КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 31.03.2008                                                                                           № 35/380

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Корсака В.А.

 суддів:            Авдєєва  П.В.

          Коршун Н.М.

             

 За участю представників:

 від позивача: Калинчук В.В. - представник за довіреністю,

від відповідача : представник не з’явився,        

 

 

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фондуспеціального призначення "Спецжитлофонд"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 27.12.2007

 у справі № 35/380 (Літвінова М.Є.)

 за позовом                               Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фондуспеціального призначення "Спецжитлофонд"

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна житло-сервіс"

             

                       

 про                                                  стягнення 3151,79 грн.

 

ВСТАНОВИВ:

 В серпні 2007 року Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення “Спецжитлофонд” заявлено позов про стягнення заборгованості за оренду житлового приміщення 2 872,14 грн., заборгованості по пені в сумі 279,65 грн. та стягнення судових витрат.

               Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору оренди свої зобов’язання щодо сплати платежів належним чином не виконував.

 

            Рішенням Господарського суду  м. Києва  від 27.12.2007р. у справі №35/380 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Україна житло-сервіс” на користь  позивача 1 495,04 грн. – заборгованості за оренду житлового приміщення згідно Договору №3888 від 07.10.2005р., 127,30 грн. – пені,  53,04 грн. витрат по сплаті державного мита та  61,36 грн.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

   В іншій частині позову відмовлено.

   Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сторони погодили істотні умови дії договору № 3888 від 07.10.2005р., встановили термін його дії з 07.10.2005р. по 01.04.2006р., письмового звернення з проханням пролонгувати договір від відповідача не надходило, а тому суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення заборгованості по орендних платежах  за період з 07.10.2005р. по 01.04.2006р., що становить 1 495,04 грн. та зроблено відповідний розрахунок пені.

             Не погоджуючись з рішенням суду, Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення “Спецжитлофонд” звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 27.12.2007р. скасувати частково та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю,  посилаючись  на порушення  господарським  судом  норм матеріального права, а саме приписів ст.17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, ст. 284 Господарського кодексу України та ст. 764 Цивільного кодексу України.

        Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду – без змін.

         Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши  пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.

07.10.2005р. на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації від 07.10.2005р. №512-у сторони у справі уклали Договір №3888 оренди житлового приміщення, згідно з яким орендодавець надав, а орендар прийняв в орендне користування житлове приміщення:  кімнату №213 у будинку №10 по вул. Борщагівська у м. Києві, житловою площею 25,5 кв.м., загальною площею 41,6 кв.м.  (пункти 1.1., 1.2. договору).

            Наказом  Головного управлінням житлового забезпечення від 12.10.2005р. №527-у “Про внесення змін до наказу Головного управління житлового забезпечення від 07.10.2005р. №512-у” було внесено зміни щодо номеру квартири, а саме: кв. 213 замінено відповідно на кв. 143.

           Встановлено, що спірне приміщення є комунальним майном, тому  спір щодо нього повинен вирішуватись відповідно до Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.

           Відповідно до п. 2.1. Договору за користування орендованим приміщенням Орендар сплачує орендодавцю орендні платежі згідно з умовами цього Договору.

           Згідно з п. 2.3. Договору орендні платежі сплачуються орендарем орендодавцю щомісячно до 10 числа поточного місяця. За несвоєчасне внесення орендних платежів орендар сплачує орендодавцю пеню із розрахунку 1% від несплаченої суми за кожен прострочений день.

       Термін дії договору сторонами визначено:  з 07.10.2005р.  до 01.04.2006р. (підпункт 5.1 пункту 5 Договору) та відповідно до підпункту 5.2  пункту 5 Договору  його дію може бути продовжено за згодою Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, якщо не менше ніж за 30 днів до закінчення терміну дії договору від орендаря надійшло письмове звернення з проханням пролонгації договору.

               За змістом п/п 5.3 п.5  Договор після закінчення терміну дії договору або у випадку відмови орендаря від оренди житлового приміщення, воно передається орендодавцю за актом прийому-передачі .

          

   Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначав, що відповідач систематично не виконував своїх обов'язків в частині внесення  плати за оренду житлового приміщення.

