Справа №22   /1007                               Головуючий у 1 інстанції     Єзерська І.В..

Категорія 32                                           Доповідач: Рафальська І.М.

УХВАЛА

Іменем України

13 вересня 2006 року апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючого   РафальськоїІ.М..,

суддів   Зарицької Г.В.,   Балашкевича С.В.,

при секретарі Сухоребрій Т.А.,

з участю сторін, їх представників,

з участю адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання такими, що втратили право на користування жилим приміщенням за апеляційною скаргою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Житомирського райсуду Житомирської області від 14 березня 2006 року,

встановив:

У липні 2004р. ОСОБА_2 звернулася до суду з вищезазначеним позовом / уточнення до позову на а.с.43/, у якому вказувала, що 27.11.2003р. придбала на прилюдних торгах житловий будинок АДРЕСА_1, про що свідчить свідоцтво про право власності, видане Третьою житомирською державною нотаріальною конторою.

Зазначений будинок раніше належав ОСОБА_7, але в ньому на даний час прописані відповідачі, що створює їй перешкоди в користуванні житлом, погіршує житлові умови, порушує права власника.

Просила визнати відповідачів такими, що втратили право на користування її власним будинком.

Рішенням Житомирського райсуду Житомирської області від 14 березня 2006 року позов задоволено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_3, ОСОБА_4 /скарга ОСОБА_7 залишена без розгляду/ просять рішення райсуду скасувати, оскільки вважають незаконним та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Посилаються на те, що рішення винесено з двох підстав, передбачених ст.ст.71 та 107 ЖК України та на те, що до участі у справі не було залучено належний орган опіки і піклування.

Розглянувши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як видно з матеріалів справи, зокрема, свідоцтва, виданого Третьою житомирською державною нотаріальною конторою 27.11.2003р., позивачка є власником житлового будинку АДРЕСА_1.

З довідки виконкому Глибочицької сільради НОМЕР_1/а.с.7/ вбачається, що в даному будинку прописані ОСОБА_3, ОСОБА_4. ОСОБА_5, ОСОБА_6, тобто відповідачі по справі.

У будинку, належному позивачці, відповідачі не проживають, про що самі ствердили в судовому засіданні.

Проте, неодноразові пропозиції позивачки добровільно виписатися з будинку відповідачі залишають без уваги.

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про власність", власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків.

За ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

За таких обставин суд прийшов до правильного висновку, задовольнивши позов.

При винесенні рішення суд помилково зазначив, крім ст. 391 ЦК України, ст.ст. 71 та 107 ЖК України, адже сам зміст позовних заяв /а.с.2, 43/ стверджує, що позивачка просила задовольнити позов саме з підстав, передбачених ст. 391 ЦК України. Тому це не є підставою для скасування правильного по суті рішення.

Інші доводи апеляційної скарги на правильність рішення не впливають.

Керуючись ст.ст. 303,304,307,308,313-315 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відхилити.

Рішення    Житомирського райсуду Житомирської області від        14 березня 2006 року   залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.