Справа № 22ц-1376/2006                         Головуючий у першій інстанції -

Зарічна Л.А.

Категорія - цивільна         Доповідач - Мельниченко Ю.В.

РІШЕННЯ Іменем України

20 вересня 2006 року                                                                м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

у складі:

головуючого - судді Позігуна М.І.

суддів        Мельниченка Ю.В., Нечасного Л.А.

при секретарі         Гавриленко Ю.В.

з участю   представника позивачки ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Прилуцького міськрайонного суду від 20 червня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування збитків, нанесених шляхом реалізації майна товариства,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2006 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом, у якому просили стягнути зі ОСОБА_4 кошти в сумі 18453,51 грн. за викрадене та незаконно реалізоване майно засновників ТОВ "Укрліском", стягнути зі ОСОБА_4 кошти в сумі 215 грн. за понесені судові витрати. Свої вимоги обґрунтовували тим, що 15.12 05р. ОСОБА_4 згідно протоколу НОМЕР_1 загальних зборів засновників ТОВ "Укрліском", укладеного з нею контракту та на підставі винесеного нею наказу НОМЕР_2 прийняла обов"язки директора ТОВ "Укрліском". Для формування статуного капіталу ТОВ "Укрліском" засновниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було передано майно на суму 249900 грн. та внесено 100 грн. на поточний рахунок товариства. З метою перевірки цілісності ввіреного директору ОСОБА_4 майна   засновниками   товариства   було   запропоновано   останній   зробити інвентаризацію матеріальних цінностей. Однак, ОСОБА_4 для проведення інвентаризації не з"являлась. Засновники товариства згідно з протоколом НОМЕР_3 загальних зборів учасників товариства від 26.01.06р. прийняли рішення про проведення інвентаризації без участі директора, в результаті якої було виявлено нестачу дерев"яної вагонки в кількості 332 кв.м на суму 18453,51 грн. Визнавши свою вину, ОСОБА_4 у присутності ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 власноручно написала розписку про те, що вона згодна з результатами інвентаризації та зобов'язується відшкодувати завдані збитки шляхом внесення грошей частково протягом тижня з дня написання розписки та рівними частками до повного погашення заборгованості. Однак більше на території товариства ОСОБА_4 не з'явилась. Засновниками було встановлено особу, якій ОСОБА_4 незаконно реалізувала вагонку.

Оскаржуваним рішенням суду у позові ОСОБА_2, ОСОБА_1 відмовлено. Судом першої інстанції встановлено, що відповідачка згідно акту прийому-передачі від 15.12.05р. прийняал відповідну кількість матеріальних цінностей, однак суд вважає, що обов'язки в контракті, на який посилається сторона позивача, не може бути прийнятий до уваги, оскільки він був підписаний раніше, ніж відповідачка була прийнята на роботу. Окрім відповідачки, у якої мався ключ від складу, де зберігалися отримані згідно акту прийому-передачі матеріальні цінності, такі ключі малися і у позивачів, як і ключі від усіх інших приміщень, що свідчить про можливий доступ цих осіб до вказаних речей. Починаючи із першого дня невиходу відповідачки на роботу 16.01.06р. з боку засновників товариства не було вжито заходів по збереженню вказаного майна. Інвентаризація була проведена по збігу 10-тиденного строку, тобто 26.01.06р., що також не виключає можливість доступу до даних матеріальних цінностей як засновників, так і сторонніх осіб. Суд вважає, що під час написання відповідачкою відповідної розписки, в якій вона визнає результати проведеної інвентаризації та погоджується відшкодувати заподіяні збитки, такою, що написана під примусом з боку позивачів, а тому не може прийняти її як доказ визнання відповідачкою суми заподіяної шкоди.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, ОСОБА_3 просять скасувати рішення Прилуцького міськрайонного суду від 20 червня 2006 року і задовільнити їх позовні вимоги. При цьому вони посилаються на те, що в суді стороною позивачів детально та обгрунтовано пояснювалися причини проведення інвентаризації майна 26.01.06р., а не 31.01.06р. Однак суддя вважає цей факт незрозумілим. Свідчення ОСОБА_6 та рапорт ОСОБА_7, як докази відсутності тиску на відповідачку з боку позивачів суддя не бере до уваги. Таким чином суддя повністю проігнорувала письмові докази, надані позивачами, свідчення ОСОБА_6, письомві свідчення ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 не визнала доказами, зробила все необхідне для неможливості появи для допитування свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, не допитала свідків Кухтика та ОСОБА_7, а з голослівної заяви відповідачки зробила висновок про правоту останньої. Факт невнесення відповідачкою запису про працевлштування у свою трудову книжку, як того вимагає чинне законодавство, в рішенні суду залишився взагалі невисвітленим.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника позивачки ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В ході розгляду справи було встановлено, що засновниками ТОВ „Укрліском" стали позивачі по справі ОСОБА_3 (частка майна 90% ) та ОСОБА_2 (частка майна 10%), якими для формування статутного капіталу було передано майно ТОВ „Укрліскому" на суму 249900 грн. та внесено 100 грн. на поточний рахунок товариства.

15 грудня 2005 року Скиба Вікторія Павлівна, згідно протоколу НОМЕР_1 загальних зборів засновників ТОВ „Укрліском", укладеного з нею контракту та на підставі винесеного нею наказу НОМЕР_2 прийняла обов'язки директора ТОВ „Укрліском".

В процесі керівництва відповідачкою по справі ОСОБА_4 ТОВ „Укрліском" його засновниками - позивачами по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було виявлено нестачу товарно-матеріальних цінностей, що належать товариству та ввірених на збереження директору товариства.

23.05.2006 року з позовом до суду про відшкодування збитків, нанесених шляхом незаконної реалізації майна звернулись засновники товариства ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до відповідачки ОСОБА_4.

Згідно ст.. 12 Закону України „Про господарські товариства" -товариство є власником майна, переданого йому засновниками у власність.

Таким чином фізичні особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3, як засновники ТОВ „Укрліском", що передали належне їм майно товариству не є належними позивачами по справі, що і є підставою для відмови в задоволенні їх позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги щодо відбувшийся заміни неналежної сторони позивачів безпідставні, оскільки відсутні як протокольна так і письмова ухвали відносно такої заміни.

Керуючись ст.. 12 Закону України „Про господарські товариства" , ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний

СУД,

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовільнити частково.

Рішення Прилуцького міськрайонного суду від 20 червня 2006 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але воно може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.