ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          

                                                  17.04.08                                                                                                         Справа № 11/99

Суддя Сало І.А.

При секретарі судового засідання Легуцькому І.А.          

За позовом: Приватного підприємства фірми „Грин”, м.Львів

До  відповідача:  Відкритого акціонерного товариства „Західшляхбуд”, м.Львів в особі Містобудівельного управління № 1, м.Стрий Львівської області

Про стягнення заборгованості в розмірі 18927,39грн.

Представники:

Від позивача –Гордієнко - предст.доручення № 07/08 від 26.03.2008року

Від відповідача  - не з’явився.

    Сторонам, які беруть участь у справі, роз’яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обов’язки, зокрема, право заявляти відводи.

   Суть спору: Позов заявлено Приватним підприємством фірмою „Грин” про стягнення із Відкритого акціонерного товариства „Західшляхбуд” особі Містобудівельного управління № 1” 18927,39грн. боргу.

   Ухвалою господарського суду від 29.03.2008року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 17.04.2008року.

   Від здійснення технічного запису судового процесу сторона відмовилась.

   Відповідач в судове засідання не з»явився, хоча у встановленому ст.64 ГПК України порядку був повідомлений про час та місце розгляду справи.

   Відповідно до статті 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу при відсутності відповідача, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

   В процесі розгляду справи суд встановив наступне:

   31.01.2006року між Приватним підприємством фірмою „Грин” та Містобудівельним управлінням № 1, яке відповідно до довідки № 60/02 про включення до ЄДРПОУ є структурним підрозділом ВАТ „Західшляхбуд” було укладено договір № 29 відповідно до якого продавець (позивач по справі) зобов’язався передати у власність товар, а покупець (відповідач по справі) зобов’язався його прийняти та своєчасно здійснити оплату.

   На підставі договору згідно накладних:

-          № 7285 від 25.12.2006року на суму 21763,60грн.;

-          № 7302 від 25.12.2006року на суму 3355,80грн.

   Загальна вартість отриманого товару складає 25119,4грн.

   За отриманий товар відповідач розрахувався лише частково в сумі 17000,00грн. (платіжні доручення № 3  від 04.01.2007року на суму 12000,00грн та № 108 від 28.02.2007року на суму 5000,00грн.).

   Внаслідок несплати решту суми боргу, що становить 8119,40грн., позивач звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованої суми.

   Крім суми основної заборгованості позивач просить суд стягнути 2588,74грн. річних, 1448,45грн. інфляційних, 4870,80грн. пені та 1900,00грн. судових витрат на послуги адвоката.

Розглянувши представлені суду докази, заслухавши пояснення присутньої в засіданні суду сторони, суд вважає позовну вимогу такою, що підлягає до задоволення частково з огляду на наступне:

    Відповідно до укладеного між Приватним підприємством фірмою „Грин” та Містобудівельним управлінням № 1 договору № 29 від 31.01.2006року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 25119,40грн. Факт поставки товару підтверджується накладними № 7285 від 25.12.2006року на суму 21763,60грн. та № 7302 від 25.12.2006року на суму 3355,80грн. та дорученнями ЯМТ № 399748 від 25.12.2006року та ЯМТ № 399748 від 25.12.2006року.    

Пунктом 4.2 встановлено, що у випадку коли продавець відпускає товар без попередньої оплати, покупець здійснює оплату товару на протязі 5-ти днів з моменту передачі товару.

Оскільки товар оплачений лише частково, позивач просить суд стягнути з відповідача 8119,40грн. вартості недооплаченого товару.

Відповідно до ст. 525 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзац 1 ч.1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов'язання, зокрема, припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач свої зобов'язання не виконав у повному обсязі чим порушив свої обов'язки за договором.

   Згідно частини 2 ст.509 ЦК України, зобов’язання виникають з підстав, вказаних у ст. 11 ЦК України, у тому числі з угод, передбачених законом, а також із угод, хоча і не передбачених законом, але не суперечних йому. Виникнення прав та обов’язків пов’язано з юридичними фактами, які підтверджують виникнення між сторонами правовідносин.

Згідно статті 193 ч. 7 ГК України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Крім суми основної заборгованості позивачем правомірно нараховано 2588,74грн. річних, 1448,45грн. інфляційних та 4870,80грн. пені.

Згідно п. 8.2. договору за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України, при цьому винна сторона зобов’язалася відшкодувати  іншій стороні по договору всі завдані збитки, які стягуються понад суму пені та штрафних санкцій.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно п.8.3 договору, якщо покупець порушив терміни оплати визначені п.4.2 договору, при відпуску товарів без попередньої оплати покупець зобов’язався:

-          сплатити продавцю пеню у розмірі 0,5% від суми вартості товару, за який прострочено оплату за кожен день прострочення;

-          сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення;

-          сплатити 25% річних від простроченої суми (нарахованими  на борг за весь час прострочення).

Відповідно до п.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Щодо юридичних послуг в сумі 1900,00грн., суд залишає позов в цій частині без розгляду, виходячи із наступного:

    Ст. 49 ГПК України передбачено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на  інформаціно-технічне забезпечення судового процесу та ін. витрати, пов”язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову на відповідача та кваліфікуються як господарські витрати.  

    Відповідно до п.10 Роз”янення ВАСУ від 04.03.1998року № 02-5/78 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Арбітражного процесуального кодексу України” із наступними змінами та доповненнями, витрати позивачів та відповідачів, пов’язані із оплатою ними послуг юридичних фірм, правових організацій, адвокатів з наданням останніми правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, відносяться до збитків сторін і відшкодовуються в загальному порядку.

Однак, позивачем, в підтвердження понесених витрат не долучено жодного доказу (відсутній договір про надання правової допомоги, докази та межі її надання, платіжне доручення про оплату та ін.).

Таким чином, суд задовольняє позовну вимогу в частині стягнення 8119,40грн. основного боргу, 2588,74грн. річних, 1448,45грн. інфляційних та 4870,80грн. пені.

   В розумінні статті 20 ГК України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Одним із переліку, якими можуть бути захищенні права та інтереси даний суб'єктів є відшкодування збитків.

Стаття 224 ГК України встановлює, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

   З огляду на викладене, суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі.

    Керуючись ст. ст. 49, п. 5 ст.81, ст.-ст. 82-84, 116 ГПК України, суд,-  

        

                            в и р і ш и в :

            Позов задоволити частково.

    Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по будівництву і реконструкції автомобільних шляхів „Західшляхбуд”, вул. Коновальця, 33 (код ЄДРПОУ 03450123) на користь Приватного підприємства фірми „Грин”, м.Львів, вул..Навроцького, 1 (код ЄДРПОУ 20838679) 8119,40грн. основного боргу, 2588,74грн. річних, 1448,45грн. інфляційних та 4870,80грн. пені, 189,27грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В рештій частині позов залишити без розгляду.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

    

Суддя                                                                                             Сало І.А.