1
Справа № 11-649/ 2006 р. Головуючий у 1 інстанції: Семенченко О.М.
Категорія - ст. 213 ч.і КК Доповідач: Григор'єва В.Ф.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2006 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Чернігівської області в складі:
головуючого- судді - Григор'євої В.Ф.
суддів: - Антипець В.М., Шахової О.Г.
при секретарі - Носко Л.А.
з участю прокурора - Павленко О.В.
засудженого - ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Варвинського районного суду Чернігівської області від 26 червня 2006 року,
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком ОСОБА_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, з вищою освітою, розлучений, не працюючий, мешканець АДРЕСА_1, засуджений за ст. 213 ч.І КК України і призначено йому покарання у виді штрафу у сумі 1700 гривень.
Питання речових доказів вирішене у відповідності до вимог ст. 81 КПК України.
Як встановив суд, 11 серпня 2005 року, ОСОБА_1, не маючи спеціального дозволу (ліцензії), одержання якої передбачено законодавством про обіг металобрухту, за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 здійснив прийом у жителя смт. Варва ОСОБА_2 22 кілограмів брухту чорних металів по ціні 25 коп. за один кілограм на загальну суму 5 гривень 50 коп.
12 серпня 2005 року, ОСОБА_1., продовжуючи незаконні операції з металобрухтом, за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 знову здійснив прийом у жителя смт. Варва ОСОБА_2 20 кілограмів брухту чорних металів по ціні 25 копійок за один кілограм на загальну суму 5 гривень , чим порушив законодавство про здійснення операцій з металобрухтом.
В апеляції засуджений ОСОБА_1. просить вирок суду скасувати, а справу закрити на підставі ст. 6 п. 1 КПК України за відсутністю в його діях події злочину, посилаючись на те, що він не здійснював операцій з металобрухтом, тобто не здійснював прийому від мешканця смт. Варва ОСОБА_2 брухту чорних металів. Крім того, органами досудового слідства щодо нього допущено цілий ряд порушень кримінально-процесуального законодавства, а тому просить винести окремі ухвали щодо грубих порушень кримінально-процесуального законодавства під час провадження досудового слідства та судового розгляду справи збоку Варвинського РВ УМВС України в Чернігівській області та прокуратури Варвинського району.
Заслухавши доповідача по справі, засудженого ОСОБА_1, який підтримав свою апеляцію і просив її задовольнити з вказаних в ній підстав, думку прокурора, який просив апеляцію засудженого залишити без задоволення, а вирок суду - без змін, оскільки він законний і обгрунтований, допитавши свідка ОСОБА_3, дослідивши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вина заслуженого у скоєнні злочину, передбаченого ст. 213 ч.І КК України, при обставинах наведених у вироку суду щодо нього, відповідає фактичним даним справи і повністю підтверджується сукупністю зібраних доказів.
Вирок суду грунтується на достатніх і достовірних доказах і є обгрунтованим.
В судовому засіданні апеляційного суду засуджений ОСОБА_1. свою вину у скоєнні злочину, передбаченого ст. 213 ч.І КК України не визнав і просив скасувати вирок суду, а справу закрити за відсутністю в його діях події злочину, посилаючись на те, що в основу обвинувачення покладені лише показання свідка ОСОБА_2, з яких вбачається, що нібито останній приносив йому металобрухт 11 серпня 2005 року - 22 кг, а 12 серпня 2005 року - 20 кг, але ОСОБА_2 йому не знайомий і не приносив до нього металобрухт, він його побачив лише в залі судового засідання, а до цього не бачив. ОСОБА_2 перебуває на диспансерному обліку в наркологічному кабінеті Варвинської ЦРЛ з приводу хронічного алкоголізму, він страждає алкогольною епілепсією, то його свідчення суперечливі і не відповідають дійсності. Він мешкає в будинку поАДРЕСА_1, будинок належить його батькові ОСОБА_4, в ньому проживають його син, мати. Він заготівлею металобрухту не займається і ніколи не займався. 12 серпня 2005 року у вказане господарство приїхали працівники міліції і вилучили металеві речі, які належали його батькові. Металеві речі зберігалися в кузові вантажного автомобіля, він забрав і перевіз речі з господарства свого батька, що знаходиться в с. Дащенки Варвинського району.
Незважаючи на невизнання вини засудженим, його вина підтверджується показаннями свідка ОСОБА_2, показання якого були перевірені в ході судового слідства, який не з'явився до апеляційного суду з поважних причин, з яких вбачається, що 11 та 12 серпня 2005 року він здавав ОСОБА_1 за місцем його проживання по АДРЕСА_1 відповідно 22 та 20 кілограмів брухту чорних металів. ОСОБА_1. особисто зважував металобрухт на вагах, які були встановлені у дворі. Після чого порахував суму за прийнятий металобрухт по 25 копійок за 1 кілограм і заплатив відповідно 5 гривень 50 копійок та 5 гривень. ОСОБА_2. знав, що ОСОБА_1. приймає металобрухт, так як раніше здавав йому брухт металів за гроші.
