Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22 - 6614 / 2011 р. Головуючий у 1 інстанції: Іваніна Ю.В.
Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.
У Х В А Л А
Іменем України
19 грудня 2011 року м. Запоріжжя.
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Савченко О.В.,
Суддів: Кочеткової І.В.,
Спас О.В.,
При секретарі: Мосіній О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 19 жовтня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, треті особи: ЖБК «Моряк», ОП Запорізьке МБТІ, Комунарська районна адміністрація Запорізької міської ради (орган опіки та піклування) про визнання права власності, встановлення порядку користування квартирою,
В С Т А Н О В И Л А:
У вересні 2009 року ОСОБА_4 звернулася до суду із вищевказаним позовом, який в ході розгляду справи неодноразово доповнювала і уточнювала.
Зазначала, що сторони в період шлюбу придбали у спільну сумісну власність трикімнатну квартиру, право власності на яку зареєстровано на відповідача.
18 вересня 2007 року шлюб розірвано, у зв’язку із чим ОСОБА_3 просила визнати за нею право власності на 1/2 частку квартири і визначити порядок користування житлом.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 жовтня 2011 року позов ОСОБА_4 задоволений.
Визначені ідеальні частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 і визнано, що кожному співвласнику –ОСОБА_4 та ОСОБА_3 належить по Ѕ частці квартири.
Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1.
Визначений порядок користування квартирою АДРЕСА_1 за другим варіантом судової будівельно-технічної експертизи (висновок № 1346 від 08.09.2010 року), проведеної Регіональним судово-експертним бюро м. Запоріжжя, а саме: виділено ОСОБА_4 у користування кімнату № 2, площею 11,3 кв.м., комору № 7, площею 0,6 кв.м.; виділено ОСОБА_3 у користування кімнату № 5, площею 7,8 кв.м., кімнату № 6, площею 15,8 кв.м.
Залишено в загальному користуванні ОСОБА_4 та ОСОБА_3 коридор 1, площею 10,1 кв.м., туалет 3, площею 1,3 кв.м., ванну кімнату 4, площею 2.7 кв.м., кухню 8, площею 9,4 кв.м., балкон, площею 2,32 кв.м.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1700 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 250 грн., витрати на проведення судової експертизи в сумі 3000 грн.
В апеляційній скарзі про скасування судового рішення в частині визначення порядку користування квартирою і розподілу судових витрат ОСОБА_3 посилається на порушення судом першої інстанції норм ст.47 ЖК України щодо норми житлової площі на кожного мешканця квартири, а також безпідставне покладання на відповідача судових витрат по проведенню експертизи. Просить в зазначеній частині ухвалити нове рішення про відмову у позові, а судові витрати покласти на позивача.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Частиною 3 цієї статті встановлено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Якщо виділ частки будинку в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями (квартирами, кімнатами) такого будинку. У цьому разі окремі підсобні приміщення (кухня, коридор тощо) можуть бути залишені в загальному користуванні учасників спільної часткової власності. Порядок користування жилим будинком може бути встановлено також і між учасниками спільної сумісної власності.
Як зазначено у п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22.12.1995 року „Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності” квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.
Судом першої інстанції встановлено і це не оспорюється сторонами, що спірна трикімнатна квартира була придбана сторонами в період подружнього життя за спільні кошти, а тому являлася їх спільною сумісною власністю і частки кожного із них вважаються рівними.
Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи розділити квартиру в натурі і у відповідності з ідеальними частками співвласників неможливо, запропоновано два варіанти встановлення порядку користування житлом (том1: а.с.96-114).
При визначенні порядку користування спірною квартирою, суд першої інстанції врахував фактичні обставини справи, знаходження на утриманні відповідача неповнолітньої дитини, і встановив порядок користування спільною власністю у відповідності з П варіантом, запропонованим експертом: виділив у користування ОСОБА_3 дві ізольовані кімнати, житловою площею 7,8 і 15,8 кв.м., а у користування ОСОБА_4 –кімнату, житловою площею 11,3 кв.м . Інші приміщення суд залишив у спільному користуванні співвласників.
Визначений судом порядок користування спірною квартирою не порушує права сторін і відповідає вимогам ст.358 ЦК України.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що житлова площа виділених ОСОБА_3 двох кімнат складає 23, 6 кв.м , отже є меншою, ніж встановлено для надання одній особі, безпідставні. Правила ст. 47 ЖК України при визначенні порядку користування спільною частковою власністю не застосовуються. Крім того, встановлена ст. 47 ЖК України норма жилої площі 13, 65 кв.м не являється нормою для надання громадянам житла. Питання розміру жилого приміщення, що надається громадянам, регулюється ст. 48 ЖК України та п. 53 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, затверджених 11.12.1984 року, відповідно до яких 13, 65 кв.м є максимальним розміром житлової площі на одного громадянина, а мінімальний же становить не менше рівня середньої забезпеченості громадян житловою площею у даному населеному пункті (8 кв.м у місті Запоріжжі).
Доводи апеляційної скарги про безпідставне покладання на відповідача судових витрат, понесених позивачем на оплату судової експертизи, також безпідставні і не відповідають вимогам ст.ст.86 ч.1, 88 ч.1 ЦПК України. Оскільки позовні вимоги ОСОБА_4 були задоволені в повному обсязі, суд першої інстанції відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України присудив з відповідача понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати. Посилання апелянта на недоцільність проведенні судової будівельно-технічної експертизи не заслуговують на увагу.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, які являються безумовною підставою для скасування судового рішення.
Рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального закону, є по суті правильним і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст.307, 308,313, 317 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 жовтня 2011 року в цій справі залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: