Справа № 2-553/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

01 вересня 2011 року                                                                                          м.Кузнецовськ

Кузнецовський міський суд Рівненської області в особі:

головуючого - судді  Горегляд О.І.,

з участю:

- секретаря судового засідання  -  Ломази С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кузнецовськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

В С Т А Н О В И В:

          16 лютого 1996 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 уклали між собою шлюб у відділі РАГС виконавчого комітету Кузнецовської міської ради Рівненської області, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено актовий запис за №33. Наведений факт підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії І-ГЮ №272695, виданим  відділом РАГС виконавчого комітету Кузнецовської міської ради Рівненської області 16 лютого 1996 року. Від цього шлюбу у сторін народилися діти: 04 серпня 1996 року - дочка ОСОБА_3 і 01 березня 2001 року - син ОСОБА_4, що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження серії І-ГЮ №017214, виданим відділом РАГС виконавчого комітету Кузнецовської міської ради Рівненської області 13 серпня 1996 року (актовий запис №354, вчинений 13 серпня 1996 року), та свідоцтвом про народження серії І-ГЮ №111318, виданим відділом РАГС Кузнецовського міського управління юстиції Рівненської області 27 березня 2001 року (актовий запис №96, вчинений 27 березня 2001 року).

          16 серпня 2011 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, зазначивши, що спільне життя із дружиною не склалося через відсутність між ними взаєморозуміння. Згідно доводів позивача на теперішній час ведення спільного господарства та сумісного проживання з відповідачкою не має сенсу. ОСОБА_1 вважає неможливим примирення сторін і подальше спільне сімейне життя із ОСОБА_2, в зв’язку з чим просить суд розірвати вказаний шлюб, залишивши йому на виховання і проживання неповнолітню дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення нею повнолітнього віку, а малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, - залишити на виховання і проживання відповідачці до досягнення дитиною повнолітнього віку.

          У судове засідання сторони не з’явилися, хоча у встановленому законом порядку були повідомлені судом про час і місце розгляду справи.

01 вересня 2011 року від сторін в суд надійшли письмові заяви про розгляд справи без їх участі на підставі наявних у справі доказів. Зі змісту даних заяв слідує, що позивач ОСОБА_1 повністю підтримує позовні вимоги та просить суд їх задоволити, а відповідачка ОСОБА_2 повністю визнає позовні вимоги ОСОБА_1 Вказані заяви ОСОБА_1 і ОСОБА_2 від 01 вересня 2011 року свідчать, що між сторонами не існує спору про те, з ким із них будуть проживати діти, оскільки сторони спільно дійшли згоди, що  неповнолітня дочка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення нею повноліття залишається на вихованні батька –позивача, а малолітній син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, до досягнення ним повноліття залишається на вихованні матері –відповідачки.

Судом встановлено, що в даному випадку визнання відповідачкою ОСОБА_2 позову ОСОБА_1 не суперечить закону і не порушує нічиїх прав, свобод чи інтересів, тому підлягає прийняттю.

Враховуючи наведене, суд вирішив провести розгляд даної цивільної справи у відсутність сторін на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши і оцінивши в сукупності докази, наявні в матеріалах справи, суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу підлягає задоволенню.

Зі змісту позову та письмових заяв сторін від 01 вересня 2011 року слідує, що між подружжям ОСОБА_1 і ОСОБА_2 немає взаєморозуміння. Дані обставини призвели до того, що на теперішній час подружжя не підтримує сімейно-шлюбних відносин між собою. Примирення сторін не наступило, оскільки проживати однією сім’єю вони обопільно не бажають.

Отже, наведені обставини свідчать, що сім’я ОСОБА_1 і ОСОБА_2 фактично не існує, подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу є неможливим, так як це суперечить інтересам обох сторін. Відновити сімейно-шлюбні стосунки і спільно проживати однією сім’єю сторони не бажають, тому за таких обставин шлюб не може бути збереженим.

Згідно з вимогами, передбаченими ч.1 ст.24 СК України, шлюб грунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Ч.ч.1, 4 ст.55 СК України передбачають, що дружина та чоловік зобов’язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім’ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги, а також зобов’язані спільно дбати про матеріальне забезпечення сім’ї.

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв’язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ст.112 СК України суд з’ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

З наведених підстав суд вирішив розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, оскільки подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу є неможливим, так як суперечить інтересам обох сторін.

Окрім цього, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, відповідачка ОСОБА_2 та їх діти: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживають разом у квартирі №1 будинку №2 мікрорайону Ювілейний м.Кузнецовськ Рівненської області, що підтверджується довідками «ОСББ Ювілейний 2»м.Кузнецовськ №255 і №256 від 31 серпня 2011 року. Отже, фактично сторони: ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та їх діти: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, спільно проживають за однією адресою. За таких обставин, визначення сторонами місця проживання їх дітей: неповнолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, - за місцем проживання позивача ОСОБА_1, а малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, - за місцем проживання відповідачки ОСОБА_2 є прийнятним, оскільки не суперечить вимогам ч.2 і ч.3 ст.160 СК України та не порушує права дітей.

Враховуючи наведене, керуючись ч.1 ст.24, ч.ч.1, 4 ст.55, ч.ч.3, 4 ст.56, ч.2 ст.104, ч.3 ст.105, ч.1 ст.110, ст.112, ч.ч.2, 3 ст.160 СК України, ст.ст.4, 60, ч.1 ст.88, ч.3 ст.208, ч.ч.1-3 ст.209, ст.ст.212-215, ч.1 ст.218, ч.3 ст.222, ч.1 ст.223, ч.1 ст.294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

          Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задоволити повністю.

Шлюб, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, який зареєстрований у відділі РАГС виконавчого комітету Кузнецовської міської ради Рівненської області 16 лютого 1996 року, актовий запис за №33, - розірвати.

Неповнолітню дитину сторін –дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, залишити на виховання її батькові –ОСОБА_1 до досягнення дитиною повноліття.

Малолітню дитину сторін –сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, залишити на виховання його матері –ОСОБА_2 до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 38 (тридцять вісім) гривень 50 копійок.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Рівненської області через Кузнецовський міський суд Рівненської області протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Головуючий суддя                                                                                О.І.Горегляд