ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49,  fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2025м. ДніпроСправа № 904/2391/23

за позовом Державного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укрбуд", м. Київ

до Фізичної особи-підприємця Широкова Романа Юрійовича, м. Дніпро

про стягнення 1 190 703,81 грн. та повернення майна  

Суддя  Ніколенко М.О.

При секретарі судового засідання Макаренко Т.А.

Представники:

Представник позивача: Терещенко С.В. (в залі суду) - самопредставництво

Представник відповідача: не з`явився (в залі суду)

РУХ СПРАВИ.

Державне акціонерне товариство "Будівельна компанія "Укрбуд" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Широкова Романа Юрійовича про:

- стягнення суми основної заборгованості з орендної плати у розмірі 238 491,84 грн., витрат на утримання орендованого майна у розмірі 128 836,57 грн., пені за прострочення зобов`язання зі сплати орендних платежів у розмірі 18 418,67 грн., штрафу за прострочення зобов`язання зі сплати орендних платежів у розмірі 70 841,03 грн., пені за прострочення зобов`язання з відшкодування витрат на утримання орендованого майна у розмірі 31 188,04 грн., інфляційної складової за прострочення зобов`язання зі сплати орендних платежів у розмірі 196 871,22 грн., інфляційної складової за прострочення зобов`язання з відшкодування витрат на утримання орендованого майна у розмірі 7 122,11 грн., 3% річних за прострочення зобов`язання з відшкодування витрат на утримання орендованого майна у розмірі 1 871,29 грн., неустойки у розмірі 433 175,79 грн., збитків у розмірі 63 887,25 грн.;

- витребування у відповідача на користь позивача 16 нежитлових приміщень загальною площею 214,60м.кв.

Ухвалою суду від 16.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Справу № 904/2391/23 ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 04.07.2023 справу № 904/2391/23 ухвалено розглядати в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 25.07.2023.

Судове засідання, призначене на 25.07.2023, не відбулось внаслідок оголошення повітряної тривоги у м. Дніпро.

Ухвалою суду від 25.07.2023 відкладено підготовче засідання на 15.08.2023.

В підготовчому засіданні від 15.08.2023 оголошено перерву до 11.09.2023.

В підготовчому засіданні від 11.09.2023 оголошено перерву до 02.10.2023.

Ухвалою суду від 11.09.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

В підготовчому засіданні від 02.10.2023 оголошено перерву до 31.10.2023.

Протокольною ухвалою від 31.10.2023 судом залишено без розгляду відзив відповідача через пропуск процесуальних строків на подачу до суду такого відзиву.

Протокольною ухвалою від 31.10.2023 судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про повернення витребуваних документів.

Ухвалою суду від 31.10.2023 відкладено підготовче засідання на 27.11.2023.

Протокольною ухвалою від 27.11.2023 судом залишено без розгляду клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, подане 02.10.2023.

Ухвалою від 27.11.2023 зупинено провадження у справі № 904/2391/23 до закінчення розгляду справи № 904/5719/23.

Ухвалою суду від 03.03.2025 провадження у справі № 904/2391/23 ухвалено поновити. Призначено підготовче засідання на 25.03.2025.

Ухвалою суду від 25.03.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 23.04.2025.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

Позивач зазначив, що між Державним публічним акціонерним товариством "Будівельна компанія "Укрбуд" (в подальшому перейменоване на Державне акціонерне товариство "Будівельна компанія "Укрбуд") (надалі - орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Широкова Романа Юрійовича (надалі - орендар) було укладено договір оренди № ДЯ/20-0041 від 01.12.2019 (надалі - договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно (надалі - майно), склад, загальна площа та цільове призначення, якого визначаються Сторонами в акті приймання-передачі Майна (додаток 1 до цього Договору), що розташоване у нежитловій будівлі (комплексі будівель та споруд) за адресою: 49000, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 57 (надалі - об`єкт), яка належить орендодавцю на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 13.07.2004 № 897.

Згідно з п. 2.1 договору, орендар вступає у строкове платне користування Майном від дати укладання Сторонами акту приймання-передачі Майна в оренду (додаток 1 до цього Договору) і користується ним протягом встановленого цим Договором строку (терміну).

Пунктом 1.4 договору встановлено, що плата за користування майном здійснюється орендарем щомісячно.

Пунктом 3.1 договору визначено, що орендні платежі за місяць оренди Майна є договірними і визначаються згідно узгодженого з Орендарем розміру щомісячного платежу за оренду Майна (додаток 2 до цього Договору) та складається із плати за користування Майном (орендна плата) та відшкодування витрат Орендодавця на утримання (забезпечення комунальними послугами, експлуатація та обслуговування) Об`єкту, пропорційно площі Майна, переданого в оренду.

Додатковою угодою № 2 від 01.01.2022 сторони виклали п. 3.1 договору у новій редакції, а саме:

"Орендний платіж за місяць оренди Майна (надалі - орендний платіж) є договірними складається із плати за користування Майном (орендна плата) і відшкодування витрат Орендодавця на утримання (експлуатація та обслуговування, без врахування вартості витрат на забезпечення об`єкту комунальними послугами (послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами)), пропорційно площі майна, переданого в оренду."

Позивач вказав, що виконав умови договору, передав відповідачу в оренду 28 нежитлових приміщень загальною площею 352,60 кв.м., що підтверджується актом приймання-передачі в оренду від 01.12.2019.

Позивач зазначив, що додатком № 2 до договору від 01.12.2019 сторонами було встановлено розмір щомісячного орендного платежу - 53 556,11 грн.

За актом повернення з оренди нерухомого майна від 13.12.2019 орендар передав, а орендодавець прийняв 28 нежитлових приміщень загальною площею 352,60 кв.м.

За актом приймання-передачі в оренду від 01.01.2020 орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду 16 нежитлових приміщень загальною площею 214,60 кв.м.

Додатком № 2 до договору від 01.01.2020 сторонами було встановлено розмір щомісячного орендного платежу - 35 156,51 грн.

Додатком № 2 до договору від 01.12.2020 сторонами було встановлено розмір щомісячного орендного платежу - 38 676,41 грн.

Додатком № 2 до договору від 01.01.2022 сторонами було встановлено розмір щомісячного орендного платежу - 38 173,44 грн.

Додатком № 2 до договору від 01.03.2022 сторонами було встановлено розмір щомісячного орендного платежу - 19 089,07 грн.

Пунктом 3.1.1 визначено, що вартість оренди майна сторонами визначена із врахуванням індексу інфляції протягом всього строку (терміну дії) цього договору.

Додатковою угодою № 2 від 01.01.2022 сторони виклали п. 3.1.1 договору у новій редакції, а саме:

"Розмір орендного платежу за перший (базовий) місяць оренди майна визначається згідно додатку 2 до цього договору.

В подальшому, сума орендного платежу за поточний місяць оренди визначається шляхом коригування суми орендного платежу за попередній місяць на індекс інфляції за місяць, що передує попередньому місяцю, крім випадків, якщо:

- індекс інфляції за місяць, що передує попередньому місяцю, становить 100 % або є меншим, ніж 100%. В такому випадку коригування орендного платежу за поточний місяць не здійснюється, а орендний платіж за поточний місяць оренди вноситься в розмірі орендного платежу, сплаченого за попередній місяць оренди;

- орендодавець під час дії договору впроваджує нові орендні ставки. Розмір орендного платежу за місяць оренди майна, в якому ці ставки впроваджуються, визначається згідно таких ставок без коригування на індекс інфляції.

За розрахунком позивача, всього за період з 01.12.2019 (момент передачі майна в оренду) по 31.10.2022 (закінчення строку дії договору оренди) орендар мав сплатити орендодавцю орендну плату у загальному розмірі 1 157 925,07 грн.

Пунктом 3.1.2 договору визначено, що не пізніше трьох календарних днів, з моменту підписання сторонами акту прийому - передачі об`єкта суборенди, суборендар сплачує орендарю орендну плату за перший місяць користування об`єктом суборенди та гарантійний платіж у розмірі одного місяця суборенди, який складає 61 387 грн., який буде утримуватися орендарем протягом дії даного договору, як забезпечення сплати суборендарем орендної плати, інших платежів та виконання інших обов`язків за цим договором, і який зараховується як оплата за останній місяць оренди.

Згідно з п. 3.3 договору, орендар протягом п`яти календарних днів від дати укладення цього договору сплачує орендний платіж за перший місяць оренди згідно наданого орендодавцем рахунку - фактури, який включає плату за фактичну кількість днів оренди першого місяця із розрахунку розміру щомісячного орендного платежу.

Відповідно до п. 3.4 договору, у подальшому орендар зобов`язаний сплачувати орендні платежі за поточний місяць не пізніше десятого числа поточного місяця у розмірі щомісячного орендного платежу на підставі рахунку - фактури, який орендар не пізніше п`ятого числа поточного місяця повинен отримати у  орендодавця.

Позивач наполягає на тому, що, з урахуванням пунктів 3.3, 3.4 договору, строк виконання відповідачем зобов`язання зі сплати орендних платежів за спірний період є таким, що настав.

Однак, відповідач, за твердженням позивача, порушив свої зобов`язання за договором і не сплатив орендні платежі у встановлені строки у повному обсязі. Всього за спірний період орендарем було сплачено орендодавцю орендну плату у розмірі 919 433,23 грн.

За таких обставин, за розрахунком позивача, у Фізичної особи-підприємця Широкова Романа Юрійовича утворилась заборгованість перед Державним акціонерним товариством "Будівельна компанія "Укрбуд" зі сплати орендних платежів у розмірі 238 491,84 грн.

Також за період з 01.12.2019 (момент передачі майна в оренду) по 31.10.2022 (закінчення строку дії договору оренди) позивач нарахував відповідачу до сплати витрати на утримання орендованого майна у загальному розмірі 691 066,07 грн.

Однак, відповідач, за твердженням позивача, порушив свої зобов`язання за договором і не відшкодував витрати на утримання орендованого майна у встановлені строки у повному обсязі. Всього за спірний період орендарем було відшкодовано орендодавцю витрати на утримання орендованого майна у розмірі 562 229,50 грн.

За таких обставин, у Фізичної особи-підприємця Широкова Романа Юрійовича утворилась заборгованістm за розрахунком позивача, ь перед Державним акціонерним товариством "Будівельна компанія "Укрбуд" з відшкодування витрат на утримання орендованого майна у розмірі 128 836,57 грн.

На підставі пункту 9.2. договору та ч. 2 ст. 231 ГК України позивач нарахував пеню у розмірі 0,5% від суми простроченого орендного платежу за загальний період з 16.04.2020 по 28.10.2022 у розмірі 18 418,67 грн. та штраф в розмірі 25% від суми прострочених орендних платежів за розрахункові місяці з квітня 2020 року по жовтень 2022 року у розмірі 70 841,03 грн.

На підставі пункту 9.3. договору позивач нарахував пеню за прострочення зобов`язання з відшкодування витрат на утримання орендованого майна за загальний період з 26.08.2022 по 12.04.2023 у розмірі 31 188,04 грн.

На підставі ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу до сплати:

- інфляційну складову за прострочення зобов`язання зі сплати орендних платежів за загальний період (фактично) з квітня 2020 року по березень 2023 року у розмірі 196 871,22 грн.,

- інфляційну складову за прострочення зобов`язання з відшкодування витрат на утримання орендованого майна за загальний період (фактично) з вересня 2022 року по березень 2023 року у розмірі 7 122,11 грн.,

- 3% річних за прострочення зобов`язання з відшкодування витрат на утримання орендованого майна за загальний період з 26.08.2022 по 12.04.2023 у розмірі 1 871,29 грн.

Крім того, позивач наполягає на тому, що, відповідно до ч. 1  ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Так, за твердженням позивача, строк дії спірного договору - до 31.10.2022 включно.

За таких обставин, на думку позивача, орендар мав повернути орендодавцю об`єкти оренди, однак, відповідач порушив свої зобов`язання та не передав нежитлові приміщення орендодавцю.

На підставі ч. 2  ст. 785 Цивільного кодексу України  та п. 9.3 договору, за час користування майном після закінчення строку дії договору оренди (з 01.11.2022 по 18.04.2023), позивачем було нараховано відповідачу неустойку у розмірі 433 175,79 грн.

