Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
02 листопада 2011 р. № 2-а- 12212/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді - Горшкової О.О.,
при секретарі судового засідання - Міщенко А.П.,
за участю: представник позивача - ОСОБА_1, позивач - ОСОБА_2, представник відповідача - не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова про скасування рішень, -
В С Т А Н О В И В:
Фізична особа-підприємць ОСОБА_2 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова, в якому просить суд скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 24.04.2007 року № 00013722303 Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова, яким до позивача застосовано 68013,12 грн. штрафних санкцій; скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 26.03.2007 року № 0001392303/0 Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова, яким до позивача застосовано 4954,24 грн. штрафних санкцій. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що застосування до позивача норм ч. 3 ст. 8 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»є помилковим і незаконним.
Відповідач, заперечуючи проти заявлених позовних вимог послався на їх необґрунтованість та безпідставність.
В судовому засіданні 02.11.2011 року позивач та представник позивача підтримали свою правову позицію по справі.
Представник відповідача у судове засідання 02.11.2011 року не з’явився, причини неявки суду не повідомив, відповідно до ст. 35 КАС України відповідача було належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з такого.
12.03.2007 року фахівцями Державної податкової адміністрації у Харківській області було проведено перевірку позивача щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності господарської одиниці, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ФО-П ОСОБА_2, за результатами якої було складено акт від 12.03.2007 року, зареєстрований у журналі реєстрації актів перевірок за номером 20401430/2310.
В ході перевірки було встановлено порушення позивачем:
- п.9 ст. З Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 року № 265/95-ВР (із змінами та доповненнями);
- ч.2 ст. 2 Закону України "Про патентування деяких видів-підприємницької діяльності" № 98/96-ВР від 23.03.1996 року (із змінами та доповненнями);
- ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 01.06.2000 року № 1775-ІІІ.
Пояснення з приводу виявлених порушень були надані позивачем та барменом бутербродної ОСОБА_4.
З посиланням на зазначений акт Державною податковою інспекцією у Фрунзенському районі м. Харкова на підставі ч. 1 ст. 8 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" № 98/96-ВР від 23.03.1996 року за здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу на 7 більярдних столах протягом трьох років (з березня 2004 року) без придбання відповідних торгових патентів до ФО-П ОСОБА_2 податковим повідомленням-рішенням від 24.04.2007 року № 0001372303/0 було застосовано фінансову санкцію у подвійному розмірі вартості торгового патенту за повний строк діяльності СПД з вказаним порушенням на суму 68013,12 грн.
На підставі ч. 1 ст. 8 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" № 98/96-ВР від 23.03.1996 року (із змінами та доповненнями) за здійснення торгівельної діяльності без придбання платного торгового патенту у бутербродній податковим повідомленням-рішенням від 26.04.2007 року № 0001392303/0 до ФО-П ОСОБА_2 було застосовано фінансову санкцію у подвійному розмірі вартості торгового патенту за повний строк діяльності СПД з вказаним порушенням на суму 4954,24 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 КАС України законодавство в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час виникнення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, у зв’язку з чим, суд при вирішення даної справи застосовує норми законодавства, які були чинні на час виникнення спірних правовідносин.
Судом встановлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 пройшов в установленому законом порядку державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності (код НОМЕР_1), перебуває на спрощеній системі оподаткування, має Дозвіл на розміщення об’єктів торгівлі, громадського харчування та побутового обслуговування, реєстраційний номер Б08-0160, виданого 14.03.2007 року Управлінням з питань підприємництва, громадського харчування та побутового обслуговування, строком дії з 10.11.2003 року до 14.03.2008 року, з якого вбачається, що профілем підприємства, товарної спеціалізації є прокат більярдного інвентарю з режимом роботи з 10-00 до 22-00 без перерви; Дозвіл на розміщення торгівлі, громадського харчування та побутового обслуговування, реєстраційний номер НОМЕР_2, виданого 28.11.2006 року Управлінням з питань підприємництва, інвестицій та споживчого кредиту строком дії з 10.11.2003 року до 10.11.2007 року, з якого вбачається, що профілем підприємства, товарною спеціалізацією є бутербродна у приміщенні прокату більярдного інвентарю з режимом роботи з 10-00 до 02-00 без перерви.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб’єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає таке.
В обгрунтування своєї правової позиції позивач, зокрема, посилається на те, що більярдні столи з використанням більярдного інвентарю, а саме більярдних шарів і кіїв, ним використовувалися для спортивних аматорських змагань колективами різних підприємств та організацій. Проте, вказані доводи судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.
Частиною 5 ст. 227 КАС України передбачено, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.08.2011 року, за наслідками розгляду касаційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2008 року, якою була скасована постанова Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2008 року по справі № 2а-1486/08, касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задоволено частково, вищевказані постанови суддів першої та апеляційної інстанції скасовано, а справу № 2а-1486/08 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
З огляду на те, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими, зокрема, для суду першої, судом було зобовязано позивача надати суду письмові пояснення із зазначенням того, чи надавав він послуги у сфері грального бізнесу і чи виникав у нього у звязку із цим обовязок щодо придбання торгового патенту для використання столів для більярду; чи займався позивач прокатом більярдного обладнання та повинен був мати відповідну ліцензію на спортивну діяльність.
На підтвердження своїх доводів щодо використанням більярдного інвентарю для спортивних аматорських змагань колективами різних підприємств та організацій, позивач надав суду довідку ПП "Полімер" № 1/44 від 21.08.11р. про проведення 12.01.07р. спортивних змагань по "Русской пирамиде" серед працівників вказаної фірми; довідку від 20.08.11р. ПП "Укрбіоніт" про проведення 20.12.06р. закритих спортивних змагань по більярду серед працівників вказаної фірми, а також довідку від 20.08.11р.ТОВ "Алтіс Трейд" про проведення 22.02.07р. змагань по більярду серед працівників вказаної фірми.
Відповідно до наказу Держкоммолодьспорттуризму від 07.02.2001р. № 261, який зареєстровано в міністерстві юстиції України 22.02.2001р. за № 155/5346, більярдний спорт входить до переліку видів спорту, що визнані в Україні.
Згідно п.51 ст.9 Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності” від 01.06.2000р. № 1775-III (зі змінами та доповненнями) фізкультурно-оздоровча та спортивна діяльність з організації та проведення спортивних занять професіоналів та любителів спорту, а також діяльність з підготовки спортсменів до змагань з різних видів спорту, визнаних в Україні, підлягає ліцензуванню.
Аналізуючи зазначені норми Законів, якщо більярдний стіл використовується для спортивних аматорських змагань, субєкт підприємницької діяльності повинен мати відповідну ліцензію. В іншому випадку - діяльність з надання послуг для використання столів для більярду є гральним бізнесом і підлягає патентуванню.
Тобто якщо більярдний стіл використовується для спортивних аматорських змагань, суб'єкт підприємницької діяльності повинен мати відповідну ліцензію. В іншому випадку, якщо за використання більярдного столу збирається плата погодинно або шляхом продажу жетонів, монет тощо, така діяльність є здійсненням операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу незалежно від того, передбачається після закінчення гри виграш чи ні, і підлягає патентуванню та потребує при проведенні розрахунків застосування реєстратора розрахункових операцій.
Крім того, у листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 09.06.06 №4227 зазначено, що відповідно до Закону України «Про фізичну культуру і спорт» більярд відноситься до самостійного виду спорту.
Згідно із статтею 16 зазначеного Закону України основною формою функціонування та вияву спорту є спортивні змагання, що організовуються з відповідними правилами з офіційним визначенням переможців змагань. Умови і порядок проведення змагань, в тому числі і більярдного спорту, установлюються їх організаторами - центральним органом виконавчої влади з фізкультури і спорту та, відповідно, національною спортивною федерацією.
Позивач не є організатором спортивних аматорських змагань, так як ним може бути лише центральний орган виконавчої влади з фізичної культури і спорту, а не фізична особа. Такі змагання організовуються з відповідними умовами, правилами та визначенням переможців, без будь-яких послуг прокату (оренди) та отримання доходів.
Судом встановлено, і не спростовано сторонами по справі, що при проведенні перевірки у позивача була відсутня ліцензія на здійснення спортивних аматорських змагань з більярдного спорту. Надані позивачем вищеперелічені довідки не є підставою для провадження спортивних аматорських змагань з більярдного спорту без придбання ліцензії.
Враховуючи вищевикладене, позивач не довів суду, що при здійсненні перевірки більярдні столи використовувались для спортивних аматорських змагань.Таким чином, позивач проваджує більярд не як вид спорту, а з метою надання послуг споживачам, у тому числі надання більярдних столів в прокат за певну плату, тобто не безкоштовно.
Відповідно до ст. 5 ч.1, 2 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»патентуванню підлягають операції з надання послуг у сфері грального бізнесу, які здійснюються суб'єктом підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами. Гральний бізнес - це діяльність, пов'язана з влаштуванням казино, інших гральних місць (домів), гральних автоматів з грошовим або майновим виграшем, проведенням лотерей (крім державних) та розіграшів з видачею грошових виграшів у готівковій або майновій формі.
