Справа № 11 - 688 / 2006 Головуюча у суді 1-ої інстанції Загуменнова Н.М.
Категорія ст.121 ч.І КК України Доповідач у суді 2-ої інстанції Яковлєв С.В.
УХВАЛА
Іменем України
12 вересня 2006 року. Колегія судців судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючої - судді........................ Мельничук Н.М.,
суддів.................................. Ткаченка В.Л. та Яковлєва С.В.,
з участю
прокурора......................................... Руденка В.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 05 липня 2006 року.
Цим вироком ОСОБА_1, уродженець м. Коростеня Житомирської області, громадянин України, з базовою загальною середньою освітою, працюючий, неодружений, прож. АДРЕСА_1, раніше судимий - 13.03.2002 р. Коростенським міським судом Житомирської області за ст.ст. 142 ч.З, 44 КК України в редакції 1960 року на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, звільнений умовно-достроково згідно постанови Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 05.08.2004 р. на 1 рік 1 місяць 6 днів, засуджений за ст.121 ч.І КК України на 5 років 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Коростенського міського суду Житомирської області від 13 березня 2002 року і остаточно засудженому ОСОБА_1 призначено покарання у виді 5 років 10 місяців позбавлення волі.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо засудженого ОСОБА_1 залишено попередній - тримання під вартою.
Початок строку відбуття призначеного покарання засудженому ОСОБА_1 постановлено обчислювати з 20 січня 2006 року.
Стягнуто із засудженого ОСОБА_1 на користь :
· фінансового відділу Коростенської міської ради Житомирської області 411 грн. 95 коп. витрат, понесених закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 ;
· потерпілого ОСОБА_2 25000 грн. в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди.
Відповідно до вироку суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2 за наступних обставин.
Так, 22 червня 2005 року близько 06-ої години ранку ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходився на території ІНФОРМАЦІЯ_1, де на грунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків умисно наніс потерпілому ОСОБА_2 чисельні удари в область обличчя та голови.
Внаслідок цього ОСОБА_1 умисно були спричинені потерпілому тяжкі тілесні ушкодження у вигляді забою головного мозку і посттравматичного субарахноїдального крововиливу, які небезпечні для життя останнього в момент їх заподіяння. Крім того, потерпілому ОСОБА_2 були заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому нижньої щелепи справа, що потягли за собою тривалий розлад здоров'я потерпілого.
В апеляції засуджений ОСОБА_1 просить : змінити вирок щодо нього, перекваліфікувавши його дії зі ст. 121 ч.І на ст. 124 КК України ; застосувати ст.66 п.п.6, 7 КК України ; врахувати, що він виріс у багатодітній сім'ї, має неповну середню освіту, працював до затримання і не вчиняв раніше будь-яких правопорушень.
Крім того, автор апеляції просить скасувати вирок суду в частині стягнення з нього на користь потерпілого моральної шкоди, так як вважає, що цивільний позов потерпілого не грунтується на матеріалах справи та даних, отриманих під час судового засідання.
В обгрунтування апеляції її автор посилається на те, що судом не було взято до уваги, що :
-злочин ним було вчинено на його робочому місці - об'єкті, який він охороняв і ніс матеріальну відповідальність за збереження матеріальних цінностей ;
·його дії були направлені на запобігання крадіжки, яку намагались вчинити у зговорі потерпілий ОСОБА_2 та ОСОБА_3;
·про свої дії в ніч з 21 на 22 червня 2005 року він повідомив майстра ОСОБА_4 ранком, а одразу після цих подій не міг повідомити працівників міліції, так як з не відомих йому причин не працював телефон ;
·на час вчинення злочину він не перебував у стані алкогольного сп'яніння, що підтвердив свідок ОСОБА_4;
-і навпаки - потерпілий ОСОБА_2 на той момент перебував у стані алкогольного сп'яніння, ображав його брутальною лайкою і сам спровокував бійку ;
-потерпілий ОСОБА_2 звернувся за медичною допомогою лише на 4-ту добу, тобто 26 червня 2005 року і це не виключає можливості заподіяння йому тілесних ушкоджень іншою особою, а не ним.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора, який вважав апеляцію засудженого безпідставною, а вирок суду відповідаючим вимогам закону, перевіривши вирок суду першої інстанції в межах, передбачених ст.365 КПК України, обговоривши доводи апеляції і заперечень прокурора проти її задоволення, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину грунтуються на сукупності доказів, які були всебічно, повно та об'єктивно досліджені у судовому засіданні. Цим доказам судом дана належна оцінка і з цією оцінкою погоджується колегія суддів.
Зокрема, вина ОСОБА_1 підтверджується показаннями потерпілого, які були досліджені судом, показаннями представника потерпілого ОСОБА_5, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_4 і ОСОБА_3, а також даними письмових доказів - протоколу огляду місця події, висновку судово-медичної експертизи № 8 від 12 січня 2006 року та протоколу відтворення обстановки та обставин події від 21 січня 2006 року з участю ОСОБА_1, котрі також були досліджені судом.