Крім того, позивач наполягає на наявності у нього збитків внаслідок порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором у розмірі 63 887,25 грн., яка складається з: витрат на утримання нежитлових приміщень у розмірі 52 766,27 грн. та податку на нерухоме майно у розмірі 11 120,98 грн.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач надав відзив на позов.

Разом з тим, протокольною ухвалою від 31.10.2023 судом залишено без розгляду відзив відповідача через пропуск процесуальних строків на подачу до суду такого відзиву.

ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про:

- стягнення суми основної заборгованості з орендної плати за договором оренди № ДЯ/20-0041 від 01.12.2019 у розмірі 238 491,84 грн., витрат на утримання орендованого майна у розмірі 128 836,57 грн., пені за прострочення зобов`язання зі сплати орендних платежів у розмірі 18 418,67 грн., штрафу за прострочення зобов`язання зі сплати орендних платежів у розмірі 70 841,03 грн., пені за прострочення зобов`язання з відшкодування витрат на утримання орендованого майна у розмірі 31 188,04 грн., інфляційної складової за прострочення зобов`язання зі сплати орендних платежів у розмірі 196 871,22 грн., інфляційної складової за прострочення зобов`язання з відшкодування витрат на утримання орендованого майна у розмірі 7 122,11 грн., 3% річних за прострочення зобов`язання з відшкодування витрат на утримання орендованого майна у розмірі 1871,29 грн., неустойки у розмірі 433 175,79 грн., збитків у розмірі 63 887,25 грн.;

- витребування у відповідача на користь позивача 16 нежитлових приміщень загальною площею 214,60м.кв.

Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини  склались між сторонами, які взаємні права та обов`язки виникли між сторонами (в які строки і якому розмірі орендна плата мала бути сплачена), чи мало місце порушення будь-яких зобов`язань (чи були орендні платежі сплачені відповідачем у повному обсязі), які саме зобов`язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов`язань боржником (чи наявні підстави для витребування у орендаря об`єктів оренди).  

Крім того для правильного вирішення цього спору у частині позовної вимоги про стягнення збитків у розмірі 63 887,25 грн. необхідно встановити: 1) наявність правила поведінки, встановленого законом або договором; 2) наявність факту порушення такого правила поведінки винною особою; 3) наявність збитків у потерпілої особи; 4) наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Між Державним публічним акціонерним товариством "Будівельна компанія "Укрбуд" (в подальшому перейменоване на Державне акціонерне товариство "Будівельна компанія "Укрбуд") (надалі - орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Широкова Романа Юрійовича (надалі - орендар) було укладено договір оренди № ДЯ/20-0041 від 01.12.2019 (надалі - договір).

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі цього договору, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст.193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Пунктом 10.1 договору передбачено, що цей договір діє до 30.11.2020 включно.

Додатковою угодою № 1 від 17.12.2019 сторони виклали п. 10.1 договору у новій редакції, а саме: "Цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та передачі орендодавцем майна орендареві згідно з актом приймання - передачі майна в оренду (додаток 1 до цього договору) і діє до 31.10.2022 включно".

Відповідно до пункту 1.1 договору, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно (надалі - майно), склад, загальна площа та цільове призначення, якого визначаються Сторонами в акті приймання-передачі Майна (додаток 1 до цього Договору), що розташоване у нежитловій будівлі (комплексі будівель та споруд) за адресою: 49000, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 57 (надалі - об`єкт), яка належить орендодавцю на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 13.07.2004 № 897.

Згідно з п. 2.1 договору, орендар вступає у строкове платне користування Майном від дати укладання Сторонами акту приймання-передачі Майна в оренду (додаток 1 до цього Договору) і користується ним протягом встановленого цим Договором строку (терміну).

Пунктом 1.4 договору встановлено, що плата за користування майном здійснюється орендарем щомісячно.

Пунктом 3.1 договору визначено, що орендні платежі за місяць оренди Майна є договірними і визначаються згідно узгодженого з Орендарем розміру щомісячного платежу за оренду Майна (додаток 2 до цього Договору) та складається із плати за користування Майном (орендна плата) та відшкодування витрат Орендодавця на утримання (забезпечення комунальними послугами, експлуатація та обслуговування) Об`єкту, пропорційно площі Майна, переданого в оренду.

Додатковою угодою № 2 від 01.01.2022 сторони виклали п. 3.1 договору у новій редакції, а саме:

"Орендний платіж за місяць оренди Майна (надалі - орендний платіж) є договірними складається із плати за користування Майном (орендна плата) і відшкодування витрат Орендодавця на утримання (експлуатація та обслуговування, без врахування вартості витрат на забезпечення об`єкту комунальними послугами (послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами)), пропорційно площі майна, переданого в оренду."

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно з положеннями статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Позивач виконав умови договору, передав відповідачу в оренду 28 нежитлових приміщень загальною площею 352,60 кв.м., що підтверджується актом приймання-передачі в оренду від 01.12.2019.

Додатком № 2 до договору від 01.12.2019 сторонами було встановлено розмір щомісячного орендного платежу - 53 556,11 грн.

За актом повернення з оренди нерухомого майна від 13.12.2019 орендар передав, а орендодавець прийняв 28 нежитлових приміщень загальною площею 352,60 кв.м.

За актом приймання-передачі в оренду від 01.01.2020 орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду 16 нежитлових приміщень загальною площею 214,60 кв.м.

Додатком № 2 до договору від 01.01.2020 сторонами було встановлено розмір щомісячного орендного платежу - 35 156,51 грн.

Додатком № 2 до договору від 01.12.2020 сторонами було встановлено розмір щомісячного орендного платежу - 38 676,41 грн.

Додатком № 2 до договору від 01.01.2022 сторонами було встановлено розмір щомісячного орендного платежу - 38 173,44 грн.

Додатком № 2 до договору від 01.03.2022 сторонами було встановлено розмір щомісячного орендного платежу - 19 089,07 грн.

Пунктом 3.1.1 визначено, що вартість оренди майна сторонами визначена із врахуванням індексу інфляції протягом всього строку (терміну дії) цього договору.

Додатковою угодою № 2 від 01.01.2022 сторони виклали п. 3.1.1 договору у новій редакції, а саме:

"Розмір орендного платежу за перший (базовий) місяць оренди майна визначається згідно додатку 2 до цього договору.

