Справа №  2-а-549/11

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

           21.07.2011 року.                                      м.Здолунів Рівненської області

   Здолбунівський районний суд Рівненської області в особі головуючого суді Мичка І.М. розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом  ОСОБА_2 до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Рівненської облдержадміністрації про визнання дії протиправними та стягнення щорічної разової грошової допомоги,

встановив:

         ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Рівненської облдержадміністрації про визнання дії протиправними та стягнення щорічної разової грошової допомоги. В обґрунтування позову посилається на  те що є інвалідом війни 3 групи. Його соціальне забезпечення здійснюється відповідно до закону України “ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ”. Відповідно до ч.7 ст.13 вказаного закону вважає, що має право на отримання разової грошової допомоги, яка виплачується щорічно до 5 травня в розмірі 7-ми мінімальних пенсій за віком.  Розмір мінімальної пенсії за віком слід визначати відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ” та відповідного закону про державний бюджет України. У 2011 році мінімальний розмір пенсії для непрацюючих осіб, встановлений в розмірі 764 гривні, тому  позивачу   повинна була б виплачена разова грошова допомога до 5 травня 2011 року в сумі 764 грн. х 7 = 5348 грн. Однак в порушення вимог зазначеного закону, призначена грошова допомога нараховувалась та виплачувалась позивачу не повністю. У проведенні перерахунку та доплати відповідач відмовляє. На підставі наведеного, позивач  просить суд визнати дії відповідача незаконними, зобов’язати останнього зробити перерахунок разової допомоги та стягнути недоплачену суму грошової допомоги.

      У встановлений судом строк, представник відповідача подав суду заперечення на адміністративний позов, в якому вказав, що Законом України “ Про статус ветеранів війни,гарантії їх соціального захисту ”, зокрема, частиною п’ятою статі  12, 13,  14, 15, передбаченого щорічного до 5 травня виплатити учасникам бойових дій разову грошову допомогу у кратному співвідношенні до розміру мінімальної пенсії за віком.

      Однак, відповідно до статі 28 Закону України “ Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ” мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений цією статтею, застосовується виключно для визнання розмірів пенсій, призначених згідно з вказаним Законом. Застосування мінімального розміру пенсії за віком для визнання надбавок, підвищень до пенсії та розмірів допомог Законом України “ Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ” не передбачено.

       Згідно зі статтею 17 Закону України “ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” фінансування витрат, пов’язаних з його реалізацією, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

      У 2011 році разова грошова допомога виплачена позивачу у розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від  04.04.2011 року №  341 “Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується 2011 році відповідно до Закону України “ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ” та “ Про жертви нацистських переслідувань ” зазначено іншим ветеранам війни, в тому числі учасникам бойових дії, із числа осіб, які брали участь у воєнних конфліктах на території інших держав у період до і після Великої Вітчизняної війни, а також іншим особам, не зазначеним у підпункті 1 цього пункту, на яких поширюється дія Закону України “ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ” інвалідам ІІІ групи - 510 гривень.

       Крім того, Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Рівненської облдержадміністрації не наділений повноваженнями, щодо встановлення розміру допомоги, а виконує суто технічні функції в межах виділених асигнувань та своїх повноважень і не має права встановлювати суму виплати самостійно. А тому в задоволенні позову  просять відмовити.

       Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню по слідуючи підставах.

    Судом встановлено що позивач ОСОБА_2 є ветераном війни-учасником війни та має право на пільги, встановленних законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни 3 групи.

     Згідно ч.7 ст.13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ”  щорічно до 5 травня інвалідам ІІІ групи виплачується разова грошова допомога в розмірі 7 мінімальних пенсій за віком.

      Постановою КМУ № 341 від 04 квітня 2011 року “ Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується 2011 році відповідно до Закону України “ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ” та “  Про жертви нацистських переслідувань ” передбачена у 2011 році виплата разової грошової допомоги інвалідам ІІІ групи в розмірі 510 грн.

     Суд вважає, що позивач обґрунтовано заявляє про право на нарахування та виплату йому разової грошової допомоги, встановленої ст.12, 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ” в розмірі 7 мінімальних пенсій за віком інвалідам ІІІ групи.

      Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46).

        Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

       Згідно з положеннями ч.4 ст.19 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародного договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

        Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку, що при визнанні розміру разової грошової допомоги позивачеві застосуванню підлягають ст..12, 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ” а не постанова № 341 від 04 квітня 2011 року, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

       Згідно ст.17 Закону України “ Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії ” однією з основних державних соціальних гарантій, метою яких є забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, є мінімальний розмір пенсії за віком. Основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

        Згідно абзацу першого ч.1 ст.28 Закону України “ Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ” мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожитого мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

         Частиною 3 ст.4 Закону України “ Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ” передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

      Відповідно до закону України “Про державний бюджет України на 2011 рік” мінімальний розмір пенсії для непрацездатних осіб, встановлений в розмірі 764 гривні.

        З огляду на вказане, позивачу  разова грошова допомога до 5 травня у 2011 році повинна була б бути виплачена в сумі: 764грн. х 7 = 5348 грн. Натомість, він отримав лише 510 грн. з врахуванням обмежень встановлених Постановою КМУ № 341 від 04 квітня 2011 року, що не відповідає розміру семи мінімальних пенсій за віком.

      Таким чином дії відповідача слід визнати неправомірними та зобов’язати останнього здійснити перерахунок та виплатити позивачу ОСОБА_2 - в сумі 4838 грн. за рахунок коштів Державного бюджету України.

         Відповідно до ст..89, 94 Кас України судові витрати слід віднести за рахунок держави.

      Керуючись ст. 160-163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ” , суд -

постановив:

       Позов задовольнити.

       Дії Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Рівненської облдержадміністрації щодо застосування під час перерахунку разової грошової допомоги  ОСОБА_2 інваліду  ІІІ групи у 2011 році Постанови КМУ №341 від 04 квітня 2011 року визнати неправомірними.

        Зобов’язати Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Рівненської облдержадміністрації здійснити перерахунок та виплатити  ОСОБА_2 разової грошової допомоги у 2011 році в сумі 4838 / чотири тисячі вісімсот тридцять вісім/ грн., як інваліду ІІІ групи, відповідно ст..13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ”, в розмірі семи мінімальних пенсій за віком, з урахуванням фактично отриманої суми, за рахунок коштів Державного бюджету України.

       Судові витрати віднести за рахунок держави.

    Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Здолбунівський районний суд  Рівненької області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів отримання копії цієї постанови.

       Суддя                                                                  І.Мичка