АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

Справа № 11 а-413 2006р.                        Головуючий у 1 -й інс-т. Герасимчук М.К.

Категорія: ст.309, 185 ч.2,186              Доповідач: Квятковський А.С

ч.2 КК України

26 вересня 2006 року Судова палата в кримінальних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі: Головуючого: Омельяненка В.І. Суддів:, Квятковського А.С, Шпинти М.Д. З участю прокурора: Горбань О.В. Захисника:

розглянула у відкритому судовому засіданні у залі апеляційного суду в м. Рівне апеляцію засудженого ОСОБА_1 на вирок Рівненського міського суду від 7 червня 2006 року.

Цим вироком, ОСОБА_1, уродженець і житель АДРЕСА_1, українець, з неповною середньою освітою, не працюючий, судимості не має

засуджений за ст. 186 ч.2 КК України - на чотири роки позбавлення волі, за ст. 185 ч.2 КК на два роки позбавлення волі за ст.309 ч. 1 КК на один рік позбавлення волі

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів остаточне покарання ОСОБА_1 призначено - чотири роки позбавлення волі.

Як визнав суд, 13 квітня 2005року ОСОБА_1 в с. Шпаків Рівненського району придбав для власного вживання без мети збуту одноразовий медичний шприц ємністю 5 мл з вмістом ацетильованого опію вагою 0,386г в перерахунку на суху речовину. Під час перевезення в автомобілі таксі з даним наркотичним засобом був затриманий працівниками міліції.

6 серпня 2005 року біля 20год. ОСОБА_1 проник в салон автомобіля ОСОБА_2 "Ваз 2104" держномер НОМЕР_1, який знаходився на подвір'ї АДРЕСА_2, і викрав авто магнітолу вартістю 500грн.

19 жовтня 2005 року близько 16 год.30 хв. ОСОБА_1 викрав з автомобіля "Ваз 2108" ОСОБА_3 автомагнітолу "Благопункт" вартістю 681грн.

23 литстопада 2005 року приблизно о 20год. ОСОБА_1 за попередньою змовою з невстановленою слідством особою в під'їзді будинку АДРЕСА_2, із застосуванням насильства відносно ОСОБА_4, заволодів грошима потерпілого в сумі 320грн.

В поданій на вирок суду апеляції засуджений ОСОБА_1 не заперечуючи своєї винності у вчиненому злочині та не оспорюючи кваліфікації дій, просить пом'якшити призначене йому покарання.

При цьому доводить, що він хворіє і потребує лікування, має хвору матір, яка потребує догляду, у вчинених злочинах щиро розкаюється.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з таких підстав.

Винність засудженого у вчиненні зазначеного у вироку злочину установлена сукупністю зібраних у справі й перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд дав повну та всебічну оцінку і в апеляції не оспорюється.

Кваліфікація дій засудженого ОСОБА_1 за ст.309 ч.1, 185 ч..2, 186 ч.2 КК України є вірною.

При призначенні покарання засудженому ОСОБА_1, суд першої інстанції у відповідності ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, які пом'якшують покарання, у тому числі й ті, які зазначені в апеляції - щире каяття, часткове відшкодування збитків і визначив мінімальне покарання. Крім того, як видно з вироку, остаточне покарання ОСОБА_1 було визначено за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим Тому за таких обставин підстав для дальшого пом'якшення покарання судова колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень, які могли б бути підставою для зміни, чи скасування вироку колегія судців не вбачає.

Керуючись ст.ст.365,366 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Рівненського міського суду від 7 червня 2006 року відносно ОСОБА_1 - без зміни.