В подальшому, сума орендного платежу за поточний місяць оренди визначається шляхом коригування суми орендного платежу за попередній місяць на індекс інфляції за місяць, що передує попередньому місяцю, крім випадків, якщо:

- індекс інфляції за місяць, що передує попередньому місяцю, становить 100 % або є меншим, ніж 100%. В такому випадку коригування орендного платежу за поточний місяць не здійснюється, а орендний платіж за поточний місяць оренди вноситься в розмірі орендного платежу, сплаченого за попередній місяць оренди;

- орендодавець під час дії договору впроваджує нові орендні ставки. Розмір орендного платежу за місяць оренди майна, в якому ці ставки впроваджуються, визначається згідно таких ставок без коригування на індекс інфляції.

Всього за період з 01.12.2019 (момент передачі майна в оренду) по 31.10.2022 (закінчення строку дії договору оренди) орендар мав сплатити орендодавцю орендну плату у загальному розмірі 1 157 925,07 грн.

Пунктом 3.1.2 договору визначено, що не пізніше трьох календарних днів, з моменту підписання сторонами акту прийому - передачі об`єкта суборенди, суборендар сплачує орендарю орендну плату за перший місяць користування об`єктом суборенди та гарантійний платіж у розмірі одного місяця суборенди, який складає 61 387 грн., який буде утримуватися орендарем протягом дії даного договору, як забезпечення сплати суборендарем орендної плати, інших платежів та виконання інших обов`язків за цим договором, і який зараховується як оплата за останній місяць оренди.

Згідно з п. 3.3 договору, орендар протягом п`яти календарних днів від дати укладення цього договору сплачує орендний платіж за перший місяць оренди згідно наданого орендодавцем рахунку - фактури, який включає плату за фактичну кількість днів оренди першого місяця із розрахунку розміру щомісячного орендного платежу.

Відповідно до п. 3.4 договору, у подальшому орендар зобов`язаний сплачувати орендні платежі за поточний місяць не пізніше десятого числа поточного місяця у розмірі щомісячного орендного платежу на підставі рахунку - фактури, який орендар не пізніше п`ятого числа поточного місяця повинен отримати у  орендодавця.

З урахуванням пунктів 3.3, 3.4 договору, строк виконання відповідачем зобов`язання зі сплати орендних платежів за спірний період є таким, що настав.

Однак, відповідач порушив свої зобов`язання за договором і не сплатив орендні платежі у встановлені строки у повному обсязі. Всього за спірний період орендарем було сплачено орендодавцю орендну плату у розмірі 919 433,23 грн.

За таких обставин, у Фізичної особи-підприємця Широкова Романа Юрійовича утворилась заборгованість перед Державним акціонерним товариством "Будівельна компанія "Укрбуд" зі сплати орендних платежів у розмірі 238 491,84 грн.

А отже, вимоги позивача про стягнення суми основної заборгованості з орендної плати у розмірі 238 491,84 грн. є обґрунтованими.

Також, як було вказано вище, пунктом 3.1 договору визначено, що орендні платежі за місяць оренди Майна є договірними і визначаються згідно узгодженого з Орендарем розміру щомісячного платежу за оренду Майна (додаток 2 до цього Договору) та складається із плати за користування Майном (орендна плата) та відшкодування витрат Орендодавця на утримання (забезпечення комунальними послугами, експлуатація та обслуговування) Об`єкту, пропорційно площі Майна, переданого в оренду.

Додатковою угодою № 2 від 01.01.2022 сторони виклали п. 3.1 договору у новій редакції, а саме:

"Орендний платіж за місяць оренди Майна (надалі - орендний платіж) є договірними складається із плати за користування Майном (орендна плата) і відшкодування витрат Орендодавця на утримання (експлуатація та обслуговування, без врахування вартості витрат на забезпечення об`єкту комунальними послугами (послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами)), пропорційно площі майна, переданого в оренду."

Відповідно до п. 3.1.4 договору, у разі, якщо майно, яке передано в оренду за умовами цього договору, обладнане приладами обліку споживання електричної енергії та комунальних послуг, вартість таких послуг не включається до розміру орендних платежів (п. 3.1 цього договору, а орендар здійснює відшкодування вартості цих послуг за цінами/тарифами їх постачальників/виробників на підставі показів приладів обліку, а в місцях загального користування - пропорційно до площі орендованого майна.

Пунктом 3.1.5 договору визначено, що платежі по відшкодуванню орендодавцеві вартості послуг з постачання електричної енергії та комунальних послуг, спожитих згідно підпунктів 3.1.2 і 3.1.4 цього договору, здійснюється орендарем не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем оренди, в якому були спожиті такі послуги, а у випадку припинення договору - в останній день дії договору.

Додатковою угодою № 2 від 01.01.2022 сторони виклали пункти 3.1.4, 3.1.5 договору у новій редакції, а саме:

"Відшкодування витрат орендодавця на забезпечення об`єкту і майна, переданого в оренду, комунальними послугами орендар здійснює за цінами/тарифами їх постачальників/виробників на підставі показів приладів обліку (якщо обсяг та вартість таких витрат/послуг визначається за показниками приладів обліку), а за відсутності таких приладів обліку та в місцях загального користування - пропорційно до площі орендованого майна (п. 3.1.4).

Платежі по відшкодуванню орендодавцеві вартості комунальних послуг, визначених згідно підпункту 3.1.4 цього договору, здійснюється орендарем не пізніше 25 числа місяця, наступного за місяцем оренди, в якому були спожиті такі послуги, а у випадку припинення договору - в останній день дії договору, на підставі рахунку - фактури, який орендар повинен отримати у орендодавця.

Обсяг і вартість спожитих послуг з постачання електричної енергії та комунальних послуг, що підлягають відшкодуванню орендарем на користь орендодавця у зв`язку з припиненням цього договору, визначається за відомостями про обсяги цих послуг, спожитих орендарем за місяць, що передує місяцю припинення договору, та за цінами/тарифами на ці послуги, що діють на день припинення договору. ... (п. 3.1.5)"

Всього за період з 01.12.2019 (момент передачі майна в оренду) по 31.10.2022 (закінчення строку дії договору оренди) орендар мав відшкодувати орендодавцю витрати на утримання орендованого майна у загальному розмірі 691 066,07 грн.

