Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 листопада 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі : головуючого- судді Бондаренко Н.В.,
суддів Демянчук С.В., Шимківа СС.
секретаря судового засідання Приходько Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк»на рішення Кузнецовського міського суду від 08 серпня 2011 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства „Універсал Банк”, як правонаступника ВАТ «Банк Універсальний»до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості,
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням Кузнецовського міського суду від 08 серпня 2011 року позов задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства „Універсал Банк” 12 133 (дванадцять тисяч сто тридцять три) грн.82коп. та судові витрати, пов’язані з оплатою судового збору у сумі 121,33 грн. і витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 22 грн.81коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У поданій на це рішення апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» (надалі ПАТ «Універсал Банк»або Банк) посилається на його незаконність та необґрунтованість через порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Доводить, що міський суд в порушення вимог ЦПК України розглянув справу за відсутності представника Банку о 8год.10хв. 08 серпня 2011року, хоча розгляд справи був призначений на 11год. того ж дня, що в результаті призвело до позбавлення їх права на подачу вимоги про стягнення витрат пов’язаних з публікацією в пресі оголошення.
Вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні пені, оскільки відповідачі здійснили всього два платежі спрямовані на погашення кредиту. З цих підстав просить оскаржуване рішення скасувати, постановити нове, яким задовольнити їх позовні вимоги в повному об’ємі та стягнути понесені судові витрати по справі.
Заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є підставою для скасування рішення.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позичальник ОСОБА_1 не виконала зобов’язань за кредитним договором і тому вона
справа № 22-1761/11 Головуючий у 1-й інстанції: Малков В.В.
Доповідач: Бондаренко Н.В.
солідарно з поручителями зобов’язана повернути прострочену заборгованість в розмірі 8967грн.09коп., та сплатити комісію в сумі 3166грн.73коп. В задоволенні вимог про стягнення пені в розмірі 51 708грн.17коп. відмовлено, в зв’язку із спливом строку позовної давності, яку просив застосувати відповідач ОСОБА_3
З таким висновками суду колегія суддів погоджується частково виходячи з наступного.
Із матеріалів справи убачається, що 09 серпня 2006року між ВАТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №11-2/419-06К, відповідно до умов якого Банк надав їй кредит у сумі 10 000 грн., строком на 24 місяці(строк погашення 08 липня 2008року), зі сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 0,001 % річних та щомісячної комісійної винагороди в розмірі 1,67% від суми кредиту. В свою чергу позичальник зобов’язана здійснювати повернення кредиту щомісячно рівними платежами в сумі 584грн., в термін до 08 числа кожного місяця (пп.3.7).
За прострочення повернення кредитних ресурсів або сплати процентів, комісії позичальник сплачує банку пеню з розрахунку 0,5% від несплачених вчасно сум за кожний день прострочення платежу. (п.п.9.1)
09 серпня 2006року з метою забезпечення виконання зобов’язань між Банком та ОСОБА_3 і Банком та ОСОБА_2 були укладені два договори поруки, згідно умов яких вони взяли на себе солідарну відповідальність з боржником перед Кредитором.(п.4 Договорів поруки)
Згідно розрахунку станом на 15 жовтня 2010 року заборгованість по простроченій сумі становить 8 967,09грн., по комісії-3 166,73грн. та пені-51 708,17грн., всього 63 841 грн. 99 коп.
Умови кредитного договору належним чином не виконувались, в зв’язку з чим відповідачам були направлені вимоги з інформацією про розмір заборгованості та строк, протягом якого цю заборгованість необхідно погасити, зокрема позичальнику направлено вимогу 04 листопада 2009р., поручителям -30 березня 2011року.
Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Частиною 4 ст. 559 ЦК встановлено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимогу до поручителя.
Відповідно до п. 10.1 договорів поруки, укладеними між Банком та поручителями, термін закінчення договору поруки визнано моментом повного погашення позичальником або поручителем заборгованості за кредитним договором.
Колегія суддів вважає, що умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов’язання перед кредитором або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов’язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам ст. 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Оскільки строк договорів поруки, укладених з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не встановлено, а кредитор не пред’явив вимогу до поручителів протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного кредитного зобов’язання –08 липня 2008 року, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні позову про стягнення боргу з поручителів.