      Окрім того, позивач вважає, що керуючись ч. 2 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, оскільки термін дії Договору закінчився 01.04.2006р. і відповідної заяви про припинення Договору від сторін не надходило, тому даний Договір вважається пролонгованим.

          У зв'язку з цим заборгованість відповідача перед позивачем станом на 30.06.2007р. складає 2 872,14 грн.

          Згідно з п. 2.3. Договору та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України позивачем було нараховано відповідачу пеню за період з 01.01.2007р. по 30.06.2007р. у сумі 279,65 грн.

      Відповідно до п. 1 ст. 2 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

     В силу ст. 3 Закону України  „Про оренду державного та комунального майна”

відносини щодо оренди державного майна, майно, що належить Автономній республіці Крим або перебуває в комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно - правовими актами.

             За приписами ст.626 ЦК України  договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

    Згідно зі ст.. 629 ЦК України  договір є обов’язковим для виконання сторонами .

            Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України „ Про оренду державного та комунального майна” термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

    Відповідно до п. 3 ст. 18 Закону України „ Про оренду державного та комунального майна” встановлено обов'язок орендаря вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

    Згідно з п.1,3 ст. 19 Закону України “ Про оренду державного та комунального майна” Орендар за користування об’єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі .

   Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

   Згідно з п.1 та 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.         Порушення зобов’язань  є  підставою  для застосування  господарських санкцій, передбачених ГПК України, іншими законами або договором.

  Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

  Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

  Статтею 610 ЦК України  встановлено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

          Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу  України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

         Відповідно до умов п. 2.3 Договору відповідач зобов’язувався  сплачувати  орендні платежі  щомісячно до 10 числа поточного місяця. За несвоєчасне внесення орендних платежів відповідач  сплачує позивачеві пеню із розрахунку 1% від несплаченої суми за кожен прострочений день.

        Матеріали справи свідчать про те, що відповідач заборгував  позивачу по орендним платежам за спірним договором за період з 07.10.2005р. по 01.04.2006р. у сумі 1 495,04 грн.

       У зв”язку з порушенням відповідачем договірних зобов”язань щодо сплати орендних платежів пеня  за розрахунком позивача складає 279,65 грн. Однак, внаслідок перерахунку  розміру пені, остання становить 127,30 грн., що підлягає стягненню.

      З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.   

     Доводи апеляційної скарги не спростовують  висновки суду першої інстанції з огляду на вищевикладене.

    Окрім того, щодо доводів апеляційної скарги  про те, що  спірний договір пролонговано на підставі ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” колегія суддів зважає на наступне.

          

    Згідно з п. 5.2 Договору останній може бути продовжений за згодою Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, якщо не менше ніж за 30 днів до закінчення терміну дії договору від орендаря надійшло письмове звернення з проханням пролонгації договору.

         

   Це свідчить про те, що сторони спірного договору  передбачили особливі умови дії, зміни та його продовження.

  Матеріали справи не містять доказів, які  свідчили б про письмове звернення відповідача  про пролонгацію договору.

  Щодо  посилань апелянта на Акт про проживання від 01.07.2007р. в орендованому приміщенні  колегія суддів зазначає, що місцевим господарським судом правомірно  не прийнято даний документ в якості належного доказу, з огляду на те, що зазначений акт не є належним та допустимим доказом у розумінні ст.34 ГПК України, оскільки він  складений в односторонньому порядку, без участі поважних представників  відповідача та третіх осіб.   

   Згідно зі ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

         

  В силу ч.3 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства належать, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

           

  Згідно з положеннями ст. 43 ГПК  України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.       

         

  Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення місцевого господарського суду, яким  частково задоволені позовні вимоги, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

         

  Місцевим судом правильно дотримані вимоги ст.49 ГПК України щодо покладення судових витрат на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

  На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення “Спецжитлофонд” на рішення Господарського суду  м. Києва  від 27.12. 2007 року  залишити без задоволення.

2.          Рішення Господарського суду  м. Києва  від 27.12.2007 року у справі № 35/380  залишити без змін.

3.          Матеріали справи  №35/380  направити до Господарського суду  м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Корсак В.А.

 Судді                                                                                          Авдєєв  П.В.

                                                                                          Коршун Н.М.