З урахуванням пунктів 3.1.4, 3.1.5 договору, строк виконання відповідачем зобов`язання зі відшкодування витрат на утримання орендованого майна за спірний період є таким, що настав.

Однак, відповідач порушив свої зобов`язання за договором і не відшкодував витрати на утримання орендованого майна у встановлені строки у повному обсязі. Всього за спірний період орендарем було відшкодовано орендодавцю витрати на утримання орендованого майна у розмірі 562 229,50 грн.

За таких обставин, у Фізичної особи-підприємця Широкова Романа Юрійовича утворилась заборгованість перед Державним акціонерним товариством "Будівельна компанія "Укрбуд" з відшкодування витрат на утримання орендованого майна у розмірі 128 836,57 грн.

Щодо наявності у орендаря обов`язку з компенсації витрат на утримання орендованого майна саме у нарахованому позивачем розмірі додатково слід зазначити про таке.

Позивачем здійснено нарахування відповідачу компенсації витрат на утримання орендованого майна пропорційно площі приміщень, що займаються останнім.

На підтвердження несення позивачем витрат на утримання об`єктів оренди останнім було надано до суду договір про надання послуг з технічної експлуатації об`єктів нерухомості від 01.06.2015; акти надання послуг з технічної експлуатації об`єктів нерухомості.

Як вбачається з поданого позивачем розрахунку витрат на утримання об`єктів оренди, орендодавцем виставлялись, а орендарем отримувались щомісячні рахунки з компенсації витрат на утримання орендованого майна.

Орендарем здійснювалась часткова оплата виставлених рахунків. При цьому, орендарем не направлялись на адресу орендодавця заперечення щодо розміру нарахованих сум, з 2019 року орендар жодного разу не звертався до орендодавця з вимогами про здійснення перерахунку сум витрат на утримання об`єктів оренди. Навпаки, в матеріалах справи міститься заява орендаря від 20.06.2022, у якій останній визнає наявність у нього заборгованості перед позивачем зі сплати орендної плати та комунальних платежів.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Сімнадцятого жовтня дві тисячі дев`ятнадцятого року набув чинності  Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву  статті 79 ГПК України  з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Повертаючись до стандартів доказування, передбачених процесуальним законом, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи та надані докази, суд, з точки зору стандарту доказування «вірогідності» та за відсутності належних та допустимих доказів протилежного, вважає, що факт несення позивачем за спірний період витрат на утримання орендованого майна у загальному розмірі 691 066,07 грн. скоріш мав місце, аніж ні.

А отже, вимоги позивача про стягнення витрат на утримання орендованого майна у розмірі 128 836,57 грн. є обґрунтованими.

Також згідно з п. 9.2. договору, за несвоєчасне внесення орендних платежів (після 15 числа поточного місяця) орендар сплачує на користь орендодавця пеню у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення до 28 числа поточного місяця включно, а у разі несплати орендних платежів до 28 числа поточного місяця, орендар, крім зазначеної пені, сплачує на користь орендодавця штраф в розмірі 25% від суми простроченого платежу (ч. 2 ст. 231 ГК України).

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

На підставі пункту 9.2. договору та  ч. 2 ст. 231 ГК України  позивач нарахував пеню у розмірі 0,5% від суми простроченого орендного платежу за загальний період з 16.04.2020 по 28.10.2022 у розмірі 18 418,67 грн. та штраф в розмірі 25% від суми прострочених орендних платежів за розрахункові місяці з квітня 2020 року по жовтень 2022 року у розмірі 70 841,03 грн.

Щодо нарахування позивачем пені у розмірі 0,5% від суми простроченого орендного платежу слід зазначити про таке.

За наведеними вище положеннями чинного законодавства, господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

Нормативно-правове забезпечення сфери господарювання є однією з форм здійснення державою регулювання господарської діяльності. Водночас, за змістом статті 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності є спрямованою, зокрема, на зменшення втручання держави у діяльність суб`єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, та здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Так, за пунктом 22 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Таким чином, тлумачення умов укладеного сторонами справи договору щодо підстав застосування відповідальності за порушення відповідачем грошового зобов`язання має здійснюватися у системному взаємозв`язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання такої відповідальності у господарських правовідносинах.

Стаття 231 ГК України регулює розмір штрафних санкцій таким чином: «Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов`язань, зазначених у частині другій цієї статті.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов`язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов`язань, визначається відповідним суб`єктом господарювання - господарською організацією».

З аналізу положень статті 231 ГК України вбачається, що нею передбачено можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов`язань штрафних санкцій, що мають імперативний характер (тобто, їх розмір не може бути змінений за згодою сторін та не залежить від їх волевиявлення), а також можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов`язань штрафних санкцій, розмір яких може бути змінений сторонами за умовами договору.

Так, частина друга статті 231 ГК України визначає уніфікований розмір штрафних санкцій за певні види правопорушень (порушення вимог щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг), порушення строків виконання негрошового зобов`язання) у господарському зобов`язанні, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, якщо інше не передбачено законом або договором.

Частина третя цієї статті передбачає можливість законодавчого встановлення розміру штрафних санкцій і за інші види правопорушень у окремих видах господарських зобов`язань, перелічених у частині другій статті 231 ГК України.

Частиною четвертою статті 231 ГК України законодавець передбачає застосування штрафних санкцій, у разі якщо їх розмір законом не визначено, у розмірі, визначеному умовами господарського договору, а також надає сторонам право встановлювати різні способи визначення штрафних санкцій, - у відсотковому відношенні до суми зобов`язання (виконаної чи невиконаної його частини) або у певній визначеній грошовій сумі, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Положення ж частини шостої статті 231 ГК України регулюють виключно правовідносини сторін щодо їх відповідальності за невиконання грошових зобов`язань, передбачаючи їх встановлення у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. На відміну від, наприклад, частини другої статті 231 ГК України, у частині шостій цієї статті не вказано про застосування штрафної санкції у певному розмірі, а йдеться про спосіб її визначення.

