2-783/08/14
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 лютого 2008 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Чередник В.Є.
при секретарі Поповій В.В.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В :
У листопаді 2007 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.
При цьому, ОСОБА_1 посилався на те, що внаслідок ДТП , яке сталося з вини ОСОБА_3. йому було завдано майнової та моральної шкоди.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, представник відповідача в частині відшкодування майнової шкоди позов визнала, проти відшкодування моральної шкоди заперечувала, вважаючи необґрунтованими та недоведеними як самі вимоги так і суму вимог, третя особа підтримав позицію представника відповідача.
Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали цивільної та адміністративної справ, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Суд встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
21 червня 2007 року у м.Харкові по вулиці Чернишевського, 22 (на розі з вулицею Петровського) відбулось зіткнення двох автомобілів, ВАЗ 21099 НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1 та КРАЗ -250 НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3.
Останній не переконався в безпечності свого маневру, змінив напрямок руху вправо при наявності в правому ряді автомобіля ВАЗ 21099 НОМЕР_1, чим допустив порушення п. 10.1 Правил дорожнього руху України, а саме: «перед зміною напрямку руху водій повинен переконатись, що його маневр буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху...».
Вказаними діями водій ОСОБА_3. допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ 21099 НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1.
Крім того, внаслідок зіткнення автомобіль під керування ОСОБА_1 наїхав на стоячий біля узбіччя дороги автомобіль ДЕУ Ланос НОМЕР_2.
Відповідно до висновку автотехнічної експертизи № 7381/9520 від 08.10.2007 року, проведеної фахівцями ХНДІСЕ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса, - в діях ОСОБА_3. під час ДТП 21.06.2007 р. мало місце порушення вимог п. 10.1 ПДР України та встановлено причинний зв'язок між вказаним порушення та ДТП.
В діях ОСОБА_1 не вбачається ознак порушень вимог ПДР України, які б знаходились в причинному зв'язку з ДТП.
Постановою від 23.10. 2007 р. винесеною суддею Київського районного суду м. Харкова - Зуб Г.А., в діях ОСОБА_3. встановлено склад правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, тобто порушення водієм транспортного засобу ПДР, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
В діях ОСОБА_1. відсутній склад правопорушення.
Внаслідок ДТП автомобілю ОСОБА_1 - ВАЗ 21099 НОМЕР_1 спричинені суттєві пошкодження.
Право власності на автомобіль ВАЗ 21099 НОМЕР_1 ОСОБА_1 підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, видане МРЕВ-2 м. Харкова 03.06.2005 р.
Для встановлення розміру майнової шкоди внаслідок пошкодження автомобілю ВАЗ 21099 НОМЕР_1, проведено обстеження та надано висновок фахівця ХНДІСЕ ім. Засл, проф. М.С. Бокаріуса: № 6180 від 08.10.2007 року, відповідно до якого розмір матеріальних збитків складає 3967,30 грн.
Таким чином, згідно висновку експерта встановлено, що внаслідок ДТП та неправомірних дій ОСОБА_3. заподіяно матеріальних збитків власнику транспортного засобу - автомобілю ВАЗ 21099 НОМЕР_1 - ОСОБА_1 на суму 3967,30 грн.
У відповідності до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України - шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Ст. 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Власником транспортного засобу - автомобілю КРАЗ -250, НОМЕР_1, яким керував в день скоєння ДТП водій ОСОБА_3., є ОСОБА_2.
Правом керування вказаним транспортним засобом ОСОБА_3. був наділений в силу своїх службових обов'язків, оскільки є найманим працівником у підприємця - фізичної особи - ОСОБА_2.
Таким чином, ОСОБА_2. повинен відшкодувати ОСОБА_1 матеріальні збитки в розмірі 4372,47 грн.
Як зазначено у статті 1167 ЦК моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до ч. 2 ст. 276 ЦК України, якщо дії, необхідні для негайного поновлення порушеного особистого немайнового права фізичної особи, не вчинюються, суд може постановити рішення щодо поновлення порушеного права, а також відшкодування моральної шкоди, завданої його порушенням.
