Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 листопада 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі : головуючого - судді Бондаренко Н.В.,
суддів Демянчук С.В., Шимківа СС.
секретаря судового засідання Приходько Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси і кредит»на рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 19 липня 2011 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси і кредит»до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості,
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням Гощанського районного суду Рівненської області від 19 липня 2011 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси і кредит»заборгованість в сумі 13 705 (тринадцять тисяч сімсот п’ять) грн.14коп. та судові витрати, пов’язані з оплатою судового збору у сумі 170,29 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У поданій на це рішення апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси і кредит»(надалі АТ «Банк «Фінанси і кредит»або Банк) посилається на його незаконність та необґрунтованість через порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Доводить, що суд першої інстанції безпідставно прийшов до висновку про припинення договору поруки між Банком та поручителями відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України з тих підстав, що кредитор протягом 6 місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явив вимоги до цих поручителів, таке твердження не ґрунтується на законі. Строк основного зобов’язання визначений 27 травня 2011р., до суду ж позивач звернувся 19 квітня 2011року, тобто ще до закінчення строку дії кредитного договору.
Вважає, що в договорі правомірно сторонами визначено розмір пені, боржник не вчинив жодних дій, які були направлені на зменшення розміру пені та не підтвердив обставин, які мають істотне значення для справи, а тому Банк має право на весь розмір пені, що була нарахована за порушення зобов’язань по кредитному договору.
З цих підстав просить оскаржуване рішення скасувати, постановити нове, яким задовольнити їх позовні вимоги в повному об’ємі та стягнути понесені судові витрати по справі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з’явилися у судове засідання, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах
справа № 22-1768/11 Головуючий у 1-й інстанції: Чорноус Л.І.
Доповідач: Бондаренко Н.В.
доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є підставою для скасування рішення.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позичальник ОСОБА_1 не виконав зобов’язань за кредитним договором, а позивач втратив право вимоги до двох поручителів через не пред’явлення до них позову протягом одного року від дня укладення договору поруки і тому він самостійно зобов’язаний повернути прострочену заборгованість в розмірі 11705,14грн. При задоволенні вимог про стягнення пені в розмірі 5324,07грн. застосовано норми ч.3 ст.551 ЦК України. Зменшено її розмір до 2000грн.
Проте з такими висновками суду частково погодитися не можна з огляду на наступне.
Із матеріалів справи убачається, що 28 серпня 2008року між ВАТ «Банк «Фінанси і кредит»(правонаступником якого є АТ «Банк «Фінанси і кредит») та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії №016-Р/001581, відповідно до умов якого Банк надав йому кредит у сумі 8 000 грн., зі строком повернення до 27 листопада 2011року та сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірах, визначених в п.4.1 Договору(33,3% річних). В свою чергу позичальник зобов’язаний в зазначений термін внести суму заборгованості по кредитних ресурсах та процентах за їх користування готівковими грошовими коштами в касу Банку або безготівковим перерахуванням на картрахунок Позичальника та з’являтись до Банку за отриманням виписки по картрахунку з вказаною у ній сумою поточної основної позичкової заборгованості, що виникла.(п.3.2).
За прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів позичальник сплачує Банку пеню з розрахунку 1% від простроченої суми за кожний день прострочення платежу. (п.6.1).
Додатковою угодою від 16 квітня 2010року був змінений строк повернення кредитних коштів до 27 травня 2011року.
28 серпня 2008року з метою забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_1 між Банком та ОСОБА_2 та Банком і ОСОБА_3 були укладені два договори поруки, відповідно до умов яких вони взяли на себе солідарну відповідальність з боржником перед Кредитором.(п.2.1 Договору поруки).
Згідно розрахунку станом на 15 квітня 2011 року заборгованість по тілу кредиту становить 8 000грн., по прострочених відсотках-3 705,14грн. та пені-5 324,07грн., всього 17 029 грн. 21 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Частиною 4 ст. 559 ЦК встановлено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимогу до поручителя.
Відповідно до п. 5.1 договорів поруки, укладеними між Банком та поручителями, порука припиняється із припиненням зобов’язання, що забезпечується нею. Порука також припиняється, якщо кредитор протягом трьох років від дня настання строку виконання зобов’язання за кредитним договором не заявив вимоги до поручителя.
Таким чином строк договорів поруки, укладених Банком з ОСОБА_2 та Банком з ОСОБА_3 встановлений. Крім цього, строк основного зобов’язання визначений в новій редакції п.2.1 кредитного договору до 27 травня 2011року, з позовом банк звернувся 26 квітня 2011року, тобто ще до закінчення строків дії кредитного договору та договорів поруки, пред’явивши позовні вимоги як до позичальника, так і до двох поручителів.