Разом з тим, за частиною другою статті 343 ГК України, як спеціальною нормою, яка регулює відповідальність за порушення строків розрахунків, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У даному випадку, позивач здійснює нарахування штрафних санкцій за порушення відповідачем виконання саме грошового зобов`язання, що суперечить приписам абзацу 3 частини 2 статті 231 ГК України. Оскільки, як було вказано вище, частина друга статті 231 ГК України визначає уніфікований розмір штрафних санкцій за певні види правопорушень (порушення вимог щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг), порушення строків виконання негрошового зобов`язання).

За таких обставин, нарахування пені у даному випадку за порушення відповідачем строків оплати орендних платежів має здійснюватись саме у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За розрахунком суду:

- пеня на суму боргу 35 156,51 грн. (квітень 2020) за період з 16.04.2020 по 28.04.2020 становить 230,53 грн.;

- пеня на суму боргу 35 156,51 грн. (травень 2020) за період з 16.05.2020 по 28.05.2020 становить 199,80 грн.;

- пеня на суму боргу 38 676,41 грн. (березень 2021) за період з 16.03.2021 по 28.03.2021 становить 179,08 грн.;

- пеня на суму боргу 38 676,41 грн. (квітень 2021) за період з 16.04.2021 по 28.04.2021 становить 206,63 грн.;

- пеня на суму боргу 38 676,41 грн. (грудень 2021) за період з 16.12.2021 по 28.12.2021 становить 247,95 грн.;

- пеня на суму боргу 38 676,41 грн. (лютий 2022) за період з 16.02.2022 по 28.02.2022 становить 273,55 грн.;

- пеня на суму боргу 14 231,46 грн. (липень 2022) за період з 16.07.2022 по 28.07.2022 становить 253,44 грн.;

- пеня на суму боргу 14 672,65 грн. (серпень 2022) за період з 16.08.2022 по 28.08.2022 становить 261,29 грн.;

- пеня на суму боргу 14 772,25 грн. (вересень 2022) за період з 16.09.2022 по 28.09.2022 становить 263,07 грн.;

- пеня на суму боргу 14 943,02 грн. (жовтень 2022) за період з 16.10.2022 по 28.10.2022 становить 266,11 грн.

Всього: 2 381,45 грн.

А отже, позовні вимоги про стягнення пені за прострочення зобов`язання зі сплати орендних платежів є обґрунтованими у розмірі 2 381,45 грн.

Перевіривши розрахунок штрафу за прострочення зобов`язання зі сплати орендних платежів суд встановив, що він зроблений правильно та відповідає вимогам чинного законодавства.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення штрафу за прострочення зобов`язання зі сплати орендних платежів у розмірі 70 841,03 грн. є обґрунтованими.

Пунктом 9.3. договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 01.01.2022) визначено, що за несвоєчасне та/або не в повному обсязі відшкодування орендодавцеві вартості комунальних послуг, спожитих у зв`язку з орендою майна, орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої в період прострочення платежу, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за договором, включаючи день виконання такого зобов`язання.

На підставі пункту 9.3. договору позивач нарахував пеню за прострочення зобов`язання з відшкодування витрат на утримання орендованого майна за загальний період з 26.08.2022 по 12.04.2023 у розмірі 31 188,04 грн.

Перевіривши наданий розрахунок пені суд встановив, що він зроблений правильно, коректно враховує періоди прострочення та відповідає вимогам чинного законодавства.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення пені за прострочення зобов`язання з відшкодування витрат на утримання орендованого майна у розмірі 31 188,04 грн. є обґрунтованими.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошових зобов`язань на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу до сплати:

- інфляційну складову за прострочення зобов`язання зі сплати орендних платежів за загальний період (фактично) з квітня 2020 року по березень 2023 року у розмірі 196 871,22 грн.,

- інфляційну складову за прострочення зобов`язання з відшкодування витрат на утримання орендованого майна за загальний період (фактично) з вересня 2022 року по березень 2023 року у розмірі 7 122,11 грн.,

- 3% річних за прострочення зобов`язання з відшкодування витрат на утримання орендованого майна за загальний період з 26.08.2022 по 12.04.2023 у розмірі 1 871,29 грн.

Перевіривши розрахунки 3% річних за прострочення зобов`язання з відшкодування витрат на утримання орендованого майна та інфляційної складової за прострочення зобов`язання з відшкодування витрат на утримання орендованого майна суд встановив, що вони зроблені правильно, коректно враховують періоди прострочення та відповідають вимогам чинного законодавства.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення інфляційної складової за прострочення зобов`язання з відшкодування витрат на утримання орендованого майна у розмірі 7 122,11 грн. та 3% річних за прострочення зобов`язання з відшкодування витрат на утримання орендованого майна у розмірі 1 871,29 грн. - є обґрунтованими.

Перевіривши наданий розрахунок інфляційної складової за прострочення зобов`язання зі сплати орендних платежів суд встановив, що такий розрахунок містить арифметичні помилки.

За розрахунком суду:

- інфляційна складова на суму боргу 35 156,51 грн. (квітень 2020) за період з квітня 2020 по жовтень 2022 становить 15 191,12 грн.;

- інфляційна складова на суму боргу 10 312,92 грн. (квітень 2020) за період з листопада 2022 по березень 2023 становить 461,57 грн.;

- інфляційна складова на суму боргу 35 156,51 грн. (травень 2020) за період з травня 2020 по березень 2023 становить 17 027,02 грн.;

- інфляційна складова на суму боргу 38 676,41 грн. (березень 2021) за період з березня 2021 по січень 2022 становить 3 452,28 грн.;

- інфляційна складова на суму боргу 38 173,44 грн. (березень 2021) за період з лютого 2022 по березень 2023 становить 10 979,87 грн.;

- інфляційна складова на суму боргу 38 676,41 грн. (квітень 2021) за період з квітня 2021 по січень становить 2 748,07 грн.;

- інфляційна складова на суму боргу 38 676,41 грн. (грудень 2021) за період з грудня 2021 по липень 2022 становить 12 084,25 грн.;

- інфляційна складова на суму боргу 19 150,70 грн. (грудень 2021) за період з серпня 2022 по березень 2023 становить 1 976,84 грн.;

- інфляційна складова на суму боргу 38 676,41 грн. (лютий 2022) за період з лютого 2022 по березень 2023 становить 11 045,74 грн.;

- інфляційна складова на суму боргу 14 231,46 грн. (липень 2022) за період з липня 2022 по березень 2023 становить 1 578,95 грн.;

- інфляційна складова на суму боргу 14 672,65 грн. (серпень 2022) за період з серпня 2022 по березень 2023 становить 1 514,59 грн.;

- інфляційна складова на суму боргу 14 772,25 грн. (вересень 2022) за період з вересня 2022 по березень 2023 становить 1 347,55 грн.;

- інфляційна складова на суму боргу 14 943,02 грн. (жовтень 2022) за період з жовтня2022 по березень 2023 становить 1 059,09 грн.

