Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22 - 6555 / 2011 р. Головуючий у 1 інстанції: Дубровська Н.М.
Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.
У Х В А Л А
Іменем України
19 грудня 2011 року м. Запоріжжя.
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Савченко О.В.,
Суддів: Кочеткової І.В.,
Спас О.В.,
При секретарі: Мосіній О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 17 лютого 2011 року в справі за позовом Бердянської виправної колонії управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в Запорізькій області (№77) до ОСОБА_3 про стягнення витрат по харчуванню та комунально-побутовим послугам,
В С Т А Н О В И Л А:
У листопаді 2010 року Бердянська виправна колонія управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в Запорізькій області (№77) на підставі ст.121 КВК України звернулася до суду із вищевказаним позовом, в якому зазначала, що з 19 липня 2007 року засуджений до позбавлення волі ОСОБА_3 відбуває покарання у виправній колонії, проте систематично відмовляється від праці в промисловій зоні, внаслідок чого з січня по вересень 2010 року утворилась заборгованість за харчування та комунально-побутові послуги на суму 2 414,30 грн., які просила стягнути з відповідача в судовому порядку.
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 17 лютого 2011 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Бердянської виправної колонії управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в Запорізькій області (№77) суму витрат по харчуванню та комунально-побутовим послугам за період часу з січня по вересень 2010 року у розмірі 2414,30 грн., а також 171 грн. компенсації судових витрат.
В апеляційній скарзі про скасування судового рішення і ухвалення нового ОСОБА_3 посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, невідповідність судового рішення за формою і змістом вимогам ст.стю.213, 215 ЦПК України.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
За змістом ст.ст.9, 107, 118 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі –КВК) засуджені до позбавлення волі зобов’язані виконувати встановлені законодавством обов’язки громадян України, неухильно додержуватися правил поведінки, які передбачені для засуджених; дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, тощо.
Засуджені до позбавлення волі повинні працювати в місцях і на роботі, які визначаються адміністрацією колонії. Засуджені залучаються до суспільно-корисної праці з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров’я і спеціальність. Засуджені не мають права припиняти роботу з метою вирішення трудових та інших конфліктів.
Відповідно до ст.115 ч.4 КВК України засудженим, які відбувають покарання у виховних колоніях, інвалідам першої та другої груп, жінкам з вагітністю понад чотири місяці, непрацюючим жінкам , які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, непрацюючим чоловікам віком понад шістдесят років і жінкам –понад п’ятдесят п’ять років (якщо вони не одержують пенсії), а також особам, звільненим від роботи через хворобу, в тому числі хворим на активну форму туберкульозу, харчування, одяг, взуття, білизна і комунально-побутові послуги надаються безоплатно.
Статтею 121 КВК України передбачено відрахування із заробітку осіб, які відбувають покарання у виправних колоніях, вартості харчування, одягу, взуття, білизни, комунально-побутових та інших послуг, крім спецодягу та спец харчування.
Із засуджених, які не працюють (крім осіб, зазначених у ч.4 ст115 цього Кодексу), вартість харчування, одягу, взуття, білизни, комунально-побутових та інших наданих послуг утримується з коштів, які є на їхніх особових рахунках. У разі відсутності в засудженого коштів на особовому рахунку виправна колонія має право пред’явити йому позов через суд.
Встановлено, що відповідач ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з липня 2007 року відбуває покарання у виправній колонії №77(а.с.6).
За станом здоров’я протипоказань до залучення до суспільно-корисної праці з урахуванням наявних виробничих потужностей не має, на диспансерному обліку не перебуває, хронічними захворюваннями не страждає (а.с.19).
Із довідок про нарахування заробітної плати; про заохочення та стягнення вбачається, що протягом 2010 року заробітна плата ОСОБА_3 не нараховувалась; до ОСОБА_3 у квітні, серпні і вересні застосовувалися заходи стягнення у вигляді попередження, суворої догани, поміщення у дисциплінарний ізолятор за відмову виходити на роботу (а.с.7-8, 10).
Заборгованість відповідача перед виправною колонією за харчування, комунально-побутові послуги і речове майно за січень-вересень 2010 року складає 2 414 грн. 30 коп. (а.с.11).
Оскільки засуджений ОСОБА_3 протягом січня - листопада 2010 року в місцях і на роботі, які визначалися адміністрацією колонії, не працював, за що неодноразово притягався до відповідальності, за станом здоров’я протипоказань до залучення до суспільно-корисної праці з урахуванням наявних виробничих потужностей не має, кошти на особовому рахунку відсутні, суд першої інстанції відповідно до вимог ст.ст. 118, 121 КВК України обґрунтовано стягнув з нього на користь виправної колонії заборгованість вартості харчування, одягу, взуття, білизни, комунально-побутових та інших послуг.
Незгода відповідача з умовами оплати праці в навчальних майстернях установи не являються підставою для його відмови від роботи і не звільняють останнього від обов’язку відшкодувати позивачеві вартість харчування, одягу, взуття, білизни, комунально-побутових та інших послуг.
Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, невідповідність судового рішення вимогам ст.213 ЦПК України, недоведеність позовних вимог, безпідставні.
Про час і місце судового розгляду відповідач був попереджений в порядку, передбаченому ст.76 ч.6 ЦПК України, копії доданих до позовної заяви письмових доказів йому надавалися, судовий розгляд проводився з його участю (а.с.15, 16, 22). За формою і змістом судове рішення відповідає вимогам ст.213-214 ЦПК України.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, які являються безумовною підставою для скасування судового рішення.
При подачі апеляційної скарги відповідачем не був сплачений судовий збір , який підлягає стягненню з апелянта в порядку ст.88 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги у розмірі, передбаченому ст.2 п.1 Закону України „Про судовий збір” – 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати.
Керуючись ст.ст.307, 308, 313, 317 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 17 лютого 2011 року в цій справі залишити без зміни.
Стягнути з ОСОБА_3 200 грн. 80 коп. (двісті гривень 80 коп.) судового збору на користь держава.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: