Справа № 2-65/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

10 червня 2011 року                                                                                                    м. Кузнецовськ

Кузнецовський міський суд Рівненської області в особі:

головуючого - судді Горегляд О.І.,

з участю:

- секретаря судового засідання  -  Ломази С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Кузнецовськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, -

В С Т А Н О В И В:

04 жовтня 2010 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, –дочки: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. З врахуванням уточнень, викладених у письмовій заяві ОСОБА_1 від 23 грудня 2010 року, позивачка просить суд стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, –дочки: ОСОБА_3 в розмірі 25 (двадцяти п’яти) відсотків його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 04 жовтня 2010 року до 30 червня 2011 року. Такі позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що відповідач в добровільному порядку не надає матеріальної допомоги повнолітній дочці, яка продовжує навчання, - ОСОБА_3, хоча є фінансовоспроможним, оскільки щомісячно отримує пенсію.

Покликаючись на ч.2 ст.31 ЦПК України, позивачка ОСОБА_1 збільшила розмір позовних вимог, подавши в суд 28 квітня 2011 року позовну заяву до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, в новій редакції. ОСОБА_1 просить суд стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, –дочки: ОСОБА_3 в розмірі 1/3 (третьої) частини його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 04 жовтня 2010 року до 30 червня 2011 року. Згідно доводів позивачки на теперішній час повнолітня дитина сторін - ОСОБА_3 продовжує навчання на денній формі в Київському національному економічному університеті ім.Вадима Гетьмана та з 01 лютого 2011 року навчається на платній формі в Національному авіаційному університеті, в зв’язку з чим потребує матеріальної допомоги зі сторони свого батька. Проте відповідач ОСОБА_2 добровільно не виконує свій батьківський обов’язок, матеріально свою повнолітню дитину ОСОБА_3 не забезпечує.

У судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з’явилася, подавши в суд 10 червня 2011 року письмову заяву про розгляд даної справи у її відсутності на підставі наявних доказів.

Відповідач ОСОБА_2 та його законний представник - ОСОБА_4, повторно не з’явилися в судове засідання, хоча у встановленому законом порядку були повідомлені судом про час і місце розгляду справи.

Рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 25 липня 2008 року ОСОБА_2 визнано недієздатним, його опікуном призначено ОСОБА_4

Від законного представника ОСОБА_2, його опікуна - ОСОБА_4, яка відповідно до ч.1 ст.39 ЦПК України в даному випадку здійснює в суді захист прав, свобод та інтересів відповідача, визнаного недієздатним, 28 грудня 2010 року і 26 січня 2011 року в суд надійшли письмові заперечення проти позову ОСОБА_1 Законний представник відповідача ОСОБА_2, його опікун - ОСОБА_4 просить суд розглянути справу без її участі з врахуванням поданих нею заперечень та доказів, про що вказала у письмовому клопотанні від 02 квітня 2011 року.

          Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - повнолітня дитина, яка продовжує навчання, - ОСОБА_3 в судове засідання повторно не з’явилася в зв’язку з навчанням і тяжким матеріальним становищем. ОСОБА_3 повністю підтримує позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на її утримання в розмірі 1/3 (третьої) частини заробітку (доходу) батька, що заявлені ОСОБА_1, та просить суд здійснити розгляд даної справи без її участі, про що зазначила у письмових заявах від 21 травня 2011 року і 09 червня 2011 року.

Враховуючи наведені клопотання позивачки ОСОБА_1, законного представника відповідача ОСОБА_2 –ОСОБА_4 та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_3 суд вирішив провести розгляд даної цивільної справи у відсутність вказаних осіб на підставі наявних у справі доказів.

Згідно доводів позивачки ОСОБА_1, викладених у письмових поясненнях від 09 червня 2011 року, відповідач ОСОБА_2 є фінансовоспроможним, оскільки він щомісячно отримує  пенсію по інвалідності в розмірі 2135 грн. 06 коп., грошову компенсацію вартості продуктів харчування в розмірі 308 грн. 00 коп. та, як ліквідатор наслідків Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, користується такими пільгами: безплатним придбанням ліків за рецептами лікарів, 50% знижкою плати за користування житлом, безплатним отриманням санаторно-курортного лікування, безплатним користуванням всіма видами міського і приміського транспорту та іншими пільгами, передбаченими ст.20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Позивачка стверджує, що матеріальне становище ОСОБА_2 дозволяє щомісячно надавати допомогу (аліменти) в розмірі 1/3 (третьої) частини заробітку (доходу) своїй повнолітній дитині ОСОБА_3, яка продовжує навчання, не має будь-яких пільг чи компенсацій від держави та за станом здоров’я потребує лікування. Покликаючись на ст.15 СК України, ОСОБА_1 зазначає, що в даному випадку майновий обов’язок недієздатної особи - ОСОБА_2 по утриманню повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, не припиняється, а цей обов’язок виконує за рахунок відповідача його законний представник - опікун ОСОБА_4

У письмових запереченнях проти вимог позову ОСОБА_1, законний представник відповідача, його опікун – ОСОБА_4 зазначила про неможливість виконання ОСОБА_2 батьківського обов’язку по утриманню повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, - ОСОБА_3 в зв’язку з його тяжкою хворобою –дисциркуляторною енцефалопатією ІІ ступеня з координаторним та психоорганічним синдромами і іншими захворюваннями, необхідністю постійного лікування, а також у зв’язку з його непрацездатністю через інвалідність ІІ групи, що встановлена безстроково, та недієздатністю. Покликаючись на ч.3 ст.15 СК України, ОСОБА_4 стверджує, що ОСОБА_2, який має психічний розлад, не вважається таким, що ухиляється від виконання сімейного обов’язку. Окрім цього, заперечення законного представника відповідача ОСОБА_2 проти позову ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, ґрунтуються на тому, що ОСОБА_1 не має права пред’являти позов, оскільки ОСОБА_3 є повнолітньою дитиною, яка має повну цивільну дієздатність, тому сама може бути стороною в цивільному процесі.

З’ясувавши доводи позивачки ОСОБА_1, якими обґрунтовуються заявлені вимоги, та доводи законного представника відповідача ОСОБА_2, його опікуна –ОСОБА_4, якими обґрунтовуються заперечення проти позову ОСОБА_1, суд дослідив і оцінив в сукупності письмові докази, наявні в матеріалах справи, та прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи обставини, зазначені в ст.ст.182, 200 СК України, суд прийшов до висновку, що розмір аліментів, які підлягають примусовому стягненню з відповідача ОСОБА_2 в користь позивачки ОСОБА_1 на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання: дочки: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з 04 жовтня 2010 року до 30 червня 2011 року повинен становити 1/4 (четверту) частину заробітку або іншого доходу (пенсії) батька дитини щомісячно. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, слід відмовити в задоволенні за їх безпідставністю і необгрунтованістю.

До такого висновку суд прийшов з наступних підстав і мотивів.

Свідоцтво про розірвання шлюбу серії І-ГЮ №256448, видане відділом РАГС виконавчого комітету Кузнецовської міської ради Рівненської області 06 січня 1995 року, актовий запис №7, свідчить, що на теперішній час сторони по справі: ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не перебувають у шлюбі. Від спільного проживання у шлюбі 27 лютого 1989 року у них народилася дочка – ОСОБА_3, яка 27 лютого 2007 року досягла повноліття. Наведені обставини підтверджуються свідоцтвом про народження серії ІІІ-ГЮ №266630, виданим відділом ЗАГС виконавчого комітету Кузнецовської міської ради Рівненської області 28 березня 1989 року, актовий запис №141. Згідно з відомостями, вказаними у довідці ЖЕД №3 Кузнецовського міського комунального підприємства №1205 від 30 вересня 2010 року та в паспорті серії МЮ №047158, виданому Кузнецовським МВ УМВС України в Рівненській області 10 червня 2005 року, постійним місцем проживання ОСОБА_3 є квартира №55 будинку №22 мікрорайону Перемоги м.Кузнецовськ Рівненської області, в якій проживає її мати –позивачка ОСОБА_1

З довідки Київського національного економічного університету ім.Вадима Гетьмана №5934 від 16 вересня 2010 року слідує, що ОСОБА_3 навчається в цьому вузі на денній формі на п’ятому курсі факультету економіки та управління і закінчує навчання 30 червня 2011 року. Довідка Київського національного економічного університету ім.Вадима Гетьмана №576 від 23 грудня 2010 року свідчить, що ОСОБА_3 отримує стипендію, сукупна сума виплат якої за період з вересня 2010 року по листопад 2010 року включно становить 1590 грн. 00 коп.

Окрім цього, судом встановлено, що ОСОБА_3 навчається за контрактною основою на очно-заочній формі на першому курсі в Інституті післядипломного навчання Національного авіаційного університету з терміном навчання до 31 липня 2012 року, що підтверджується довідкою Інституту післядипломного навчання Національного авіаційного університету №І-16/6-395 від 22 квітня 2011 року. З договору №10-1/ПФ/050106-1000 про перепідготовку спеціаліста в Інституті післядипломного навчання Національного авіаційного університету від 14 лютого 2011 року слідує, що загальна вартість освітньої послуги, наданої вказаним інститутом ОСОБА_3 складає 8460 грн. 00 коп. (2820 грн. 00 коп. за 1 семестр). Плата за навчання згідно з цим договором вноситься за весь перший рік або семестр з початку навчання не пізніше 10-ти днів від початку семестру, а після першого року (семестру) плата за навчання може вноситися помісячно за окремим погодженим графіком.

