Справа № 11 - 644 / 2006 р. Головуючий у 1 інстанції - Наполов М.І.
Категорія - ст. 187 ч.З КК Доповідач - Григор'єва В.Ф
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2006 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Чернігівської області в складі:
головуючого- судді - Щербакова О.С.
суддів: - Акуленко CO., Григор'євоїВ.Ф.
за участю прокурора - Томілка М.П.
засудженого: - ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 11 липня 2006 року,-
ВСТАНОВИЛА;
Цим вироком
ОСОБА_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, з базовою загальною середньою освітою, неодружений, раніше судимий: 21.04.1998 року Новгород-Сіверським районним судом Чернігівської області за ст.ст.140ч.2, 140ч.З, 42 КК України до З років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільнений 18.10.2000 року за постановою Полтавського районного суду від 18.10.2000 року умовно-достроково на 3 місяці 19 днів ; 27.02.2001 року Новгород-Сіверським районним судом Чернігівської області за ст. ст. 140 ч.2, 140 ч.З, 42, 43 КК України ( в редакції 1960 року) до 3 років З місяців 19 днів позбавлення волі з конфіскацією майна, звільнений 21.02.04 року по відбуттю строку покарання, не працюючий, зареєстрований в АДРЕСА_1, засуджений за ст. 187 ч.З КК України на 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві приватної власності.
Стягнуто з засудженого ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 370 грн на відшкодування матеріальної шкоди.
Доля речових доказів по справі вирішена у відповідності до вимог ст. 81 КПК України.
Вироком суду засуджений ОСОБА_1. визнаний винним в тому, що 21 квітня 2006 року, близько 19 години, з метою заволодіння чужим майном, проник до розташованого по АДРЕСА_1 господарства ОСОБА_2, де всупереч її волі і незважаючи на заперечення ОСОБА_2 зайшов до будинку та здійснив на останню напад , поєднаний з небезпечним для здоров'я насильством, зокрема: металевими ножицями завдав потерпілій тілесні ушкодження у вигляді: ран в надбрівній ділянці справа, тім'яній ділянці голови, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Після чого, погрожуючи ОСОБА_2 знайденим в її будинку ножем, та застосуванням щодо неї небезпечним для життя насильством, відкрито заволодів грошима в сумі 370 грн, шкіряним гаманцем, вартістю 27 грн та ножицями, які вартості не мають, чим завдав потерпілій ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 397 грн.
В апеляції засуджений ОСОБА_1. просить кримінальну справу відносно нього переглянути, посилаючись на те, що він не згоден з висновком судово-психіатричної експертизи, оскільки вважає себе психічно хворим і злочин вчинив під час нервового зриву, також не погоджується з розміром цивільного позову, так як заволодів грошима лише в сумі 160 гри., а гаманця взагалі не брав.
Заслухавши доповідача по справі, пояснення засудженого, який підтримав свою апеляцію і просив її задовольнити з вказаних в ній підстав, думку прокурора, який вважав, що апеляцію засудженого необхідно залишити без задоволення, а вирок суду - без змін, оскільки він обгрунтований, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вина засудженого ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ст. 187 ч.З КК України, при обставинах наведених у вироку суду відносно нього, відповідає фактичним даним справи і повністю підтверджується сукупністю зібраних доказів. Вирок суду грунтується на достатніх і достовірних доказах і є обґрунтованим.
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, в ході досудового і судового слідства було встановлено, що 21 квітня 2006 року ОСОБА_1. проник до будинку потерпілої ОСОБА_2, де здійснив напад на останню, поєднаний з насильством, що є небезпечним для життя та здоров'я ОСОБА_2, після чого, погрожуючи ножем, заволодів грошима в сумі 370 гривень та гаманцем, вартістю 27 гривень.
Засуджений ОСОБА_1. визнав свою вину частково у вчиненні злочину, передбаченого ст.187 ч.З КК України і підтвердив, що здійснив розбійний напад на потерпілу ОСОБА_2 при вказаних обставинах, але заперечував заволодіння грошима в сумі 370 грн. та гаманцем.
Твердження засудженого про те, що він заволодів грошима лише в сумі 160 гривень, а гаманця не брав, спростовуються показаннями: потерпілої ОСОБА_2, свідка ОСОБА_3.
Так, потерпіла ОСОБА_2 підтвердила на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні, що 21.04.06 року, незважаючи на її заперечення, до неї додому зайшов ОСОБА_1., здійснив на неї напад, вдаривши декілька разів ножицями по голові та погрожуючи застосуванням ножа, відкрито заволодів її грошима в сумі 370 гривень та гаманцем.
Свідченнями свідка ОСОБА_3 підтверджується, що у будинку, що належить його матері ОСОБА_2, він побачив багато крові, а в ділянці голови матері - були тілесні ушкодження. Від матері він дізнався, що на неї був здійснений напад, незнайомий чоловік вдарив її ножицями по голові та погрожуючи ножем, забрав гроші.
Посилання засудженого на те, що він вчинив злочин під час нервового зриву, спростовуються висновком амбулаторної судово-психіатричної експертизи НОМЕР_1, яким підтверджується, що у ОСОБА_1 не простежувалося будь-яких ознак тимчасового розладу психічної діяльності, він міг усвідомляювати свої дії та керувати ними на період часу до якого відноситься інкриміноване йому діяння \ а.с17-20\ . Хоча засуджений не погоджується з вказаним висновком експертизи, але підстав для призначення стаціонарної судово - психіатричної експертизи колегія суддів не вбачає.
За таких обставин, дії засудженого судом правильно кваліфіковані за ст. 187 ч.З КК України.
Покарання засудженому ОСОБА_1 за вчинений злочин судом призначене у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, суд врахував характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним злочину, особу засудженого, що він раніше неодноразово судимий, за місцем проживання характеризується посередньо і визнав його щире розкаяння у скоєному, активне сприяння розкриттю злочину, як обставини, що пом'якшують покарання.
Суд обґрунтовано задовольнив цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 на суму 370 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, повернувши гаманець, вартістю 27 грн., останній, оскільки позовні вимоги підтверджуються доказами по справі.
Підстав для пом'якшення покарання засудженому ОСОБА_1 колегія суддів не знаходить.
Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування вироку.
Разом з тим, колегія суддів вважає необхідним виключити з вступної частини вироку вказівку суду про судимість ОСОБА_1 за вироком Новгород -Сіверського районного суду від 23.10 1996 року за ст.ст.140 ч.2, 45 КК України до 2 років позбавлення волі умовно з іспитовим строком на 1 рік, оскільки в силу ст. 55 КК України \в редакції 1960 року \ дана судимість вважається погашеною, а інша судимість у засудженого за вироком вказаного суду від 21.04. 1998 року, а помилково судом була зазначена від 21.04.1996 року.
Керуючись ст. ст. 365, 366, 379 КПК України, колегія суддів -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Новгород - Сіверського районного суду Чернігівської області від 11 липня 2006 року щодо ОСОБА_1- без змін.
Виключити з вступної частини вироку вказівку суду про судимість ОСОБА_1 за вироком Новгород - Сіверського районного суду від 23 жовтня 1996 року.