Справа № 135/1649/24

Провадження № 2/135/43/25

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

06.05.2025 м. Ладижин Вінницька область

Ладижинський міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Кривешко І.В.,

за участі секретаря судових засідань: Чаленко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ладижин Вінницької області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» (далі – ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ»), в інтересах якого діє представник позивача – Пархомчук Сергій Валерійович, звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 14.05.2021 між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та відповідачем укладено кредитний договір № 32324 шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов договору, відповідачу надано кредит у розмірі 1500,00 грн строком на 30 календарних днів з дати отримання за фіксованою незмінною процентною ставкою у розмірі 912,5% річних від суми кредиту в розрахунку 2,5% на добу. 17.02.2024 між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» було укладено договір факторингу №02-17/02/2022, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» відступило належне йому право вимоги до боржників за договорами, в тому числі і за вищевказаним кредитним договором, укладеним з відповідачем в сумі 9375,00 грн. Вказана сума заборгованості не погашена ні на рахунок попереднього кредитора, ні на рахунок позивача. Вищевикладене й стало підставою для звернення до суду із вимогами про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 32324 від 14.05.2021 в розмірі 9375,00 грн, з яких: 1500,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 7875,00 грн - заборгованості по відсоткам, а також судові витрати.

Ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 14.01.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомлення (викликом) сторін, з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив та призначене судове засідання.

11.02.2025, через систему «Електронний суд» (вх№672/25 від 11.02.2025), від представника позивача надійшла заява щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10500,00 грн.

У судове засідання 06.05.2025 представник позивача ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ», належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, не з`явився. При цьому до позову долучено заяву позивача, в якій останній просить розгляд справи проводити у їх відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та в разі неявки відповідача, не заперечує щодо заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 повторно в судове засідання не з`явився, по невідомим суду причинам, про час, дату та місце проведення судових засідань повідомлявся належним чином, в тому числі шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, в порядку ч.10 ст. 187 ЦПК України. Заяв та ( або) клопотань про розгляд справи у його відсутності або відкладення розгляду справи до суду від відповідача не надходило, у зв`язку з чим, суд вирішив провести заочний розгляд справи, про що постановив відповідну ухвалу.

Суд, вважає за можливе розглянути справу у відсутності нез`явившихся осіб та постановити процесуальне рішення на підставі наданих позивачем письмових доказів у справі.

Ураховуючи наявність усіх умов, визначених ст. 280 ЦПК України, суд прийшов до переконання про можливість здійснення заочного розгляду даної справи та ухвалення за наслідками її розгляду заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом установлено, що 14.05.2021 між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 32324.

Указаний договір підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором AV8789.

Сума кредиту – 1500 грн; строк користування кредитом: 30 днів, але в будь якому випадку, договір діє до повного його виконання сторонами; за користування кредитом клієнт сплачує товариству 912,5% річних від суми кредиту в розрахунку 2,5% на добу, тип процентної ставки – фіксована (пункти 1.1, 1.2, 1.3 кредитного договору від 14.05.2021).

Відповідно до п. 2.3 кредитного договору від 14.05.2021 у випадку прострочення погашення кредиту проценти нараховуються і за період прострочення, але не більше 180 календарних днів поспіль з моменту виникнення такої прострочки.

Факт перерахування відповідачу коштів в розмірі 1500,00 грн на виконання умов кредитного договору підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «Платежі Онлайн» № 4465/05від 21.05.2024, відповідно до якої проведено платіж на суму 1500,00 грн 14.05.2021 о 21:56:05, що відповідає даті підписання електронним підписом підтвердження укладення кредитного договору, призначенням якої є «видача кредита #32324». Окремо зазначено номер платіжної картки: НОМЕР_1 .        

Відповідно до договору факторингу №02-17/02/2022 від 17.02.2022, укладений між ТОВ «АВІРА ГРУП» та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір, у пункті 6.3 якого зазначеного, що фактор набуває всіх прав (в тому числі прав грошових вимог) клієнта за кредитними договорами, що входять до портфеля заборгованості.

З витягу з реєстру боржників до Договору №02-17/02/2022 від 17.02.2022, ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» домовились про відступлення клієнтом факторові права вимоги за кредитним договором № 32324 від 14.05.2021 на залишок основної суми кредиту 1500,00 грн, відсотків, нарахованих за користування кредитом, в розмірі 7875,00 грн, боржником за яким є ОСОБА_1 ..

З вимоги про виконання зобов`язань за кредитним договором № 32324 від 14.05.2021 із вих. № б/н убачається, що 22.05.2024 позивач склав зазначений документ, адресований ОСОБА_1 , у якому повідомив про укладення між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» договору факторингу №02-17/02/2022 від 17.02.2022, згідно з яким відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором № 32324 від 14.05.2021 та поставив вимогу перед відповідачем сплатити заборгованість на користь нового кредитора шляхом перерахування коштів в розмірі 9600,00 грн, з яких: 1500,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 7875,00 грн - заборгованості по відсоткам, пеня – 225,00 грн.

Таким чином, між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих у кредит.

Частиною першою статті 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина другої статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 7 жовтня 2020 року № 127/33824/19; від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Законом України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частини третьої статті 11 Законом України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Частиною восьмою статті 11 Законом України «Про електронну комерцію» встановлено, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронного правочину є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом установлено, що кредитний договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому відповідач через особистий кабінет на веб-сайті кредитодавця подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого кредитор надіслав останньому за допомогою засобів зв`язку на указаний нею номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який заявник використав для підтвердження підписання договору кредиту.

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» цей правочин вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

Усупереч умов укладеного кредитного договору, зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів у повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором, відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконував, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість.

За нормами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (абз. 2 ч. 1 ст. 1046 ЦК України).

Отже у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Матеріалами справи встановлено, що відповідач, підписавши електронний договір № 32324 від 14.05.2021 погодився, що обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому, проценти за користування кредитом, у випадку прострочення погашення кредиту, нараховуються і за період прострочення, але не більше 180 календарних днів поспіль з моменту виникнення такої прострочки, про що зазначено у пункті п. 2.3 кредитного договору № 32324 від 14.05.2021.

Відтак, з огляду на свободу договору, яка передбачена статтею 6, 627 ЦК України, сторони на власний розсуд визначили строк кредитування, а також передбачили право кредитора у випадку прострочення погашення кредиту, нараховувати проценти і за період прострочення, але не більше 180 календарних днів поспіль з моменту виникнення такої прострочки у визначеному договором розмірі.

При цьому спірний договір позики та його умови в судовому порядку не оскаржувались, не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін та відповідно до статей 628, 629 ЦК України обов`язковими до урахування.

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 559/1605/18 зроблено висновок, що: «тлумачення статті 627 ЦК України свідчить, що за загальним правилом обсяг договірної відповідальності регулюється в ЦК України нормами, які мають диспозитивний характер. Тобто, сторони при укладенні конкретного виду договору можуть регулювати їх самостійно».

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про сплату ним заборгованості чи про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.

Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21 указав, що: «при вирішенні цивільних справ судами ураховується стандарт доказування «більшої вірогідності».

Суд погоджується із визначеним позивачем розміром заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) в розмірі 1500,00 грн. та процентів у розмірі 7875,00 грн. Дана сума заборгованості встановлена судом на підставі наданих доказів, а тому сума заборгованості по тілу кредиту та відсотків підлягає стягненню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частина 1 ст. 141 ЦПК України визначає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у сумі 2 422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 3 3065 від 22.11.2024. Відтак з урахуванням вказаних норм закону сплачений судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо витрат на правничу допомогу.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно вимог ч. 4 цієї статті розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).

За вимогами ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу представником позивача були надані копії наступних документів: довіреність, акт про отримання правової допомоги, платіжну інструкцію № 3 5152 на суму 10500 грн; договір про надання правової допомоги від 29.12.2023.

Суд враховує практику Європейського суду з прав людини, згідно якої заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

Так, у рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Враховуючи категорію та складність справи, яка відноситься до малозначних, а також те, що розмір витрат є не співмірним відповідно до вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України, суд вважає, при цьому наявність квитанції, що підтверджує реальності таких витрат, що заявлена сума витрат в сумі 10500 грн за надані адвокатом послуги, що фактично зводяться до підготовки позовної заяви, є завищеними та не відповідають критерію розумності.

Крім того, КАС ВС у своїй постанові від 15.04.2021 року (справа № 160/6899/20) зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе вимогу щодо стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити частково у розмірі 2000 грн, що з огляду на характер та обсяг виконаної адвокатом роботи, співмірність витрат зі складністю справи та виконаною роботою, часом, який необхідний для виконання такої роботи адвокатом, буде відповідати засадам цивільного законодавства щодо розумності та справедливості.

На підставі викладеного, керуючись ст. 13, 81, 141, 263-265, 279, 280, 282-284, 288, 289, 354 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з   ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» заборгованості за кредитним договором № 32324 від 14.05.2021 року, в сумі 9375,00 грн. (дев`ять тисяч триста сімдесят п`ять) гривень 00 копійок, з яких: прострочена заборгованість за кредитом 1500,00 грн., прострочена заборгованість за нарахованими процентами 7875,00 грн..

Стягнути з  ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» витрати на правову допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Ладижинським міським судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо позивачу повне рішення не було вручено у день його складення, він має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ», м. Київ, вулиця Кирилівська, 82, офіс 7, 04080, код ЄДРПОУ 42228158;

Представник позивача: Пархомчук Сергій Валерійович, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя Кривешко Ірина Володимирівна