Справа № 211/443/25

Провадження № 1-кс/211/846/25

У Х В А Л А

іменем України

про арешт майна

08 травня 2025 року

Слідчий суддя Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривого Рогу клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Криворізької східної окружної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12024041230002442 від 22.11.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.ч. 2,3 ст. 307 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Звертаючись із даним клопотанням, слідчий відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 зазначає, що в провадженні СВ ВП №1 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024041230002442 від 22.11.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.ч. 2,3 ст. 307 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , діючи з корисливих мотивів, з метою отримання незаконного прибутку, усвідомлюючи та розуміючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання у невстановлений органами досудового розслідування час, але не пізніше 22.11.2024, знаходячись у невстановленому органами досудового розслідування місці на території м. Кривого Рогу створив та очолив організовану групу з метою систематичного скоєння тяжких та особливо тяжких злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин та прекурсорів.

Усвідомлюючи, що самостійне, без залучення інших осіб систематичне скоєння тяжких, особливо тяжких злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин неможливо, ОСОБА_5 , володіючи якостями лідера та організатора, у невстановлений органами досудового розслідування час, але не пізніше 22.11.2024, знаходячись у невстановленому органами досудового розслідування місці на території міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, з числа осіб, із якими підтримував стабільні, довірливі, тривалі за часом стосунки та у яких користувався авторитетом створив організовану групу, залучивши: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

Так, в невстановлений досудовим розслідуванням час, однак не пізніше листопада 2024 року (більш точної дати досудовим слідством встановити не вдалося), реалізуючи узгоджений всіма учасниками організованої групи план злочинної діяльності, діючи умисно з корисливою метою, ОСОБА_5 для організації функціонування незаконної лабораторії для виготовлення психотропних речовин, підшукав домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 де в подальшому разом з ОСОБА_6 здійснював виготовлення психотропної речовини – амфетамін та її фасування.

Окрім того, в ході проведення досудового розслідування встановлено осіб, які причетні до вказаних злочинів, а саме: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 .

В подальшому, 21.04.2025 в період часу з 08:18 по 10:19 в порядку ст. 234 КПК України проведено обшук в приміщенні квартири, що за адресою: АДРЕСА_3 .

Вході вказаного обшуку виявлено та вилучено:

- мобільний телефон марки «REDMI 10C» з IMEI: НОМЕР_1 ;

- ваги електронні марки «QC PASS»;

- чек з ТОВ «НОВА ПОШТА»;

- банківська картка «А-БАНК» з картковим номером № НОМЕР_2 ; № НОМЕР_3 ;

- зіп-пакети;

- 6 залізних бочок ємністю 400 г.

Постановою слідчого вказане вилучене майно, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні на підставі ст. 98 КПК України.

У зв`язку з цим слідчий зазначає, що арешт вказаного майна, як захід забезпечення кримінального провадження, виправдовує потреби досудового розслідування з метою виконання завдань кримінального провадження, пов?язаних із забезпеченням швидкого, повного та неупередженого розслідування кримінального правопорушення, а також використання вказаного майна в якості речових доказів.

В судове засідання прокурор та слідчий не з`явились, про час та місце розгляду клопотання повідомлені належним чином.

Прокурор подав заяву про розгляд клопотання без його участі.

Неприбуття прокурора та слідчого в судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Захисник ОСОБА_8 – адвокат ОСОБА_14 надав до суду заяву в якій просить проводити розгляд клопотання без участі сторони захисту.

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

Відповідно до ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання за відсутності осіб, що не з`явилися.

Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши учасників судового розгляду, слідчий суддя приходить до наступного.

На підставі ст. 214 КПК України вказана подія 22.11.2024 внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024041230002442.

Правова кваліфікація кримінальних правопорушень: ч.3 ст.27, ч.ч.2,3 ст.307 КК України.

Згідно з ухвалою слідчого судді від 15.04.2025 було задоволено клопотання слідчого про проведення даного обшуку.

Статтею 131 КПК України передбачено, що одним із заходів забезпечення кримінального провадження визначено арешт майна.

За змістом ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Пунктом 1 частини 2 статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другоїстатті 170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другоїстатті 170 КПК України); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Статтею 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3ст. 170 КПК України, слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1ст. 98 КПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно зі ст. 171 КПК України, законодавець зобов`язує сторону, яка звертається до суду з клопотанням про арешт майна, зазначити наступне: підстави і мету такого заходу забезпечення кримінального провадження у відповідності до положень ст. 170 та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати або конкретні факти і докази, щосвідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майна; розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою, гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Так, як встановлено, що вилучені предмети могли бути використані, як засіб чи знаряддя для вчинення кримінального правопорушення, відтак слідчий суддя погоджується, що на час розгляду клопотання є достатньо підстав вважати, що майно, а саме: мобільний телефон марки «REDMI 10C» з IMEI: НОМЕР_1 ; ваги електронні марки «QC PASS»; чек з ТОВ «НОВА ПОШТА»; банківська картка «А-БАНК» з картковим номером № НОМЕР_2 ; № НОМЕР_3 ; зіп-пакети; 6 залізних бочок ємністю 400 г, на яке слідчий просить накласти арешт, відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Арешт тимчасово вилученого майна полягає в забороні відчуження, користуватися та розпоряджатися ним володільцю та власнику.

Метою накладення арешту на вищезазначене майно є забезпечення кримінального провадження, зокрема, необхідність його використання в ході досудового розслідування в якості речових доказів.

Отже, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Таким чином, за наявності усіх підстав для арешту майна, слідчий суддя прийшов до висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню, шляхом накладення арешту на зазначене в клопотанні майно.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-174 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Криворізької східної окружної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12024041230002442 від 22.11.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.ч. 2,3 ст. 307 КК України – задоволити.

Накласти арешт на майно, що вилучене в ході в ході обшуку в приміщенні квартири, що за адресою: АДРЕСА_3 , якою користується ОСОБА_8 , а саме:

- мобільний телефон марки «REDMI 10C» з IMEI: НОМЕР_1 ;

- ваги електронні марки «QC PASS»;

- чек з ТОВ «НОВА ПОШТА»;

- банківська картка «А-БАНК» з картковим номером № НОМЕР_2 ; № НОМЕР_3 ;

- зіп-пакети;

- 6 залізних бочок ємністю 400 г.

Питання щодо місцезнаходження та зберігання вказаного майна до остаточного прийняття рішення у даному кримінальному провадженню залишити на вирішення відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області з урахуванням вимог постанови КМУ №1104 від 19 грудня 2012 року "Про реалізацію окремих положень Кримінального процесуального кодексу України", якою затверджено "Порядок зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження".

Ухвала про арешт майна виконується негайно.

Роз`яснити, що згідно із частинами 1-2 статті 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

       Слідчий суддя                 ОСОБА_1