Колегія суддів вважає, що невчасне повідомлення АТ «Банк «Фінанси і кредит» поручителів про неналежне виконання позичальником своїх боргових зобов’язань за кредитним договором, не є достатньою підставою для звільнення поручителів від відповідальності перед кредитором чи припинення поруки згідно зі ст.559 ЦК України. Висновки суду першої інстанції з цього приводу не ґрунтуються на законі та умовах договорів поруки, зокрема п.2.3.
Встановлено, що 28 серпня 2008року Банком з ОСОБА_2 і окремо з ОСОБА_3 буди укладені два договори поруки.
Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов’язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
У разі солідарного обов’язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників, так і від будь-кого з них окремо (ч. 1 ст. 543 ЦК України).
Правові наслідки порушення зобов’язання, забезпеченого порукою, передбачені ст. 554 ЦК України.
Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Тобто зі змісту вказаної норми вбачається можливим встановлення поруки щодо виконання одного й того ж зобов’язання одночасно з боку декількох осіб.
Однак така порука виникає лише на підставі її спільного надання у формі укладення одного договору декількома поручителями (ч. 3 ст. 554 ЦК України). Лише у випадку укладення одного договору декількома поручителями (спільна порука) поручителі відповідають перед кредитором солідарно з боржником та солідарно між собою.
Законом не заборонено укладення й кількох договорів поруки на виконання того самого зобов’язання, але в цьому випадку ч. 3 ст. 554 ЦК України застосована бути не може. Поручителі не несуть у такому разі солідарної відповідальності між собою, оскільки не можна вважати поруку їхньою спільною.
За таких обставин кредитор має право пред’явити вимогу до кожного з поручителів на підставі відповідного договору, але поручитель, що виконав зобов’язання, не може висунути вимогу до іншого поручителя на предмет розподілу відповідальності перед кредитором.
Отже, стягуючи з позичальника і двох поручителів в солідарному порядку суму заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що в даному випадку ч. 3 ст. 554 ЦК України застосована бути не може і поручителі не несуть солідарної відповідальності між собою, так як відсутня їх спільна порука, оскільки укладено два окремі договори поруки. Відповідно до норм законодавства у такому випадку кредитор має право пред’явити вимогу до кожного з поручителів на підставі окремого договору, а кожен з поручителів відповідає перед кредитором разом з позичальником як солідарні боржники.
Як убачається зі змісту позовної заяви АТ «Банк «Фінанси і кредит» в особі Північно-Західного регіонального управління, позивач на підставі ст. 554 ЦК України та окремих договорів поруки посилався на солідарну відповідальність кожного з поручителів і боржника.
В апеляційному суді представник позивача уточнив свої позовні вимоги і просить суд стягнути заборгованість з кожного поручителя окремо, відповідно до ч.1 ст.554 ЦК.
Зобов’язання, згідно статті 526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Виходячи з того, що ОСОБА_1 не виконав взятих на себе зобов’язань по кредиту, а ОСОБА_3 та ОСОБА_2, окремо один від одного, взяли на себе солідарне зобов’язання з позичальником відповідати перед банком по зобов’язанням останнього, уклавши з банком кожен окремо договір поруки, то відповідальність їх настає в порядку ч.1 ст.554 ЦК України.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно зменшив розмір пені на підставі ч.3 ст.551 ЦК України є неприйнятними, оскільки такий висновок суду ґрунтується на досліджених судом доказах та відповідають вимогам закону.
Відповідно до ст.88 ЦПК України підлягають частковому стягненню понесені Банком судові витрати по справі в розмірі 398грн.73коп.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції було ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що його слід скасувати та ухвалити нове рішення.
Керуючись п.2 ч.1 ст. 307 , п.4 ч.1 ст. 309, ст. 316, ст.317 ЦПК України , колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси і кредит»задовольнити частково.
Рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 19 липня 2011 року скасувати.
Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, з кожного окремо, в солідарному порядку з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси і кредит»заборгованість за договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії №016-Р/001581 від 28 серпня 2008року по тілу кредиту в розмірі 8000(вісім тисяч)грн., по процентах в розмірі 3705(три тисячі сімсот п’ять)грн.14коп., пеню в розмірі 2000(дві тисячі)грн. та понесені судові витрати в суді першої інстанції в розмірі 233(двісті дев’яносто)грн.63коп. і в апеляційному суді в розмірі 165(сто шістдесят п’ять)грн.10коп., всього 14103(чотирнадцять тисяч сто три)грн.87коп.
В решті позовних вимог Публічному акціонерному товариству «Банк «Фінанси і кредит»відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення проте, може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий : Бондаренко Н.В.
Судді : Демянчук С.В.
Шимків С.С.