Справа № 22/1829 Головуючий в суді 1-ї інстанції Гансецька І.А.
Категорія ЗО Доповідач Балашкевич С.В.
Рішення Іменем України
21 вересня 2006 року апеляційний суд Житомирської області в складі: головуючого судді Балашкевича С.В. суддів Рафальської І.М., Зарицької Г.В. при секретарі Сухоребрій Т.А.
за участі позивача ОСОБА_1, представників Житомирського міськвиконкому та КВЖРЕП N° 12, адвоката ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирської міської ради, третя особа - КВЖРЕП № 12, про визнання членом сім'ї наймача та визнання права користування жилим приміщенням і за зустрічним позовом виконкому Житомирської міської ради до ОСОБА_1 про виселення за апеляційною скаргою виконкому Житомирської міської ради на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 25 липня 2006 року, -
встановив:
У січні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до виконкому Житомирської міської ради про визнання членом сім'ї наймача та визнання за ним права користування жилим приміщенням. На обгрунтування своїх позовних вимог зазначав, що 7 грудня 2005 року помер його брат, ОСОБА_3, який за життя був наймачем квартири АДРЕСА_1. Оскільки ОСОБА_3 хворів і потрубував сторонньої допомоги він, позивач, в 1994 році поселився в названу квартиру і проживав там до смерті брата як член сім'ї останнього, вів з ним спільне господарство. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив задовольнити його вимоги.
Заперечуючи проти позову, виконком Житомирської міської ради звернувся із зустрічною позовною заявою про виселення ОСОБА_1 з названої квартири, мотивуючи свої вимоги тим, що останній без законних на те підстав самовільно вселився у спірну квартиру і звільняти її не бажає.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 25 липня 2006 року первісний позов ОСОБА_1 задоволено, а в задоволенні зустрічного позову виконкому Житомирської міської ради відмовлено.
В апеляційній скарзі виконком Житомирської міської ради просить рішення суду скасувати й ухвалити нове рішення про задоволення зустрічного позову та відмову в задоволенні первісного позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 проживав у квартирі свого брата, ОСОБА_3, як член сім'ї останнього у зв'язку з чим набув право на спірне жиле приміщення. При цьому суд послався на показання свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7.
Такого висновку суд дійшов без повного з'ясування дійсних обставин справи і належної оцінки наявних у справі доказів.
Відповідно до статті 65 ЖК, на яку послався суд, особи, що вселилися в жиле приміщення, набувають рівного з наймачем права користування при умові вселення їх як членів сім'ї цього наймача.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 12 квітня 1985 року № 13 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» вирішуючи спори про право користування приміщеннями осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи прописані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 зареєстрований в двокімнатній квартирі АДРЕСА_2 разом зі своєю дружиною, двома доньками та онукою, де зберігає за собою право користування цим жилим приміщенням ( а.с. 46).
Рішенням виконкому Житомирської міської ради від 20 жовтня 2005 року його поставлено на чергу для позачергового одержання житла у складі сім'ї: дружини, двох дочок, онуки ( а.с.20).
В акті обстеження житлових умов від 5 вересня 2005 року ОСОБА_1 значиться таким, що проживає за адресою: АДРЕСА_2.
Дружина позивача, ОСОБА_4, пояснила в суді ( а.с. 61-65) що її чоловік в основному спільне господарство вів зі своєю сім'єю. В їхній квартирі залишилася основна частина його речей;
Свідок ОСОБА_6 стверджувала, що ОСОБА_1 щодня відвідував свого брата бо останній хворів ( а.с.95-96).
Свідок ОСОБА_7 пояснив, що про обставини проживання в спірній квартирі ОСОБА_1 йому стало відомо зі слів його брата, ОСОБА_3
За таких обставин висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 проживав у спірній квартирі як член сім'ї наймача, а тому набув право користування цим приміщенням є необгрунтованим.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 після смерті брата самоправно зайняв квартиру останнього і звільнити її не бажає, а тому на підставі частини 3 статті 116 ЖК підлягає виселенню з названої квартири без надання іншого жилого приміщення.
З огляду на наведене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення зустрічного позову та відмову в задоволенні первісного позову.
Керуючись ст.ст. 209, 303,304,307,309,313,314,316 ЦПК України, апеляційний суд, -
вирішив:
Апеляційну скаргу виконкому Житомирської міської ради задовольнити.
Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 25 липня 2006 року скасувати й ухвалити нове рішення.
У позові ОСОБА_1 до виконкому Житомирської міської ради про визнання членом сім'ї наймача.і визнання права користування жилим приміщенням відмовити за безпідставністю.
Зустрічний позов виконкому Житомирської міської ради задовольнити.
Виселити ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржено в касаційноиму порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий Судді