У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 листопада 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі: головуючого- судді Бондаренко Н.В.,
суддів Демянчук С.В., Шимківа С.С.
секретаря судового засідання Приходько Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівному справу апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішенням Рівненського міського суду від 04 липня 2011року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи Рівненське обласне виробниче комунальне підприємство водопроводно-каналізаційного господарства «Рівнеоблводоканал», правління містобудування і архітектури Рівненського міськвиконкому, комунальне підприємство «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації»про відновлення водовідведення,
в с т а н о в и л а:
Рішенням Рівненського міського суду від 04 липня 2011року позов задоволено.
Зобов’язано ОСОБА_1 відновити мережу водовідведення з будинку АДРЕСА_1 до будинків позивачів.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції, відмовивши у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, не відповідність висновків суду обставинам справи, невірною оцінкою доказів в справі.
Вважає, що судом першої інстанції не було досліджено та не надано правову оцінку фактам чи користувалися позивачі каналізацією взагалі і чи воно було правомірним, рішення ґрунтується на невірних висновках, не взято до уваги те, що будівництво гаража та літньої кухні на власній земельній ділянці проведено за погодженням з усіма необхідними службами та не взятий до уваги як доказ викопіювання із генерального плану забудови м.Рівне, з якої вбачається, що ніякої каналізаційної мережі водовідведення з будинку АДРЕСА_1 зазначено не було. Не взято до уваги пояснення його представника щодо відмови у задоволенні позову у зв’язку із пропуском строку позовної давності.
Перевіряючи відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України в апеляційному порядку законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд приходить до наступного.
Постановляючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що під час проведення будівельних робіт ОСОБА_1 була пошкоджена каналізаційна мережа до будинку АДРЕСА_1, якою до 2006р. правомірно користувалися позивачі і, яку відповідач повинен відновити.
На підтвердження такого висновку в рішенні наведені відповідні мотиви та докази з якими погоджується апеляційний суд, оскільки такі висновки суду ґрунтуються на вимогах закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог.
Справа 22-1700-11р. Головуючий у 1 інстанції Музичук Н.Ю.
Доповідач : Бондаренко Н.В.
Ст. 55 Конституції України встановлено, що права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1 ст. 3 ЦПК України).
Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема (п. 3) припинення дій, які порушують право та (п. 4) відновлення становища, яке існувало до порушення.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується належними доказами в справі позивачі є власниками будинку АДРЕСА_1 в м.Рівному, до якого в 70-х роках минулого століття була підведена каналізація за рахунок міськкомунгоспу на підставі технічної документації на будівельну частину і каналізацію з кошторисом на капітальний ремонт будинку по АДРЕСА_1, інваліду Великої вітчизняної війни 2 групи ОСОБА_6.(колишньому власнику) була замовлена Рівненським БУ №469 тресту «Електромонтаж»у Рівненському відділі інституту «Укржилремпроект». Підключення будинку до мережі було здійснено з порушенням вимог проекту, а саме: не до комунальної каналізаційної мережі, а до відомчої мережі, яка знаходилася на земельній ділянці міської ради, а на даний час знаходиться на земельній ділянці відповідача. Користування каналізаційною мережею відбувалось власниками будинку №12 до 2006р. В липні 2006р. в ході проведення будівельних робіт відповідачем ОСОБА_1 була пошкоджена ця мережа та, всупереч вимогам РОВКП «Рівнеоблводоканал»про винесення мережі з під забудови на відстань згідно норм ДБН, демонтована.
Ч.3 ст.397 ЦК України встановлено, що фактичне володінням майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.
Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що позивачі користувалися підведеною каналізаційною мережею до їх будинку правомірно.
Ст.319 ЦК України передбачено, що власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, порушувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Відповідно до ст.396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем порушені права позивачів і суд першої інстанції захистив їх у встановленому законом порядку.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, в зв’язку з чим приведені в апеляційній скарзі доводи відповідача не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці .
Доводи ОСОБА_1 в апеляційній скарзі щодо безпідставного незастосуванням судом першої інстанції строків позовної давності є неприйнятними, оскільки не ґрунтуються на законі.
Відповідно до чч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Тобто з 1 січня 2004 року (набрання чинності ЦК України) позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі.
Між тим, матеріали справи не містять відомостей про те, що відповідач, його представник заявляли про застосування позовної давності, а тому в суду не було правових підстав для відмови в позові з цих підстав.
Така ж позиція викладена й у п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», відповідно до якого, установивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
Рішення суду ухвалено без порушень норм матеріального і процесуального права, судом з'ясовано обставини, що мають значення для справи, в повній мірі, висновки, яких дійшов суд, відповідають обставинам справи, а апеляційна скарга не містить посилань на закон, з порушенням якого ухвалено рішення, та не спростовує правильності висновків суду, а тому колегія суддів не знаходить підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Рівненського міського суду від 04 липня 2011року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.
Судді: Бондаренко Н.В.
Демянчук С.В.
Шимків С.С.