Справа № 11 -529/2006 Головуючий І інстанції: Харченко B.C.
категорія - ч. 4 ст. 296 КК України Доповідач: Баглай І.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2006 року Колегія суддів судової палати
з кримінальних справ апеляційного суду Чернігівської області у складі:
Головуючого судді
суддів
при секретарі
з участю прокурора
адвоката
підсудного
Баглая І.П.,
Зенченко Т.С., Козака В.І.,
Власенко І.С.,
Томилко М.П.,
ОСОБА_1,
ОСОБА_2,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією Ніжинського міжрайонного прокурора на вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 01 червня 2006 року.
Цим вироком
ОСОБА_2, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з середньою освітою, працюючий ІНФОРМАЦІЯ_1, м. Київ, не одружений, раніше не судимий, засуджений:
за ч. 1 ст. 187 КК України - до 3 років позбавлення волі;
за ч. 4 ст. 296 КК України - до 4 років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України, остаточно призначено 5 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_2. звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк на 2 роки та покладено обов'язки: не скоювати нового злочину, не виїздити за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи
про зміну місця проживання та роботи.
Запобіжний захід ОСОБА_2, до набрання вироком законної сили, залишений у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання.
Питання про речові докази вирішено відповідно до ст. 81 КПК України.
Судом ОСОБА_2. визнано винуватим та засуджено за злочини, скоєні при наступних обставинах.
02 квітня 2006 року, приблизно, в 3 години 30 хвилин, з метою заволодіння чужим майном, ОСОБА_2 зайшов до приміщення жіночого громадського туалету, розташованого на території залізничного вокзалу станції Ніжин, Чернігівської області, де схопив рукою за верхній одяг потерпілу ОСОБА_3, приставив до її грудей пневматичний пістолет і почав вимагати гроші. Потерпіла вирвалася з рук підсудного і втекла.
Продовжуючи свої злочинні дії ОСОБА_2, 02 квітня 2006 року, приблизно, в 3 години 30 хвилин, знаходячись біля приміщення громадського жіночого туалету, розташованого на території залізничного вокзалу ст. Ніжин, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільстві, побачивши біля туалету ОСОБА_4, безпричинно присікався до неї, при цьому дістав пневматичний пістолет, який мав при собі, дулом направив на потерпілу і почав погрожувати їй вбивством. Коли потерпіла почала кричати та кликати на допомогу, то на її крики прибігли працівники міліції і затримали ОСОБА_2..
Не погоджуючись з вироком суду, Ніжинський міжрайонний прокурор подав апеляцію, в якій, не оспорюючи фактичних обставин справи та доведеність вини засудженого, порушує питання про скасування вироку у зв'язку з невідповідністю призначеного засудженому покарання тяжкості вчиненого злочину. Вказує, що суд, при призначенні покарання, не врахував суспільну небезпечність вчинених засудженим злочинів, а саме використання при вчиненні злочинів пневматичної зброї, яка сприймалась потерпілими як вогнепальна. Також вважає, що судом не були прийняті до уваги роз'яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.09.1994 року № 9 „Про судову діяльність в умовах загострення в Україні криміногенної ситуації*", відповідно до якої судам рекомендовано призначати покарання особам за вчинення розбоїв та інших тяжких злочинів суворі міри покарання без звільнення їх від відбування покарання з випробуванням. Крім того зазначає, що суд у вироку вказав таку кваліфікуючу ознаку ч. 4 ст. 296 КК України як вчинення хуліганства із застосуванням вогнепальної зброї, однак в обвинувальному висновку органом досудового слідства засудженому ОСОБА_2 інкримінувалося вчинення хуліганства із застосуванням предмета заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень. Таким чином, вважає, що суд вийшов за межі пред'явленого обвинувачення.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляцію, прохання адвоката та засудженого ОСОБА_2., які просили відмовити в задоволенні апеляції, перевіривши матеріали справи та наявні в ній докази під час судового слідства, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів підстав для її задоволення не знаходить.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_2. у вчиненні зазначених у вироку діянь, за обставин встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується сукупністю зібраних у справі і досліджених у судовому засіданні доказів та не заперечується самим підсудним. Але правильно встановивши фактичні обставини скоєння хуліганських дій ОСОБА_2., органи досудового слідства та суд першої інстанції не вірно їх кваліфікували по ч. 4 ст. 296 КК України.
ОСОБА_2 у судовому засіданні винуватим себе визнав повністю та пояснив, що він дійсно в ніч на 02 квітня 2006 року, біля приміщення туалету, що на привокзальній площі залізничного вокзалу станції Ніжин, побачив ОСОБА_4 та зробив їй зауваження з приводу того, що вона палить. Коли ОСОБА_4 вилаялась на його адресу нецензурно, він направив на неї пістолет та сказав, що жити їй залишилося мало. ОСОБА_4 втекла, її втечі він не перешкоджав.
Ці свідчення підсудного узгоджуються з матеріалами справи із яких слідує, що в процесі хуліганських дій по відношенню до ОСОБА_4, наявний у нього пневматичний пістолет він лише демонстрував потерпілій, а як знаряддя для нанесення тілесних ушкоджень не використовував і не намагався використати.
Згідно висновків балістичної експертизи НОМЕР_1, вилучений у ОСОБА_2. пневматичний пістолет не є вогнепальною зброєю, для стрільби не придатний і його конструкція якимось змінам не піддавалася.
(а.с. 39)
Матеріали справи також не містять жодних доказів, які б свідчили, що даний пістолет був заздалегідь заготовлений ОСОБА_2. для нанесення тілесних ушкоджень.
За таких обставин безпідставне твердження органів досудового слідства про вчинення ОСОБА_2. хуліганських дій із застосування предмета заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.
Тому колегія суддів вважає, що дії ОСОБА_2., які полягали у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалися особливою зухвалістю, слід перекваліфікувати з ч. 4 ст. 296 КК на ч. 1 ст. 296 КК України.
При визначенні виду і міри покарання, суд правильно врахував обставини які пом'якшують та обтяжують відповідальність засудженого, щире каяття, добровільне відшкодування збитків, активне сприяння розкриттю злочинів, позитивні характеристики по місцю проживання та роботи, відсутність судимостей і обґрунтовано прийшов до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання з наданням іспитового строку.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 379 Кримінально-процесуального кодексу України, колегія суддів,
ухвалила:
Відмовити в задоволенні апеляції Ніжинського міжрайонного прокурора.
Вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 1 червня 2006 року щодо ОСОБА_2 змінити.
Вважати ОСОБА_2 засудженим за ч. 1 ст. 187 КК України до покарання призначеного судом.
Перекваліфікувати дії ОСОБА_2 з ч. 4 ст. 296 КК України на ч. 1 ст. 296 КК України і призначити йому покарання по ч. 1 ст. 296 КК України у вигляді 1 (одного) року обмеження волі.
На підставі ст. 70 КК України остаточно призначити ОСОБА_2 3 (три) роки позбавлення волі.
В решті зазначений вирок суду залишити без змін.