Однак суд першої інстанції на ці обставини та вимоги закону належної уваги не звернув, що призвело до неправильного вирішення спору стосовно поручителів, оскільки в суду не було правових і фактичних підстав вважати, що договори поруки з цими особами не припинилися.
Зобов’язання, згідно статті 526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За таких обставин, підлягає стягненню з боржника ОСОБА_1 прострочена заборгованість по кредиту та комісія в загальному в розмірі 12133грн.82коп.
20 квітня 2011року Банк звернувся в суд із вищезазначеним позовом, в якому пеня нарахована за період з 12 травня 2008року по 15 жовтня 2010року, у загальному розмірі 51 708,17грн.
За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня (у даному спорі з першого місяця) прострочення й доки зобов’язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу) застосовується позовна давність в один рік.
Згідно ч. 5 ст. 261 ЦК за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Правова природа пені така, що строк позовної давності щодо її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму. Так як у кредитному договорі(п.3.7) передбачено, що його виконання здійснюється щомісячно рівними частинами, в термін до 08 числа кожного місяця, то початком перебігу строку позовної давності є день, коли боржник повинен був сплатити черговий платіж, проте не сплатив його. У разі пропущення річного строку неустойка може бути обрахована за останній рік невиконання основного зобов’язання, в межах строку позовної давності за основним зобов’язанням.
Ст. 267 ЦК України встановлено, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
В суді першої інстанції відповідачем заявлено вимогу про застосування позовної давності в один рік.
Таким чином, останнім роком невиконання основного зобов’язання є період з 08 липня 2007р. по 08 липня 2008р., тому пеня в межах строку позовної давності за основним зобов’язанням та з врахуванням позовних вимог повинна бути нарахована -з 12 травня по 08 липня 2008року.
Із розрахунку вбачається, що за період з 12 травня по 09 червня 2008р. прострочена заборгованість по тілу кредиту становить- 7279,64, по комісії-3000,06грн., всього 10 279,70грн. Пеня за цей період становить 10 279,70х0,5%=51,40грн.х29днів=1490,6грн.
За період з 10 червня по 08 липня 2008року заборгованість становить по сумі кредиту 7842,12грн. по комісії-3 166,73грн., всього 11 008,85грн. Пеня за цей період становить 11 008,85х0,5%=55,04грн.х29днів=1596,16грн.
На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що пеня підлягає стягненню з боржника ОСОБА_1 частково, лише за період з 20 квітня по 08 липня 2008року в розмірі - 3086,76грн.( 1490,6+1596,16)
Відповідно до ст.88 ЦПК України підлягають частковому стягненню з позичальника і понесені Банком судові витрати по справі в розмірі 427грн.73коп.
Вимога про стягнення витрат пов’язаних з публікацією в пресі оголошення не підлягає до задоволення, оскільки воно дане з порушенням вимог ч.9 ст.74 ЦПК України Матеріали справи містять інформацію про реєстрацію місця проживання відповідачів та докази про вручення їм виклику до суду на 15 червня 2011року з копіями позовної заяви та додатками до неї(а.с.54-58), а тому підстав для послідуючих викликів їх до суду через оголошення в пресі не було.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції було ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що його слід скасувати та ухвалити нове рішення.
Керуючись п.2 ч.1 ст. 307 , п.4 ч.1 ст. 309, ст. 316, ст.317 ЦПК України , колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк»задовольнити частково.
Рішення Кузнецовського міського суду від 08 серпня 2011 року скасувати.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» за кредитним договором №11-2/419-06К від 09 серпня 2006року заборгованість по кредиту в розмірі 8967(вісім тисяч дев’ятсот шістдесят сім)грн.09коп., по комісії в розмірі 3 166(три тисячі сто шістдесят шість)грн.73коп., пеню в розмірі 3086(три тисячі вісімдесят шість)грн.76коп. та понесені судові витрати в розмірі 427(чотириста двадцять сім)грн.73коп., всього 15648(п’ятнадцять тисяч шістсот сорок вісім)грн.31коп.
В решті позовних вимог Публічному акціонерному товариству «Універсал Банк»відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення проте, може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий : Бондаренко Н.В.
Судді : Демянчук С.В.
Шимків С.С.