Не дивлячись на те, що ОСОБА_2 в судовому засіданні спочатку змінив покази, дані ним на досудовому слідстві, заперечивши факт здачі ОСОБА_1 металобрухту, проте потім їх підтвердив і дав наведені свідчення. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що визнав показання ОСОБА_2 правдивими з наведених підстав.
Так як свідок ОСОБА_2. пояснив свою поведінку в судовому засіданні тим, що на нього неодноразово засуджений ОСОБА_1. та його захисник ОСОБА_5 чинили психологічний тиск, вимагаючи відмови від даних раніше ним показів, вдавались до підкупу.
Як вбачається з протоколу судового засідання, ОСОБА_2. пояснив, що він страждає алкогольною епілепсією, то за два стакани вина і гроші в сумі 10 гривень, які запропонував і передав йому засуджений разом зі своїм захисником, він змушений був відмовитися від свідчень, даних на досудовому слідстві, і дав такі показання, яких вимагали ОСОБА_1 та захисник. При цьому ОСОБА_1. та ОСОБА_5 примусили його написати під диктовку адвоката ОСОБА_5 неправдиві розписки, в яких зазначалося, що він давав свідчення на досудовому слідстві нібито підтиском працівників міліції.
Із перевірених показань свідка ОСОБА_6, даних в ході досудового та судового слідства вбачається, що він в 2004 році здавав металобрухт ОСОБА_1. Також намагався здати металобрухт 12 серпня 2005 року, але не зміг зробити цього по тій причині, що в господарстві, де мешкає ОСОБА_1., знаходилися працівники міліції. Від сусідаОСОБА_7йому було відомо, що ОСОБА_1. приймав від населення металобрухт.
Також, із перевірених свідчень свідка ОСОБА_8 вбачається, що він проживає по - сусідству з ОСОБА_1. і декілька разів допомагав ОСОБА_1 відвозити автомобілем металобрухт на приймальний пункт в м. Прилуки. Показаннями ОСОБА_9 підтверджується, що ОСОБА_1. займався прийомом металобрухту.
Із показань свідка ОСОБА_10 вбачається, що ОСОБА_1. займався прийомом металобрухту від людей.
Показаннями свідка ОСОБА_11 також підтверджується, що він відвозив автомобілем з господарства ОСОБА_1 металобрухт в м. Прилуки.
Із свідчень свідка ОСОБА_12 вбачається, що декілька разів вона здавала ОСОБА_1 в господарстві по АДРЕСА_2 металеві опалювальні радіатори. Він їх зважував і платив по 20 копійок за 1 кілограм.
Також, вина засудженого ОСОБА_1 підтверджується протоколом огляду місця події, з якого вбачається, що з господарства, де мешкає ОСОБА_1., був вилучений брухт чорних металів, вагою 2 000 кг, з яких суд обгрунтовано прийшов до висновку, що 42 кг його прийняв від ОСОБА_2 ОСОБА_1., а брухт чорних металів, вагою 1958 кг належить батьку засудженого (а.с. 7, 8), протоколами огляду предметів, в яких зазначено, що брухт чорних металів являє собою обрізки металевих труб, арматури, швелерів, листової сталі, вузли та деталі від сільськогосподарської та побутової техніки, куски тросів (а.с. 147, 218); довідкою Варвинської районної державної адміністрації, якою підтверджується, що ОСОБА_1. не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності (а.с. 59).
Колегія суддів вважає, що суд прийшов до правильного висновку, непогодившись з запереченнями засудженого про те, що весь металобрухт не належить йому, оскільки будинок в АДРЕСА_1, належить його батькові ОСОБА_4, тому не може належати йому металобрухт, який 12 серпня 2005 року вилучили працівниками міліції з господарства. Доводи ОСОБА_1 про те, що був вилучений не металобрухт, а металеві речі його батька, з яких останній назвав лише одну соломорізку. Це свідчить про те, що решта є металобрухт.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні ним незаконного збирання брухту чорних металів підтверджується також оглядом речових доказів на місці їх зберігання, проведеного в судовому засіданні, яким підтверджується, що ОСОБА_2. під час огляду металобрухту серед числених предметів вказав на деякі із тих, які 11 та 12 серпня 2005 року він здавав ОСОБА_1
Доводи засудженого про те, що ОСОБА_6 привозив металобрухт не до нього, а до сусіда ОСОБА_8 спростовуються показаннями свідка ОСОБА_6, якими підтверджується, що він привозив металобрухт до ОСОБА_1.
Колегія суддів вважає, що сукупність доказів, які є в матеріалах кримінальної справи і які були досліджені в ході судового слідства, дають можливість прийти до висновку про те, що показання засудженого ОСОБА_1 не відповідають дійсності, а показання свідка ОСОБА_2 є правдивими.
Доводи засудженого про те, що після судового засідання міліція побила ОСОБА_2 і він дав такі показання, що він приймав від нього металобрухт не знайшли підтвердження в судовому засіданні.