Рішення ЛКК ДЗ «СМСЧ №3»м.Кузнецовськ Рівненської області №2 від 02 січня 2008 року свідчить, що ОСОБА_3 має хворобливий стан здоров’я та діагноз -  вегето-судинну дистонію по змішаному типу, дифузне воло І ступеня, короткозорість середнього ступеня.

Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 05 червня 2007 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, було задоволено, зокрема: стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки, яка продовжує навчання, - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 (четвертої) частини заробітку щомісячно, починаючи з 23 квітня 2007 року до 30 червня 2010 року.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не виконує свій батьківський обов’язок по утриманню повнолітньої дочки ОСОБА_3, яка продовжує навчання і в зв’язку з цим потребує матеріального забезпечення зі сторони батька. Наведених обставин законний представник відповідача, його опікун –ОСОБА_4 не спростувала, будь-яких доказів у підтвердження факту виконання ОСОБА_2 обов’язку, передбаченого ст.199 СК України, суду не надала.

Отже, наведені обставини свідчать про наявність підстав для стягнення аліментів з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, - ОСОБА_3 в період її навчання у Київському національному економічному університеті ім.Вадима Гетьмана та в Інституті післядипломного навчання Національного авіаційного університету з 04 жовтня 2010 року, тобто з дня пред’явлення позову, до 30 червня 2011 року. При цьому суд застосував принцип диспозитивності цивільного судочинства та відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України розглянув справу за позовом ОСОБА_1 в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Визначаючи розмір аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, - ОСОБА_3, окрім стану здоров’я і матеріального становища ОСОБА_3, суд врахував можливість надання їй утримання другим з батьків – позивачкою ОСОБА_1, а також стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів –відповідача ОСОБА_2

Згідно з випискою із акту огляду Дніпропетровської обласної МСЕК №3 від 09 липня 2009 року ОСОБА_2 є інвалідом ІІ групи з 23 липня 2009 року. Відповідач має діагноз: дисциркуляторну енцефалопатію ІІ ступеня з координаторним та психоорганічним синдромами. Відповідно до експертного висновку Дніпропетровської регіональної міжвідомчої експертної комісії по встановленню причинного зв’язку хвороб, інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінення та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС №10135 від 06 травня 2009 року дане захворювання відповідача пов’язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Посвідчення серії А №140546 с, видане Дніпропетровською обласною державною адміністрацією 12 серпня 2009 року, підтверджує, що ОСОБА_2 має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1. Отже, на підставі ст.50, ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»відповідач має право на отримання державної пенсії у розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком. Факт отримання ОСОБА_2 пенсії по інвалідності встановлений рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровськ від 07 вересня 2010 року та не оспорюється законним представником відповідача, його опікуном - ОСОБА_4

З довідки поліклініки КЗ «Міська лікарня №5»м.Дніпропетровськ від 03 вересня 2010 року та виписки із амбулаторної карти слідує, що ОСОБА_2 потребує постійного пожиттєвого прийому ліків (L-тироксин, есенциале, нейровітан, актовенін петард, кратал, мезім) і стаціонарного лікування. Довідка комунального закладу «Дніпропетровська обласна клінічна психіатрична лікарня»№3516 від 07 грудня 2010 року свідчить, що відповідач знаходився на лікуванні в цьому медичному закладі з 22 жовтня 2010 року до моменту видачі довідки, тобто до 07 грудня 2010 року. Лист диспансерного обстеження підтверджує, що, окрім дисциркуляторної енцефалопатії ІІ ступеня з координаторним та психоорганічним синдромами ОСОБА_2 має й інші захворювання: артрит, варикозне розширення вен, неврит слухових нервів, хронічний фарингіт, хронічний аутоімунний тіреоідіт з дифузним збільшенням щитовидної залози, кардіосклероз, гіпертонічну хворобу ІІ ступеня, хронічний гепатит, хронічний холецистит, хронічний панкреатит та інші. Суд врахував дані обставини при вирішенні спору по суті, а також прийняв до уваги гарантовані державою компенсації та пільги, які надаються відповідачу, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1, згідно з ст.20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»: безплатне придбання ліків за рецептами лікарів, першочергове обслуговування у лікувально-профілактичних закладах та аптеках, позачергове безоплатне надання санаторно-курортних путівок або одержання компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування, щорічне медичне обслуговування, диспансеризація із залученням необхідних спеціалістів, лікування в спеціалізованих стаціонарах, 50-процентна знижка плати за користування житлом (квартирної плати, плати за утримання будинків), комунальними послугами (газ, електрична і теплова енергія, водопостачання, водовідведення та інші послуги) у межах середніх норм споживання, передбачених законом, телефоном (абонентна плата, оплата послуг електрозв'язку за місцеві телефонні розмови з квартирних телефонів при посекундному обліку їх тривалості), забезпечення продуктами харчування за медичними нормами з обов'язковим прикріпленням до відповідних магазинів за місцем проживання з компенсацією 50 процентів вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановлюваними Міністерством охорони здоров'я України, безплатне користування всіма   видами міського та приміського транспорту. Отже, за таких обставин суд визнав необґрунтованими заперечення законного представника відповідача, його опікуна –ОСОБА_4 щодо значних витрат ОСОБА_2 на придбання ліків, продуктів харчування та оплату комунальних послуг. До того ж жодних доказів у підтвердження факту придбання лікарських препаратів і продуктів харчування та факту оплати комунальних послуг законним представником відповідача суду не надано. Заперечення  проти позову ОСОБА_1 в цій частині ОСОБА_4 обґрунтовувала лише документами про призначене ОСОБА_2 лікування та препарати, а також рекомендаціями лікарів про раціональне харчування, переліком добової норми продуктів харчування для хворого та середньоринковими цінами на продукти харчування.

Рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровськ від 25 липня 2008 року ОСОБА_2 визнано недієздатним та призначено йому опікуна –його дружину ОСОБА_4, яка відповідно до ч.3 ст.41 і ч.3 ст.67 ЦК України вчиняє правочини від імені та в інтересах недієздатної особи –ОСОБА_2 і згідно з ч.1 ст.39 ЦПК України здійснює захист його прав, свобод та інтересів в суді. В даному випадку сімейний обов’язок по утриманню повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, є майновим обов’язком, тому, слідуючи вимогам ч.2 ст.15 СК України, цей обов’язок недієздатної особи –відповідача ОСОБА_2 не припиняється, а виконується за його рахунок опікуном –ОСОБА_4 Таким чином суд визнав ОСОБА_2 належним відповідачем по даній справі, а його опікуна ОСОБА_4 –законним представником відповідача, яка вправі розпоряджатися пенсією або іншим доходом ОСОБА_2

Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров’я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених ст.184 цього Кодексу.

Згідно з ст.199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов’язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Оскільки місце постійного проживання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання є місце постійного проживання її матері –ОСОБА_1, то відповідно до ч.3 ст.199 СК України ОСОБА_1 є належним позивачем в даному випадку та має право на звернення до суду із позовом про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання. За таких обставин заперечення ОСОБА_4 про неможливість пред’явлення позову ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 - безпідставні.

У відповідності до ст.200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі й (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до ст.201 СК України до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.

Отже, з наведених підстав позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, - ОСОБА_3 необхідно задоволити частково, визначивши аліменти у частці від заробітку (доходу) відповідача в розмірі 1/4 (четвертої) частини його заробітку або іншого доходу (пенсії), які підлягають щомісячному стягненню з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1, починаючи з 04 жовтня 2010 року до 30 червня 2011 року. Вказаний розмір аліментів суд визнав достатнім для забезпечення зі сторони батька повнолітньої дитини потреб ОСОБА_3, викликаних її навчанням у Київському національному економічному університеті ім.Вадима Гетьмана та в Інституті післядипломного навчання Національного авіаційного університету.

Враховуючи наведені обставини, на підставі ч.2 ст.15, ст.ст.182, 199-201 СК України, керуючись ст.4, ч.1 ст.11, ст.60, ч.ч.1, 3 ст.61, п.4 ч.3 ст.81, ч.ч.1, 2 ст.88, ч.3 ст.208, ч.ч.1-3 ст.209, ст.ст.212-215, ч.1 ст.218, ч.ч.2, 3 ст.222, ч.1 ст.223, ч.1 ст.294, п.1 ч.1 ст.367  ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

          Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, задоволити частково.

          Стягнути з ОСОБА_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, в користь ОСОБА_1  аліменти на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, - дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 (четвертої) частини заробітку або іншого доходу відповідача, щомісячно, починаючи з 04 жовтня 2010 року до 30 червня 2011 року включно.

          В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, - відмовити в задоволенні за їх безпідставністю.

          Рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає обов’язковому негайному виконанню.

          Звільнити сторони по справі: ОСОБА_1 і ОСОБА_2 від сплати судового збору (державного мита) згідно з п.п.5, 18 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21 січня 1993 року №7-93.  

Стягнути з ОСОБА_2 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 96 (дев’яносто шість) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1  витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 24 (двадцять чотири) гривні 00 копійок.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Рівненської області через Кузнецовський міський суд Рівненської області протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Головуючий суддя                                                                      О.І.Горегляд