Всього: 80 466,94 грн.

А отже, позовні вимоги про стягнення інфляційної складової за прострочення зобов`язання зі сплати орендних платежів є обґрунтованими у розмірі 80 466,94 грн.

Відповідно до ч. 1  ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Так, як було встановлено судом під час розгляду цієї справи, строк дії спірного договору - до 31.10.2022 включно (п. 10.1 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 17.12.2019).

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2024 у справі №904/5719/23, залишеним без змін (у резолютивній частині) постановою Центрального апеляційного господарського суду від 09.12.2024, відмовлено у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця Широкова Романа Юрійовича до Державного публічного акціонерна товариства "Будівельна компанія "УКРБУД" про:

- визнання відсутнім права вимоги Державного публічного акціонерного товариства "Будівельна компанія УКРБУД" до Фізичної особи-підприємця Широкова Романа Юрійовича про стягнення заборгованості за договором оренди № ДЯ20-0041 від 01.12.2019 зі змінами та доповненнями;

- визнання зобов`язань за договором оренди № ДЯ20-0041 від 01.12.2019 зі змінами та доповненнями, який укладений між Фізичного особою-підприємцем Широковим Романом Юрійовичем та Державним публічним акціонерним товариством "Будівельна компанія УКРБУД" виконаними Фізичною особою-підприємцем Широковим Романом Юрійовичем;

- зобов`язання Державного публічного акціонерного товариства "Будівельна компанія УКРБУД" укласти з Фізичною особою-підприємцем Широковим Романом Юрійовичем договір оренди на 16 нежитлових приміщень загальною площею 214, 6 квадратних метрів, що розташовані за адресою: м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 57.

За таких обставин, орендар мав повернути орендодавцю об`єкти оренди не пізніше 01.11.2022.

Однак, відповідач порушив свої зобов`язання та не повернув позивачу об`єкти оренди. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

А отже, вимоги позивача про витребування від на користь Державного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укрбуд" 16 нежитлових приміщень загальною площею 214,60 м.кв. - є обґрунтованими.

Відповідно до ч. 2  ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Аналогічне положення міститься і в п. 9.3 договору.

На підставі ч. 2  ст. 785 Цивільного кодексу України  та п. 9.3 договору, за час користування майном після закінчення строку дії договору оренди (з 01.11.2022 по 18.04.2023), позивачем було нараховано відповідачу неустойку у розмірі 433 175,79 грн.

Наданий позивачем розрахунок виконаний правильно та відповідає вимогам чинного законодавства.

За таких обставин,  позовні вимоги про стягнення неустойки у розмірі 433 175,79 грн. є обґрунтованими.

Щодо позовної вимоги про стягнення збитків у розмірі 63 887,25 грн.

Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові:

- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;

- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що невідворотно спричинила шкоду;

- вину заподіювача шкоди.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша та третя статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, при поданні позову про відшкодування заподіяної майнової шкоди, на позивача покладається обов`язок довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою.

Так, позивач наполягає на тому, що сума завданих йому відповідачем збитків становить 63887,25 грн. і складається з: витрат на утримання нежитлових приміщень у розмірі 52 766,27 грн. та податку на нерухоме майно у розмірі 11 120,98 грн.

Тобто, позивач наполягає саме на наявності у нього реальних збитків.

Слід звернути увага на те, що стаття 22 Цивільного кодексу України визначає реальні збитки як втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

З аналізу змісту наведеної статті вбачається, що реальними збитками є саме додаткові витрати особи, яких вона би не понесла за умови добросовісного виконання іншою особою своїх зобов`язань.

Так, саме на позивача, як власника спірних приміщень, в силу закону покладені обов`язки з утримання цього нерухомого майна та сплати податку.

Відповідно, позивач у будь-якому випадку поніс би витрати на утримання нежитлових приміщень у розмірі 52 766,27 грн. та сплати податку на нерухоме майно у розмірі 11 120,98 грн., незважаючи на наявність чи відсутність факту порушення відповідачем свого договірного зобов`язання.

Відтак, вказані витрати позивача не є шкодою у розумінні ст. 1166 Цивільного кодексу України.

Позивач не довів належними до допустимими доказами наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, за наявності яких може наставати відповідальність у вигляді стягнення збитків, зокрема: наявності шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розміру.

А отже, витрати позивача на утримання нежитлових приміщень у розмірі 52 766,27 грн. та сплати податку на нерухоме майно у розмірі 11 120,98 грн. не є його збитками в розумінні положень ст. 22 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, позовної вимоги про стягнення збитків у розмірі 63 887,25 грн. - є необґрунтованими.

ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Обставини, на які посилається позивач, доводяться витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (том 1 а.с. 21 - 23), технічним паспортом (т. 1 а.с. 24 - 31), договором від 01.06.2015 з додатками та додатковими угодами (том 1 а.с. 32 - 36), актами надання послуг (том 1 а.с. 37 - 40, том 2 а.с. 126 - 143), податковими деклараціями (том 1 а.с. 41 - 51), платіжними дорученнями (том 1 а.с. 52 - 62), договором оренди № ДЯ/20-0041 від 01.12.2019 з додатками та додатковими угодами (том 1 а.с. 63 - 79, том 2 а.с. 164 - 169), рахунками - фактурами (том 1 а.с. 80 - 115), банківськими виписками додатковими угодами (том 1 а.с. 63 - 79), рахунками - фактурами (том 1 а.с. 116 - 177), заявою від 20.06.2022 (том 1 а.с. 178), актом звірки взаємних розрахунків (том 1 а.с. 179), вимогою про сплату заборгованості (том 1 а.с. 180), листом № 07/02-271 від 22.09.2022 з доказами направлення (том 1 а.с. 181 - 183), бухгалтерською довідкою № 07/01-210 від 25.04.2023 (том 1 а.с. 203).