Як вбачається з протоколу судового засідання, свідок ОСОБА_2. підтвердив в судовому засіданні, що на нього здійснювали тиск не працівники міліції, а сам ОСОБА_1. і його захисник. Вони пообіцяли йому одяг і інші речі, тому він змінював свої показання в суді на користь засудженого. Він хворіє на алкогольну епілепсію, вони йому дали вино і гроші в сумі 10 грн і він тому змінив свої показання. В судовому засіданні ОСОБА_2. підтвердив, що двічі 11 та 12 серпня 2005 року здавав металобрухт ОСОБА_1 і за це одержував гроші.
Свідок ОСОБА_3 в судових засіданнях, як суду першої інстанції, так і в апеляційному суді показав, що він працює слідчим СВ Варвинського РВ УМВС України в Чернігівській області і з господарства ОСОБА_1 був вилучений металобрухт, вагою 2 000 кг, як потім в ході досудового слідства було встановлено, що з нього 42 кг прийняв ОСОБА_1 від ОСОБА_2. На момент вилучення металобрухту його опис не проводився. Опис робив, коли визнав його речовим доказом. Також із господарства ОСОБА_1 були вилучені ваги, на яких зважував металобрухт ОСОБА_1. На ОСОБА_2 тиск збоку працівників міліції не здійснювався, а був тиск збоку засудженого та захисника, щоб він змінив свідчення на користь ОСОБА_1.
Доводи засудженого про те, що в його діях відсутня подія злочину, безпідставні, оскільки кримінальна відповідальність за порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом настає за умови: здійснення операцій з брухтом кольорових і чорних металів без державної реєстрації або без спеціального дозволу; за надання приміщень та споруд для розташування незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту; за організацію незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту.
При здійсненні операцій з брухтом кольорових і чорних металів без державної реєстрації розуміється їх здійснення громадянами, не зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності, а під здійсненням таких операцій без спеціального дозволу \ліцензії\, одержання якого передбачене законодавством.
Таким чином, засуджений ОСОБА_1. здійснював операцію з металобрухтом - заготівлю металобрухту.
Аналіз і оцінка наведених доказів, які повно і всебічно перевірялись в судовому засіданні, дають підстави колегії суддів вважати обгрунтованим висновок суду першої інстанції про доведеність обвинувачення ОСОБА_1 в порушенні порядку здійснення операцій з металобрухтом: а саме здійснення операцій з брухтом чорних металів без державної реєстрації, без спеціального дозволу ( ліцензії), одержання якого передбачене законодавством.
Також, колегія суддів вважає, що за вказаних обставин, суд прийшов до правильного висновку, що вважає доведеною вину засудженого ОСОБА_1 у здійсненні незаконних операцій з брухтом чорних металів лише відносно 42 кілограмів, які 11 та 12 серпня 2005 року ОСОБА_1. прийняв від ОСОБА_2 за гроші відповідно в сумі 5 гривень 50 коп. та 5 гривень. Решта брухту металу, вагою 1958 кілограмів, який вилучено в господарстві ОСОБА_4 в АДРЕСА_1 і передано батьку ОСОБА_1, так як невідомо його походження. Колегія суддів вважає, що суд дійшов правильного висновку, що сам факт зберігання 1958 кг металобрухту не є незаконним.
За таких обставин, дії засудженого ОСОБА_1 квалфіковані правильно за ст. 213 ч.І КК України, як умисні дії, які виразилися у здійсненні операцій з брухтом чорних металів без державної реєстрації, без спеціального дозволу ( ліцензії), одержання якого передбачене законодавством.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що при призначенні покарання ОСОБА_1 суд недостатньо врахував вимоги ст. 65 КК України, а саме особу засудженого: ОСОБА_1. раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, характеризується позитивно за місцем мешкання, на утриманні має неповнолітню дитину, здійснює догляд за батьками -пенсіонерами, тому ці обставини визнає, як обставинами, що пом'якшують покарання засудженому.
Враховуючи наявність декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням обставин справи, особи засудженого, колегія суддів вважає, що необхідно застосувати ст. 69 КК України і призначити покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ст. 213 ч.І КК України, тобто, знизити розмір призначеного судом першої інстанції штрафу.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б потягли зміну чи скасування вироку, винесення окремих ухвал на адресу Варвинського РВ УМВС і прокуратури Варвинського району, колегія суддів не вбачає.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстав для закриття кримінальної справи на підставі ст. 6 п.1 КПК України за відсутністю події злочину, немає.
Керуючись ст. ст. 365, 366, 379 КПК України, колегія суддів-
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково. Вирок Варвинського районного суду Чернігівської області від 26 червня 2006 року щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання змінити.
Пом'якшити засудженому ОСОБА_1 покарання, застосувавши ст. 69 КК України і за ст. 213 ч.І КК України знизити суму штрафу до 700 ( сімсот) гривень.
В решті цей вирок залишити без змін.