Згідно зі змісту ст. 5 ч. 3, 4 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»торговий патент на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу має бути виданий на кожне окреме гральне місце (гральний автомат, гральний стіл), для використання столів для більярду, що вводяться в дію за допомогою жетона, монети або без них, крім столів для більярду, що використовуються для спортивних аматорських змагань.
Аналізуючи зазначені норми права суд приходить до висновку, що ознака "грошового або майнового виграшу" стосується тільки гральних автоматів, розіграшів, лотерей. Для інших видів грального бізнесу, в тому числі і для більярдних столів, грошові або майнові виграші не є обов'язковою умовою. Не підлягає патентуванню використання столів для більярду лише у випадках проведення спортивних аматорських змагань.
Стосовно поняття "використання більярдних столів для спортивних аматорських змагань" суд зазначає, що відповідно до Закону України "Про фізичну культуру і спорт" більярд відноситься до самостійного виду спорту. Відповідно до наказу Держкоммолодьспорттуризму від 07.02.2001р. № 261, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.02.2001р. за № 155/5346, більярдний спорт входить до переліку видів спорту, що визнані в Україні.
Згідно ч. 2 ст.5 Закону України від 23.03.1996 р. №98/96-ВР "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" умова щодо грошових або майнових виграшів стосується гральних автоматів та розіграшів. Для інших видів грального бізнесу, в тому числі з використанням більярдних столів, грошові або майнові виграші не є обов’язковою умовою, що узгоджується з абз. 6 ст. 5 вказаного Закону, яка, в свою чергу, встановлює, що вартість торгового патенту для використання столів для більярду, що вводяться в дію за допомогою жетона, монети або без них, крім столів для більярду, що використовуються для спортивних змагань.
Суд, з урахуванням визначених вимог законодавства, а також, виходячи з зібраних по справі матеріалів у справі, вважає, що в даному випадку позивач проваджує більярд не як вид спорту, а здійснює надання послуг споживачам у сфері грального бізнесу. Надає спортивний інвентар (столи більярду та доріжки боулінгу) в прокат фізичним чи юридичним особам для здійснення гри з погодинною оплатою та з метою отримання прибутку, доходів.
Дане твердження підтверджується дозвільними документами позивача, з яких вбачається товарна спеціалізація позивача –прокат більярдного інвентарю, письмовими поясненнями позивача та бармена бутербродної, копії яких наявні в матеріалах справи, з яких вбачається, що позивач надає платні послуги по прокату більярдного інвентарю, а вартість гри на більярдному столі з використанням більярдного інвентарю складає 16,00 грн. і 18,00 грн. за один час грн., що додатково підтверджує, що позивач здійснював надання послуг з прокату спортивного інвентарю за оплату, а не проводив аматорські змагання, у звязку з чим суд погоджується з доводами відповідачів, враховуючи вимоги законодавства, що позивач повинен був придбати торговий патент.
Крім того, судом встановлено, що при перевірці ФО-П ОСОБА_2 здійснювалась погодинна оплата за гру на кожному з більярдних столів. Саме облаштування залу, де були розташовані більярдні столи, їх зберігання в робочому вигляді, свідчить про їх фактичне постійне використання протягом тривалого часу для гри. Згідно копії фіскального чеку № 1675 від 12.03.2007р., який доданий до акту перевірки, у приміщенні за адресою АДРЕСА_1 розміщено саме Більярдний клуб "Бункер", а не пункт прокату більярдного інвентарю. У чеку зазначена отримана послуга - Більярд, вартість 11,70 грн. Зазначене спростовує доводи позивача про надання виключно послуг з прокату спортивного інвентарю.
При цьому слід зауважити, що актом перевірки встановлено та не заперечується позивачем знаходження та використання в приміщенні торгового об'єкту позивача 7 більярдних столів для гри з березня 2004 року. Зазначене підтверджується укладеним 10 січня 2003 року між позивачем та ОСОБА_5 договором зберігання 7 більярдних столів. В зазначеному договорі відсутні застереження щодо заборони використання позивачем зазначених столів. Сам факт використання більярдних столів відвідувачами бутербродної після внесення ними відповідної плати не заперечувався позивачем.
Що стосується посилань позивача на використання ним пяти столів з семи, у звязку з тим, що один з ним знаходиться у вертикальному стані та у ньому прорізані вхідні двері до іншого залу, другий –розібраний та стоїть без тканевого покриття, підтверджуючи це відповідними фотокартками, суду зазначає, що в матеріалах справи наявні письмові пояснення позивача від 12.03.2007 року, з яких вбачається, що в більярдній знаходяться 7 більярдних столів, з яких 5 руських та 2 американських столи. які позивач надавав для гри (з інвентарем) за плату протягом трьох років з березня 2004 року.». Аналогічне письмові пояснення надані барменом бутербродної ОСОБА_4, копії яких наявні в матеріалах справи.
