ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

7 травня 2025 року                                                                  м. Чернівці

справа № 718/4066/23

провадження №22-ц/822/355/25

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого        Перепелюк І. Б.

суддів: Височанської Н.К., Лисака Н.І.

секретар Факас А.В.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кіцманського районного суду Чернівецької області від 3 березня 2025 року в цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 , зацікавлена особа: ДП «Неполоковецький комбінат хлібопродуктів» на дії заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області по виконанню судового наказу про стягнення заборгованості по заробітній платі,

встановив:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернулася в суд зі скаргою на дії заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області по виконанню судового наказу про стягнення заборгованості по заробітній платі.

В обґрунтування скарги ОСОБА_1 зазначала наступне. Заступником начальника відділу Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Семеновим В.М. 29.02.2024 було зупинено виконання виконавчих дій з примусового виконання виконавчого документа на підставі п.12 ч.1ст.ст.34, 35 Закону України «Про виконавче провадження».

На її заяву від 07.01.2025 щодо поновлення виконавчого провадження №74177068, 27.01.2025 нею була отримана відповідь №175 про відмову.

Згідно отриманого листа-відповіді Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області від 27.01.2025 №174, боржник ДП «Неполоковецький комбінат хлібопродуктів» згідно наказів Фонду державного майна України від 06.10.2020 №1619, від 06.01.2021 №5 та від 04.01.2022 №1 включено до Переліку об`єктів, що підлягають приватизації відповідно в 2020, 2021 та 2022 роках.

Станом на день звернення до суду, рішення суду не виконане, борг по заробітній плату не погашено, а виконавче провадження навіть не розпочато.

Просила скасувати постанову заступника начальника відділу Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Семенова В.М. від 29.02.2024 про зупинення виконавчого провадження №74177068. Зобов`язати заступника начальника відділу Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Семенова В.М. поновити виконавче провадження ВП №74177068 щодо примусового виконання судового наказу №718/4066/23, виданого Кіцманським районним судом 01.12.2023 про стягнення з ДП «Неполоковецький комбінат хлібопродуктів» на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі в сумі 98085,76 грн.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 3 березня 2025 року скаргу ОСОБА_1 , зацікавлена особа: ДП «Неполоковецький комбінат хлібопродуктів» на дії заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області у ВП №74177068 від 16.02.2024 по виконанню судового наказу про стягнення заборгованості по заробітній плати - залишено без розгляду.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу Кіцманського районного суду Чернівецької області від 3 березня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення у відповідній частині, а саме: зобов`язати заступника начальника відділу Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Семенова М.В. поновити виконавче провадження №74177068 щодо примусового виконання судового наказу №718/4066/23, виданого Кіцманським районним судом Чернівецької області 01.12.2023 року, про стягнення з ДП «Неполоковецький комбінат хлібопродуктів» на користь ОСОБА_1 заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі в розмірі 98085,76 гри.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що із наявних в матеріалах справи документів та відповіді від 27.02.2025р. на відзив на скаргу являється очевидним, що передбачений ч. 1 ст. 449 ЦПК України десятиденний строк оскарження письмової відмови заступника начальника відділу примусового виконання рішень від 27.01.2025 р. №175 не минув, оскільки скаргу до суду було подано 30.01.2025р. Ключова (головна) вимога скарги до суду від 30.01.2025 р. наведена в прохальній частині, яка полягає в тому, щоб зобов`язати заступника начальника відділу Семенова М.В. поновити виконавче провадження №74177068 щодо стягнення на її користь заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі в сумі 98085,76грн., а визнання протиправною та скасування постанови заступника начальника відділу Семенова В. М. від 26.04.2024р. являється похідною вимогою.

Судом першої інстанції неправильно трактовано зміст скарги, оскільки об`єднано дві вимоги в одну вимогу та зроблено помилковий висновок, нібито, оскаржується постанова про зупинення виконавчого провадження від 29.02.2024р. не в строк, передбачений ст. 449 ЦПК України та ст. 74 Законом України «Про виконавче провадження». Посилається на те, що скаржник оскаржує відмову суб`єкта оскарження від 27.01.2025 р. №125 щодо відновлення зупиненого виконавчого провадження і цей строк оскарження не минув.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судом

Встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області по виконанню судового наказу про стягнення заборгованості по заробітній платі.

29.02.2024 року державний виконавець, керуючись п.12. ч.1 ст. 34,35 Закону України «Про виконавче провадження», виніс постанову про зупинення вчинення виконавчих дій №74177068, оскільки державне підприємство ДП «Неполокровецький комбінат хлібопродуктів» включено до переліку об`єкту малої приватизації, що підлягають приватизації.

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що скаргу подано з пропуском строку, визначеного ст.449 ЦПК України, тому вона має бути залишена без розгляду.

Такі висновки відповідають обставинам справи та вимогам закону.

За ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Статтею 449 ЦПК України визначено, що скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Аналогічні положення містяться і в ч.5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Верховний Суд в своїх рішеннях неодноразово вказував, що строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, приватного виконавця необхідно виходити з того, що у ЦПК України не міститься переліку поважних причин пропуску строку, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга залишається без розгляду та повертається заявникові.

Строк звернення до суду зі скаргою на дії державного, приватного виконавця є не строком позовної давності, а процесуальним строком, а тому у разі його пропуску скарга може бути розглянута по суті лише після вирішення питання про його поновлення, оскільки відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Апелянт посилається на те, що передбачений ч. 1 ст. 449 ЦПК України десятиденний строк оскарження письмової відмови заступника начальника відділу примусового виконання рішень від 27.01.2025 р. №175 не минув, оскільки скаргу до суду було подано 30.01.2025р., а ключова (головна) вимога скарги до суду від 30.01.2025 р. полягає в тому, щоб зобов`язати заступника начальника відділу Семенова М.В. поновити виконавче провадження №74177068 щодо стягнення на її користь заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі в сумі 98085,76грн., а визнання протиправною та скасування постанови заступника начальника відділу Семенова В. М. від 26.04.2024р. являється похідною вимогою.

Зазначає, що судом першої інстанції неправильно трактовано зміст скарги, оскільки об`єднано дві вимоги в одну вимогу та зроблено помилковий висновок, нібито, оскаржується постанова про зупинення виконавчого провадження від 29.02.2024р. не в строк, передбачений ст. 449 ЦПК України та ст. 74 Законом України «Про виконавче провадження». Посилається на те, що скаржник оскаржує відмову суб`єкта оскарження від 27.01.2025 р. №125 щодо відновлення зупиненого виконавчого провадження і цей строк оскарження не минув.

Зазначені доводи є безпідставними, спростовуються матеріалами справи та зводяться до суб`єктивного тлумачення закону.

Судом встановлено, що 31.01.2025 ОСОБА_1 звернулася в суд зі скаргою, в якій просила скасувати постанову заступника начальника відділу Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Семенова В.М. від 29.02.2024 про зупинення виконавчого провадження №74177068. Зобов`язати заступника начальника відділу Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Семенова В.М. поновити виконавче провадження ВП №74177068 щодо примусового виконання судового наказу №718/4066/23, виданого Кіцманським районним судом 01.12.2023 про стягнення з ДП «Неполоковецький комбінат хлібопродуктів» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 98085,76 грн.

Встановлено, що скаржник дізналась про порушення свого права 11.10.2024, отримавши лист відповідь з відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за №7093 про стан виконавчого провадження, до якої додано копію оскаржуваної постанови від 29.02.2024 про зупинення ВП, про що зазначено у скарзі.

Скаргу на дії державного виконавця скаржник направила до суду поштовим відправленням 31.01.2025 року, тобто з пропуском строку, передбаченого ст.449 ЦПК України та ст.74 Закону України «Про виконавче провадження», проте клопотання про поновлення цього строку не подавала та не обґрунтувала поважності причин пропуску строку звернення до суду зі скаргою.

Строк звернення до суду зі скаргою на дії державного, приватного виконавця є процесуальним строком, а тому у разі його пропуску скарга може бути розглянута по суті лише після вирішення питання про його поновлення, оскільки відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 листопада 2021 року в справі № 753/3465/20 (провадження   № 61-12002св20) зазначено, що в тому разі, коли законом встановлено спеціальний порядок обчислення строків звернення заявника зі скаргою до суду, їх перебіг має визначатися за цими нормами, а не за загальними правилами. Скарга (заява), пропущений строк на подання якої не поновлено залишається без розгляду. Частиною п`ятою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

В постанові Великої палати Верховного суду від 03 жовтня 2018 року у справі №320/7888/16-ц вказано, що стосується дотримання процесуальних строків, то, слід вважати, що сторони повинні таких дотримуватись та пропуск таких, за загальним правилом, призводить до втрати права особою на вчинення певної процесуальної дії у даному випадку на подання скарги.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з яким погоджується і апеляційний суд, що вищезазначену скаргу слід залишити без розгляду, оскільки її подано з пропуском строку, визначеного ст.  449 ЦПК України та ч. 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», клопотання про поновлення такого строку із підтвердженням поважності причин пропуску, скаржником не було подано.

Доводи апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують і зводяться до суб`єктивного тлумачення чинних норм законодавства України та незгоди з висновками суду першої інстанцій стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом та не можуть бути підставами для скасування судового рішення.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, що відповідно до ст. 375 ЦПК України,  є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції – без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Кіцманського районного суду Чернівецької області від 3 березня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її складення.

Судді                                                І.Б. Перепелюк

                                                        Н.К. Височанська

                                       І.Н. Лисака