Справа № 22-ц-1438-06          Головуючий у   1 інстанції  Костюк  Л.О.

Категорія                                             Доповідач Оношко Г.М.

УХ ВАЛА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

04 вересня    2006    року колегія суддів судової    палати    в цивільних

справах Апеляційного суду Київської області в складі: головуючого Воробйової Н.С., суддів Олійника В.І., Оношко Г.М., при секретарі   Велицькому О.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою правонаступника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду від 07 лютого 2005 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу ОСОБА_4 - про визнання договорів дарування будинку та земельної ділянки недійсними.

Заслухавши    доповідь    судді    апеляційного    суду    ,    перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

встановила:

У   листопаді   2004   року        ОСОБА_1 звернулася   до   суду   з названим позовом. У   позові зазначала , що   23 квітня 2004 року   між нею  та  відповідачем     були    укладені договори   дарування       жилого  -будинку та земельної ділянки за АДРЕСА_1.

Вказані договори позивачка просить визнати недійсними обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що вона є одинокою та непрацездатною особою, її будинок згорів , відремонтувати будинок вона не мала можливості . Відповідач-зять сусідки, обіцяв її доглядати , забезпечувати харчуванням, сплачувати платежі за будинок та землю, займатися домашнім господарством , а у разі в виконання цих зобов'язань за життя позивачки набував права користуватися і володіти її будинком та землею, а після смерті позивачки розпорядитися   зазначеним    майном на свій розсуд.

На таких умовах позивачка погодилася підписати договір.

Договорів , які були фактично укладені , вона не читала та не чула їх змісту , який зачитав нотаріус , оскільки страждає на глухоту. Укладені договори не передбачають умов , які вона мала на увазі при їх укладенні.

Після укладання договорів відповідач змінив своє ставлення до неї вигнав її з будинку , не надає ніякої допомоги, позивачка проживає у чужих людей .

Посилаючись на те, що правочин був укладений під впливом помилки , з метою приховати інший правочин, просила визнати договори дарування будинку та земельної ділянки недійсними.

В судовому засіданні позивачка уточнила позовні вимоги, пояснила, що договори укладені внаслідок помилки: вона вважала, що укладає договір довічного утримання, тому просила визнати обидва договори недійсними.

Рішенням Броварського міськрайонного суду від 07 лютого 2005 року   в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 просила скасувати рішення суду з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права , та ухвалити нове рішення про задоволення її позову.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачка ОСОБА_1 померла. Ухвалою Апеляційного суду від 10 квітня 2006 року до участі в справі в якості позивача залучено правонаступника позивачки ОСОБА_2.

Перевіривши матеріали справи в порядку ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав .

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається , що позивачка ОСОБА_1 була похилого віку, потребувала сторонньої допомоги. Таку допомогу їй надавала сім"я відповідача та сам відповідач. Після пожежі 07 березня 2004 року , внаслідок якої згорів та став непридатним для проживання будинок позивачки, вона перейшла проживати в сім"ю відповідача , проживала в будинку його тещі ОСОБА_5 та в квартирі відповідача, відповідач піклувався про неї як про члена сім"ї .

23     квітня  2004    року    між    позивачкою    та    відповідачем за

ініціативою      позивачки    та з      дотриманням    вимог   закону      були укладені   два  договори давання: будинку та земельної ділянки.

Доводи позивачки про те , що договори дарування були укладені внаслідок помилки щодо обставин, які мають істотне значення: укладаючи договори дарування , позивачка вважала , що укладає договір довічного утримання - не знайшли підтвердження доказами та спростовуються матеріалами справи з яких вбачається, що позивачка наполягала на укладенні саме договорів дарування , укласти договір довічного утримання , суть якого була роз'яснена їй нотаріусом, відмовилася, договори були нею прочитані та підписані , тому суд дійшов правильного висновку щодо необґрунтованості позовних вимог та      постановив правильне рішення    про відмову в позові.

Посилання апелянта на те , що вона помилково вважала, що укладає договір довічного утримання спростовуються матеріалами справи : поясненнями свідка ОСОБА_6, третьої особи по справі нотаріуса ОСОБА_4 та самої позивачки, яка підтвердила , що сама   прочитала договори та підписала їх.

Доводи апеляційної скарги щодо помилки мотивів укладення договору не приймаються до уваги, оскільки помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення , крім випадків, встановлених законом ,   і не є підставою для визнання правочинів недійсними.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачка укладала договір довічного утримання, при    цьому вважала,    що при житті    буде власником   будинку   та земельної ділянки не заслуговують    на увагу, оскільки за   правилами    ст. 744   ЦК   України майно відчужувача передається у власність набувачеві   за життя відчужувача.

Інші   доводи   апеляційної   скарги   не   спростовують   висновків   суду,

викладених у рішенні .

Суд   першої   інстанції   ухвалив   рішення   з додержанням   норм

матеріального  та  процесуального   права ,   підстав  для його скасування

немає.

Керуючись   ст. ст.   308,   315 ЦПК України, колегія суддів , -

ухвалила:

Апеляційну скаргу правонаступника позивача ОСОБА_1- ОСОБА_2 відхилити. Рішення Броварського міськрайонного суду від 07 лютого 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути

оскаржена    в касаційному порядку   до   Верховного   Суду   України протягом двох місяців .