Відповідно до ст. 69 КАС України докази в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
При цьому докази повинні бути належними та обґрунтованими. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ст. 70 КАС України).
Статтею 71 КАС України встановлений обов’язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 КАС України.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що наявні в матеріалах справи письмові пояснення позивача та бармена бутербродної є належними доказами по справі та спростовують доводи позивача щодо використання лише п’яти з семи більярдних столів, у зв’язку з чим суд вважає встановленим факт використання позивачем саме семи більярдних столів. Що стосується фотокарток, які позивач використовує в якості доказової бази використання ним лише 5 більярдних столів з семи, а інші два використовує в якості декору на висновку суду не впливають, оскільки в розумінні ст. 69,70 КАС України зазначені докази не є належними та допустимими.
Також, суд вважає за необхідне зауважити на тому, що зазначення в отриманому позивачем свідоцтві про сплату єдиного податку такого виду діяльності підприємця, як «прокат спортивного інвентарю», а в дозволі на розміщення об'єктів торгівлі, громадського харчування та побутового обслуговування профілю, товарної спеціалізації підприємства - «прокат більярдного інвентарю», не підтверджує право позивача на організацію гри на більярдних столах без наявності відповідного торгового патенту з надання послуг у сфері грального бізнесу.
Посилання позивача на результати проведених у січні 2005р. Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова планової документальної перевірки дотримань вимог податкового законодавства СПФО ОСОБА_2 за період з 01.10.2001 р. по 30.09.2004 р. та у вересні 2006 року Державною податковою адміністрацією у Харківській області планової перевірки дотримання порядку здійснення розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу, щодо відсутності виявлених порушень у сфері патентування та ліцензування, не є належним доказом по справі та не свідчить про фактичну відсутність таких порушень.
Крім того, суд враховує вимоги Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», яким зокрема, передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва не поширюється на суб'єктів підприємницької діяльності, які провадять діяльність у сфері грального бізнесу. Відповідні обмеження містяться в ст. 2 Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва», щодо не розповсюдження дії цього Закону (в тому числі щодо застосування спрощеної системи оподаткування) на суб'єктів підприємницької діяльності, які провадять діяльність у сфері грального бізнесу.
Також, аналіз зазначеного Указу Президента України та інших законодавчих актів з питань оподаткування свідчить про те, що суб'єкт малого підприємництва не може перебувати одночасно на спрощеній та загальній системі оподаткування. Система оподаткування визначається для всієї діяльності суб'єкта малого підприємництва, а не для кожного окремого його виду. Тому, є неправомірним перебування позивача на спрощеній системі оподаткування протягом часу здійснення ним діяльності в сфері грального бізнесу, зокрема, щодо часу фактичного використання столів для більярду.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними підрозділами у пунктах продажу товарів. Під торговельною діяльністю слід розуміти роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.
Таким чином, позивач, внаслідок здійснення ним діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу, зобов'язаний був перейти на загальну систему оподаткування та придбати не тільки торговий патент на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу (на кожний стіл для більярду), але й придбати торговий патент для здійснення торговельної діяльності в бутербродній. При цьому, суд звертає увагу на ту обставину, що позивачем здійснювалася торговельна діяльність бутербродної та діяльність в сфері грального бізнесу в одному приміщенні за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до вимог ст. 8 ч. 1 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" за здійснення операцій, передбачених цим Законом, без одержання відповідних торгових патентів або з порушенням порядку використання торгового патенту, передбаченого частиною другою статті 7 цього Закону, сплачують штраф у подвійному розмірі вартості торгового патенту за повний термін діяльності суб'єктів підприємницької діяльності із зазначеним порушенням.
Відповідно до ст.238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Штраф, передбачений Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", підпадає під законодавче визначення адміністративно-господарської санкції та є такою санкцією за своєю юридичною сутністю.
Згідно зі статтею 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
При цьому адміністративно-господарська санкція вважається застосованою до суб'єкта господарювання з моменту прийняття рішення про застосування фінансової санкції.
Як вбачається з матеріалів справи, порушення відповідачем положень Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»було виявлено під час перевірки 12.03.2007 року, рішення про застосування фінансових санкції прийняте 24.04.2007 року та 26.04.2007 року, тобто в строки, передбачені статтею 250 Господарського кодексу України.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про правомірність та обґрунтованість податкових повідомлень-рішень від 24.04.2007 року № 0001372303/0 та від 26.04.2007 року № 0001392303/0, у зв’язку з чим відмовляє у задоволенні позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160–163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
В задоволені адміністративного позоу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова про скасування рішень - відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 07.11.2011 року.
Суддя Горшкова О.О.