Як рекомендує Пленум Верховного Суду України в п. 9 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 р., розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідного до чинного законодавства моральна шкода може полягати у порушенні права власності, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Суд визнає, що позивач зазнав моральних страждань які полягали в розгубленості та переживанні з приводу ДТП, щоденного морального незадоволення, оскільки позивач з вини відповідача внаслідок пошкодження автомобіля тривалий час (понад три місяці) не мав змоги користуватись ним, затратив багато часу на з`ясування всіх питань по адміністративній та цивільній справах ( ДТП мала місце 21.06.2007 р.), по встановленню матеріальної шкоди, проведенню експертиз, зазнав додаткових матеріальних розтрат через оплату послуг спеціалістів-експертів та оплату за ремонт пошкодженого автомобіля, у зв'язку із станом здоров'я позивача, вказане призвело до істотних вимушених змін у його життєвих стосунках.
З урахуванням фактичних обставин справи, характеру і тривалості моральних страждань суд визначає розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 3000 грн., при цьому суд бере до уваги, що ОСОБА_3 є ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС, має другу групу, є інвалідом війни, внаслідок ДТП тривалий час було порушене право позивача користуватись своєю власністю (їздити на автомобілі) внаслідок чого він вимушений був користуватись міським транспортом, (тобто перебувати на ногах, що призводило до додаткових фізичних і моральних страждань), позивач вимушений був ремонтувати автомобіль за власні кошти і до моменту розгляду справи гроші позивачу не повернуті, з тривалості порушення життєвих зв'язків, оскільки без автомобіля позивачу важко пересуватись у зв'язку з чим позивач був позбавлений можливості вести свій звичайний спосіб життя, вирішувати в звичному для себе порядку побутові справи, внаслідок чого у позивача сталися істотні вимушені зміни у його життєвих стосунках, порушився його нормальний ритм життя, що потребувало від нього додаткових зусиль. Суд визнає, що моральні страждання позивача обтяжувалися станом здоров`я позивача (наявність другої групи інвалідності, втрату працездатності на 80 %, медичні рекомендації про недопустимість переохолодження та тривалого знаходження на ногах, встановлені довідкою медико-соціальної (експертної ) комісії від 04.03.2004 року) і нагальну повсякденну потребу в транспортному засобі. Суд вважає, що вказана сума є достатньою для компенсацією спричиненої моральної шкоди.
У п. 8 Постанови Пленуму ВСУ №4, вказано, що за моральну шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 перебував у трудових правовідносинах з ОСОБА_2, скоїв ДТП при виконанні своїх трудових обов'язків і відповідно обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди суд покладає на ОСОБА_2.
Суд враховує те, що відповідачем не здійснено будь-яких дій, спрямованих на зменшення негативних наслідків від ДТП, так з моменту винесення постанови якою було встановлено вину ОСОБА_3., тобто з 23 жовтня 2007 року до моменту розгляду справи відповідач не компенсував позивачу матеріальну шкоду, яку він визнає, що вказано в запереченні проти позову. В судовому засіданні 06.02.07 р. представник відповідача, визнала факт, що до часу розгляду справи відповідач не виплатив позивачу відшкодування матеріальної шкоди.
Відповідач не запропонував позивачу фінансової компенсації для відновлення стану пошкодженого автомобілю, не вибачився за допущене порушення прав позивача.
Судові витрати, пов»язані з розглядом справи суд стягує з відповідача на користь ОСОБА_1 та держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 88, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст.. 23,1166, 1167, 1172, 1187 ЦК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 АДРЕСА_1/ на користь ОСОБА_1 /АДРЕСА_2/ матеріальну шкоду в розмірі 3967/три тисяіч дев»ятсот шістдесят сім/ грн. 30 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 АДРЕСА_1/ на користь ОСОБА_1 /АДРЕСА_2/ моральну шкоду в розмірі 3000/ три тисячі/ грн..
Стягнути з ОСОБА_2 АДРЕСА_1/ на користь ОСОБА_1 /АДРЕСА_2/ судові витрати в сумі 783, 97 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 АДРЕСА_1/ на користь держави 51 грн.
У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1- відмовити.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення до Київського районного суду м. Харкова заяви про апеляційне оскарження рішення суду та шляхом подачі протягом двадцяти днів після подання вказаної заяви апеляційної скарги до Київського районного суду м. Харкова, або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя