АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-3770/11
Головуючий по 1-й інстанції Колотієвський О.О.
Суддя-доповідач: Дряниця Ю. В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2011 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого –судді: Дряниці Ю.В.
Суддів: Карнауха П.М., Кривчун Т.О.
при секретарі: Ткаченко Т.І.
з участю: представника позивача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4
на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 29 вересня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, Гориславської сільської ради Кременчуцького району, треті особи УДАІ УМВС України в Полтавській області, Відділ Держкомзему у Кременчуцькому районі, про визнання частково недійсним рішень сільської ради, державного акту на право приватної власності на землю та визнання права власності на ? частину земельної ділянки.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду Полтавської області Дряниці Ю.В., -
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 29 вересня 2011 року відмовлено в задоволенні позовних вимог (уточнених і доповнених) ОСОБА_4 до ОСОБА_3, Гориславської сільської ради Кременчуцького району, треті особи УДАІ УМВС України в Полтавській області, Відділ Держкомзему у Кременчуцькому районі, про визнання частково недійсним рішень сільської ради, державного акту на право приватної власності на землю та визнання права власності на ? частину земельної ділянки.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 29 вересня 2011 року скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на те, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального права.
В суді апеляційної інстанції сторони підтримали свої доводи.
Перевіривши матеріали справи, з’ясувавши межі апеляційного оскарження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з підстав, визначених ст.308 ЦПК України.
У відповідності до ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що відповідачу ОСОБА_3 20 лютого 2003 року на підставі рішення Гориславської сільської ради від 15 травня 1995 року № 3 видано державний акт на право приватної власності на землю площею 0,21 га для обслуговування житлового будинку і господарських будівель.
На вказаній земельній ділянці розташований житловий будинок, будівництво якого здійснювалось ОСОБА_3 на підставі будівельного паспорту на забудову земельної ділянки.
Позивачка ОСОБА_4, уточнивши свої первісні позовні вимоги, просить визнати за нею право власності на ? частину земельної ділянки площею 0,21 га по АДРЕСА_1 Кременчуцького району, оскільки дана земельна ділянка набута за час шлюбу.
13.07.2007 року ОСОБА_4 (позивачка у справі) вже зверталась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про розподіл спільного майна подружжя. В цих позовних вимог ОСОБА_4 просила розділити придбане за час шлюбу домоволодіння по АДРЕСА_1 (Гориславці) Кременчуцького району та автомобілі. При розгляді цієї справи, позивчка ОСОБА_4 відмовилась від пред’явленого позову, дана відмова прийнята судом та ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 29.08.2007р. провадження у справі закрито. Вказана ухвала суду набрала законної сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.
Колегія суддів вважає, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вірно провів аналіз норм чинного законодавства, що регулює вирішення даного спору.
Статтями 81, 86, 116 Земельного кодексу України визначено режим набуття права власності, спільної власності на землю.
Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЗК України визначено, що в разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об’єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Тлумачення даної норми знайшло своє відображення в п. 18-2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004р. (зі змінами та доповненнями) «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», відповідно до якого окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду. Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою, переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статей 120 ЗК України, 377 ЦК України.
Зміни, внесені ЗУ № 2913-VI від 11.01.2011р. (набрав чинності 08.02.2011р.) до статті 61 Сімейного кодексу України, на які посилається позивач, як на підставу задоволення її позовних вимог, не можуть бути застосовані до вирішення даного спору, оскільки спір виник до набрання чинності вказаним Законом. Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часу, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.
А тому, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що оскільки позивач не набула права власності на частину житлового будинку, який розташований на спірній земельній ділянці, то у неї відсутнє право вимоги на частину такої земельної ділянки, як на майно набуте під час шлюбу.
Таким чином, висновки місцевого суду вірні та ґрунтуються на нормах закону.
Викладені в апеляційній скарзі доводи не заслуговують на увагу, є безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду. Позивачем тлумачення норм чинного сімейного та земельного законодавства проведено без повного та системного аналізу.
За результатами апеляційного розгляду колегія суддів приходить до висновку, що при вирішенні спору по суті місцевим судом були вірно враховані та застосовані норми матеріального права, а також правильно встановлені фактичні обставини по справі та їм дано належну правову оцінку.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 –відхилити.
Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 29 вересня 2011 року –залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: Ю. В. Дряниця
Судді: Карнаух П.М.
Кривчун Т.О.
З оригіналом згідно:
Суддя Апеляційного суду
Полтавської області Ю.В.Дряниця
Копія