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити у частині стягнення суми основної заборгованості з орендної плати у розмірі 238 491,84 грн., витрат на утримання орендованого майна у розмірі 128 836,57 грн., пені за прострочення зобов`язання зі сплати орендних платежів у розмірі 2 381,45 грн., штрафу за прострочення зобов`язання зі сплати орендних платежів у розмірі 70 841,03 грн., пені за прострочення зобов`язання з відшкодування витрат на утримання орендованого майна у розмірі 31 188,04 грн., інфляційної складової за прострочення зобов`язання зі сплати орендних платежів у розмірі 80466,94 грн., інфляційної складової за прострочення зобов`язання з відшкодування витрат на утримання орендованого майна у розмірі 7 122,11 грн., 3% річних за прострочення зобов`язання з відшкодування витрат на утримання орендованого майна у розмірі 1 871,29 грн., неустойки у розмірі 433 175,79 грн.

Витребувати від Фізичної особи-підприємця Широкова Романа Юрійовича (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) на користь Державного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укрбуд" (місце реєстрації: 02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 23, ідентифікаційний код: 33298371) 16 нежитлових приміщень загальною площею 214,60 м.кв., а саме: поверх 1 приміщення № 101 Літ.Б-б площею 1,80 м.кв., поверх 1 приміщення № 102 Літ.Б-6 площею 28,40 м.кв., поверх І приміщення № 108 Літ.Б-б площею 4,80 м.кв., поверх 1 приміщення № 103 Літ.Б-6 площею 15,70 м.кв., поверх 1 приміщення № 104 Літ.Б-б площею 15,40 м.кв., поверх 1 приміщення № 105 Літ.Б-6 площею 4,90 м.кв., поверх 1 приміщення № 106 Літ.Б-6 площею 6,80 м.кв., поверх 1 приміщення № 103 Літ.А-5 площею 12,80 м.кв., поверх 1 приміщення № 108 Літ.А-5 площею 24,10 м.кв., поверх 1 приміщення № 109 Літ.А-5 площею 6,20 м.кв., поверх 1 приміщення № 110 Літ.А-5 площею 13,50 м.кв., поверх 1 приміщення № 111 Літ.А-5 площею 12,20 м.кв., поверх 1 приміщення № 112 Літ.А-5 площею 10,30 м.кв., поверх 1 приміщення № 113 Літ.А-5 площею 4,60 м.кв., поверх 1 приміщення № 114 Літ.А-5 площею 0,20 м.кв., поверх 1 приміщення № 131 Літ.А-5 площею 52,90 м.кв., що розташовані у громадському будинку за адресою: 49000, м. Дніпро, пр. Д.Яворницького, 57.

У задоволенні позовних вимог про стягнення пені за прострочення зобов`язання зі сплати орендних платежів у розмірі 16 037,22 грн., інфляційної складової за прострочення зобов`язання зі сплати орендних платежів у розмірі 116 404,28 грн., збитків у розмірі 63 887,25 грн. - слід відмовити.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору слід розподілити пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Широкова Романа Юрійовича (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) на користь Державного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укрбуд" (місце реєстрації: 02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 23, ідентифікаційний код: 33298371) суму основної заборгованості з орендної плати у розмірі 238 491,84 грн., витрати на утримання орендованого майна у розмірі 128 836,57 грн., пеню за прострочення зобов`язання зі сплати орендних платежів у розмірі 2 381,45 грн., штраф за прострочення зобов`язання зі сплати орендних платежів у розмірі 70 841,03 грн., пеню за прострочення зобов`язання з відшкодування витрат на утримання орендованого майна у розмірі 31 188,04 грн., інфляційну складову за прострочення зобов`язання зі сплати орендних платежів у розмірі 80 466,94 грн., інфляційну складову за прострочення зобов`язання з відшкодування витрат на утримання орендованого майна у розмірі 7 122,11 грн., 3% річних за прострочення зобов`язання з відшкодування витрат на утримання орендованого майна у розмірі 1 871,29 грн., неустойку у розмірі 433 175,79 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 17599,63 грн.

Витребувати від Фізичної особи-підприємця Широкова Романа Юрійовича (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) на користь Державного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укрбуд" (місце реєстрації: 02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 23, ідентифікаційний код: 33298371) 16 нежитлових приміщень загальною площею 214,60 м.кв., а саме: поверх 1 приміщення № 101 Літ.Б-б площею 1,80 м.кв., поверх 1 приміщення № 102 Літ.Б-6 площею 28,40 м.кв., поверх І приміщення № 108 Літ.Б-б площею 4,80 м.кв., поверх 1 приміщення № 103 Літ.Б-6 площею 15,70 м.кв., поверх 1 приміщення № 104 Літ.Б-б площею 15,40 м.кв., поверх 1 приміщення № 105 Літ.Б-6 площею 4,90 м.кв., поверх 1 приміщення № 106 Літ.Б-6 площею 6,80 м.кв., поверх 1 приміщення № 103 Літ.А-5 площею 12,80 м.кв., поверх 1 приміщення № 108 Літ.А-5 площею 24,10 м.кв., поверх 1 приміщення № 109 Літ.А-5 площею 6,20 м.кв., поверх 1 приміщення № 110 Літ.А-5 площею 13,50 м.кв., поверх 1 приміщення № 111 Літ.А-5 площею 12,20 м.кв., поверх 1 приміщення № 112 Літ.А-5 площею 10,30 м.кв., поверх 1 приміщення № 113 Літ.А-5 площею 4,60 м.кв., поверх 1 приміщення № 114 Літ.А-5 площею 0,20 м.кв., поверх 1 приміщення № 131 Літ.А-5 площею 52,90 м.кв., що розташовані у громадському будинку за адресою: 49000, м. Дніпро, пр. Д.Яворницького, 57.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення пені за прострочення зобов`язання зі сплати орендних платежів у розмірі 16 037,22 грн., інфляційної складової за прострочення зобов`язання зі сплати орендних платежів у розмірі 116 404,28 грн., збитків у розмірі 63 887,25 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому  Господарським процесуальним кодексом України, протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 05.05.2025.

Суддя                                                                                               М.О. Ніколенко