Критична оцінка показань підсудного ОСОБА_1 належним чином умотивована судом у вироку.
Версію засудженого і відповідно посилання в апеляції, що його дії слід кваліфікувати за ст. 124 КК України ( умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця ) колегія суддів вважає як спосіб захисту, так як вона суперечить об'єктивним доказам, які наведені судом у вироку.
Безпідставним визнає колегія суддів посилання засудженого в апеляції про те, що наче мав місце зговір потерпілого ОСОБА_2 із ОСОБА_3 вчинити крадіжку майна з об'єкту, який він охороняв, так як це твердження суперечить як його ж показанням, так і встановленим обставинам справи : ОСОБА_3, який знаходився на сусідньому об'єкті, запросив сам ОСОБА_1.
Посилання засудженого ОСОБА_1 на ту обставину, що він на час вчинення злочину не перебував у стані алкогольного сп'яніння і даний факт підтверджується показаннями свідка ОСОБА_4 безпідставні.
Та обставина, що в ніч з 21 на 22 червня 2005 року ОСОБА_1 на робочому місці вживав спиртні напої підтверджується оголошеними і дослідженими у судовому засіданні 04 липня 2006 року показаннями потерпілого ОСОБА_2, які він давав на досудовому слідстві 12 січня 2006 року ( а.с.158зв, 21 - 22 ), а також показаннями свідка ОСОБА_3 ( а.с. 156 - 158зв. ). Із вказаних показань вбачається, що : ОСОБА_2 приніс із собою горілку, яку вживав разом із ОСОБА_1 ; тоді ж ОСОБА_1 запросив ОСОБА_3 і вони разом вживали спиртне.
Сам ОСОБА_1 на досудовому слідстві під час його допиту в якості підозрюваного 20 січня 2006 року, при відтворенні обстановки та обставин події 21 січня 2006 року вказував на ці обставини, а також підтверджував при його допиті в якості обвинуваченого 23 січня 2006 року ( а.с.68, 69 - 70, 79 ). В судовому засіданні 25 травня 2006 року підсудній ОСОБА_1 свої показання на досудовому слідстві підтвердив повністю, але разом з тим заперечив факт вживання спиртних напоїв ( а.с. 140 - 145 ).
Свідок ОСОБА_4, на показання якого посилається апелянт, як на досудовому слідстві 02 лютого 2006 року, так і в судовому засіданні 25 травня 2006 року не підтверджував і не спростовував факту перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння. З його показань з цього приводу вбачається лише те, що вранці 22 червня 2005 року, коли він прийшов на роботу, то при спілкуванні з ОСОБА_1 знаходився на відстані ( а.с.84, 152зв.-1543В.).
По справі також достовірно встановлено, що після спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 потерпілий ОСОБА_2 фізично був неспроможний вчиняти активних дій і за станом свого здоров'я перебував вдома, маючи надію на покращення самопочуття. Як пояснила в судовому засіданні представник потерпілого - ОСОБА_5, питання про госпіталізацію ОСОБА_2 було вирішене позитивно лише при різкому погіршенні його самопочуття. Тому твердження засудженого в апеляції про можливість заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому не ним, а іншою чи іншими особами грунтується на припущеннях, яке нічим не підтверджене. Підстави для критичної оцінки показань ОСОБА_5 відсутні.
Що стосується інших обставин, на які посилається автор апеляції, то вони не впливають на правильність висновків суду про доведеність вини засудженого, правильність кваліфікації його дій, призначене покарання та на правильність вирішення цивільних позовів у кримінальній справі.
При призначенні покарання ОСОБА_1 суд виходив із загальних засад призначення покарання - ст.65 КК України. При цьому суд повно і об'єктивно врахував ступінь тяжкості вчиненого ним, дані про його особу та обставину, яка обтяжує покарання. Суд також прийшов до правильного висновку про відсутність обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_1, в тому числі обставин, передбачених п.п.6, 7 ч.І ст.66 КК України, на які він посилається у своїй апеляції, так як цей висновок грунтується на оцінці всіх обставин справи. З врахуванням зазначеного суд обгрунтовано призначив йому покарання за ст. 121 ч.І КК України, що близьке до мінімального згідно санкції закону.
Своє рішення з приводу задоволення позовних вимог потерпілого ОСОБА_2 суд належним чином умотивував і це рішення відповідає як вимогам закону, так і обставинам та матеріалам справи. Посилання засудженого в апеляції на протилежне суперечить наведеному.
Не вбачаючи підстав для зміни чи скасування постановленого відповідно до вимог закону вироку суду першої інстанції, керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 05 липня 2006 року щодо нього ж - без зміни.
Судді: