позов визнає частково, лише в частині написання розписки та пояснив суду наступне, що у 2009 році він працював на ПП “ОСОБА_3” брав замовлення на установку вікон та користувався інструментами, що належали останньому, але фактично грошових коштів у борг у позивача ОСОБА_3 він не брав, тому просить відмовити в задоволенні позову в частині витрат пов’язаних з розглядом справи.

Судом установлено:

08.08.2009 року позивач ОСОБА_3 надав у борг відповідачу ОСОБА_2 2761 грн., які останній зобов’язався повернути до 20.08.2009 згідно розписки, а у разі не виконання зобов’язань у встановлений термін відповідач ОСОБА_2 зобов’язався виплатити відсотки із розрахунку 30 відсотків в місяць. (а.с. 6)

Відповідач ОСОБА_2 в обумовлений у розписці строк борг не повернув.   

Враховуючи вищевикладені обставини відповідач ОСОБА_2 повинен сплатити позивачу 2761 грн. боргу та проценти на суму боргу за період з 20.08.2009 року по 20.12.2010 року у розмірі 2761 грн. х 16 місяців х 30 відсотків = 13252 грн. 80 коп., а всього 2761 грн. + 13252 грн. 80 коп. = 16013 грн.80 коп.

Допитаний у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_4 пояснив суду, що він разом з відповідачем ОСОБА_2 перебуваючи у фактичних трудових відносинах працювали у позивача ОСОБА_3, проте не були відповідним чином оформлені на роботі. На рахунок отримання коштів відповідачем у борг нічого підтвердити не може.

Відповідно сума боргу, яку відповідач ОСОБА_2 повинен повернути позивачу ОСОБА_3, становить 16013 грн. 80 коп.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Заслухавши пояснення відповідача, свідка дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що вимоги позивача обґрунтовані щодо стягнення коштів наданих відповідачу згідно розписки і позов в цій частині підлягає задоволенню, оскільки відповідач не виконав свої зобов’язання щодо повернення коштів. Але разом з тим, суд не знаходить підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача матеріальних збитків за завдану майнову шкоду у розмірі 7776 грн. 76 коп., за те що відповідач працюючи у позивача взяв у користування та не повернув будівельні інструменти, оскільки вищевказаний факт не знайшов свого підтвердження у судовому засіданні.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10, 88, 212, 215 ЦПК України, ст.ст. 526, 625, 1049 ЦК України,           с у д –

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.  

Стягти з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_1, перебуваючому на обліку у Пирятинському РЦЗ, на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканця АДРЕСА_2, працюючого приватним підприємцем, борг за договором позики у сумі 16013 (шістнадцять тисяч тринадцять) гривень 80 копійок, а також у повернення державне мито у сумі 160 (сто шістдесят) гривень 14 копійок та 120 (сто двадцять) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи сплачених при подачі заяви позивачем.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Полтавської області через Пирятинський районний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Суддя: