ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2025 року

м. Київ

справа № 465/5503/22

провадження № 61-8944св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач -ОСОБА_1 ,

відповідач -ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Горбенком Костянтином Олеговичем, на рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 01 серпня 2023 року у складі судді Ільтьо І. І. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 23 травня 2024 року у складі колегії суддів: Джуги С. Д., Собослоя Г.Г., Мацунича М. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики.

Позовна заява мотивована тим, що вона під примусом та психологічним тиском написала 19 червня 2018 року розписку на суму 107 000 євро, з терміном повернення коштів до 01 вересня 2018 року. Однак, фактично коштів від відповідача вона не отримувала.

Зазначала, що відповідач здійснював щодо неї психологічний тиск поєднаний з погрозою насильства щодо її дитини. Перебуваючи під впливом погрози насильства вона не усвідомлювала значення своїх дій та намагалась уникнути насильства щодо неї та її неповнолітнього сина, а тому, у такому стані, під диктовку ОСОБА_2 , не розуміючи змісту самої угоди, написала оскаржувану розписку.

Крім того, вказувала, що потреби в отриманні вказаних коштів у неї не було, та й ОСОБА_2 не володів такими коштами і не декларував таких сум.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним договір позики у формі розписки від 19 червня 2018 року на суму 107 000 євро.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 01 серпня 2023 року, залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 23 травня 2024 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судові рішення мотивовано тим, що ОСОБА_1 не довела обґрунтованості своїх вимог, не надала належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б спростовували укладення між сторонами договору позики, неотримання нею коштів від відповідача та вчинення щодо неї психічного тиску з погрозою застосування фізичного насильства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у червні 2024 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Горбенко К. О., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та направити справу на новий розгляд до районного суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що відповідачем не доведено наявність у нього 107 000 євро та можливість надання їх у позику 19 червня 2018 рок.

Вказує, що судові рішення ухвалені на підставі недопустимих доказів, а саме фотографій, на яких неможливо ідентифікувати, як зображення, так і коли вони зроблені.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Василишин К. В., подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу з пропуском строку та клопотанням про поновлення цього строку, яке колегія суддів вважає обґрунтованим та поновлює заявнику строк для подання відзиву. У відзиві заявник вказує, що викладені в касаційні скарзі доводи є безпідставними, не спростовують правильності вирішення судами спору, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Ураховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 41-43 постанови від 25 січня 2022 року у справі № 761/16124/15-ц (провадження № 14-184цс20), у пунктах 20-22 постанови від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (провадження № 14-31цс22), колегія суддів залишає без розгляду подані сторонами відповіді на відзив, заперечення на відповідь на відзив та додаткові пояснення у справі, оскільки вони по суті є штучним поданням додаткових відзиву та касаційної скарги поза межами визначеного процесуального строку.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.

07 серпня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень представник ОСОБА_1 - адвокат Горбенко К. О., зазначає про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, оскільки суди необґрунтовано відхилили клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи та встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Горбенка К. О., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

На підтвердження укладення договору позики та його умов, згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною першою статті 231 ЦК України передбачено, що правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.

У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам роз`яснено, що при вирішенні спорів про визнання недійсним правочину, вчиненого особою під впливом насильства (стаття 231 ЦК), судам необхідно враховувати, що насильство має виражатися в незаконних, однак не обов`язково злочинних діях. Насильницькі дії можуть вчинятись як стороною правочину, так і іншою особою - як щодо іншої сторони правочину, так і щодо членів її сім`ї, родичів тощо або їх майна. Факт насильства не обов`язково має бути встановлений вироком суду, постановленим у кримінальній справі.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суди встановили, що 19 червня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, який було оформлено розпискою, відповідно до якої ОСОБА_1 вказала про отримання від ОСОБА_2 у борг суми у розмірі 107 000 євро з терміном повернення коштів до 01 вересня 2018 року.

Зазначена розписка була написана ОСОБА_1 власноруч, та факт отримання грошей в борг було засвідчено нею особисто із проставленням дати, підпису та власних даних.

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 23 листопада 2022 року у справі № 456/4463/21 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 : борг у сумі 107 000 євро - основна сума заборгованості; 303 441,3 грн - 3 % річних за прострочення повернення позики; 5 000 грн моральної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 13 620 грн та витрати за проведення судово-технічної експертизи у розмірі 15 444,9 грн. У задоволенні решти позовних вимог про стягнення моральної шкоди відмовлено (рішення не набрало законної сили, скільки оскаржується в апеляційному суді).

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання договору позики недійсним, оскільки позивач не довела обґрунтованості своїх позовних вимог. Обставин, з якими закон пов`язує можливість визнання оспорюваного договору недійсним судом у ході розгляду справи встановлено не було. Доказів психологічного тиску поєднаного з погрозою фізичного насильства (місця, способу та форми) позивачем не було надано та доведено.

Суди також правильно взяли до уваги те, що з часу укладення між сторонами договору позики, яка була оформлена розпискою, позивачем не вживались заходи щодо визнання цього договору недійсним, у тому числі у зв`язку із застосуванням до неї тиску та психологічного примусу, у матеріалах справи відсутні дані про звернення позивача до компетентних органів з цього приводу, фактично позовні вимоги були пред`явлені під час розгляду Стрийським міськрайонним судом Львівської області цивільної справи № 456/4463/21, рішенням у якій задоволено позов ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 суми боргу за спірною розпискою, що свідчить про те, що пред`явлені позовні вимоги є небажанням виконувати зобов`язання за оспорюваним договором позики.

Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що відповідачем не доведено наявність у нього 107 000 євро та можливість надання їх у позику 19 червня 2018 року, не заслуговують на увагу, оскільки вказана обставина не входить до предмету доказування у справі про визнання договору позику недійсним.

Посилання заявника на те, що судові рішення ухвалені на підставі недопустимих доказів, а саме фотографій, на яких неможливо ідентифікувати, як зображення, так і коли вони зроблені, також є безпідставними, оскільки судові рішення було ухвалено на підставі повного та всебічного дослідження обставин справи, а не виключно на підставі наведених заявником доказів, які оцінювалися судами на рівні з іншими доказами. На позивача було покладено обов`язок доведене заявлених нею обставин вчинення правочину проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку відповідача, що доведено не було всупереч вимогам статей 12, 81 ЦПК України, а всі її доводи зводяться до припущень, які не мають доказового значення відповідно до частини шостою статті 81 ЦПК України.

Отже, доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не відповідають матеріалам справи та встановленим судом обставинам, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявниками норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі заявників доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Горбенком Костянтином Олеговичем, залишити без задоволення.

Рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 01 серпня 2023 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 23 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Р. А. Лідовець

І. Ю. Гулейков

Д. Д. Луспеник