КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2а-2136/11                                                           Головуючий у 1-й інстанції:  Усатов Д.Д

Суддя-доповідач:  Шурко О.І.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"01" грудня 2011 р.                                                                                 м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого                               Шурка О.І.,

суддів                              Степанюка А.Г., Василенка Я.М.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Києво-Святошинському районі Київської області на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 квітня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Києво-Святошинському районі Київської області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом до відповідача, в якому просив визнати його дії неправомірними та зобов’язати провести перерахунок та виплату пенсії у відповідності з вимогами ст.ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2009 рік з 01.09.2010 року.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 квітня 2011 року позов задоволено: визнано дії відповідача протиправними; зобов’язано його здійснити перерахунок пенсії та виплатити позивачу різницю недоотриманої ним пенсії починаючи з 25.09.2010 року з урахуванням показника середньої заробітної плати в середньому на одну особу в цілому по Україні за 2009 рік, відповідно до ст.ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням проведених раніше виплат.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить оскаржувану постанову скасувати, та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що вимога позивача щодо зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії в порядку, передбаченому ст.ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Однак, з таким висновком суду колегія суддів погодитись не може.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»було внесено зміни до ст.ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та змінено порядок здійснення перерахунку пенсії.

Згідно внесених змін, ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»передбачала, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням не менше ніж 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія.

За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії провадиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії. При цьому з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для перерахунку пенсії, період після призначення пенсії не підлягає виключенню згідно із абзацом 3 ч. 1 ст. 40 цього Закону.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 40 вказаного Закону у редакції від 28 грудня 2007 року, за вибором особи, яка звернулася за пенсією, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключається період до 60 календарних місяців страхового стажу підряд за умови, що зазначений період становить не більше ніж 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом 2 ч. 1 цієї статті, період, за який враховується заробітна плата, після виключення 10 відсотків тривалості страхового стажу, не може бути меншим ніж 60 календарних місяців.

Згідно пп. 3 п. 11 Постанови КМ України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»№ 530 від 28 травня 2008 року, у разі коли застрахована особа після призначення пенсії відповідно до Закону продовжувала працювати, проводиться перерахунок пенсії з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії. При цьому з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для перерахунку пенсії, період, що настає після призначення пенсії, не підлягає виключенню згідно з абзацом 3 ч. 1 ст. 40 Закону.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року зміни, внесені Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»були визнані такими, що не відповідають Конституції України.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно п. 5 рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, зміни, внесені до ст.ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»втратили чинність 22 травня 2008 року.

Відповідно, з 22 травня 2008 року відновлено дію ст.ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»у редакції, що існувала до прийняття Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Прийняття нормативно-правового акту про відновлення дії норми закону, яка існувала до внесення до неї змін, що в подальшому були визнані неконституційними, –не вимагається.

Положення ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»у редакції, що були відновлені з 22 травня 2008 року, передбачають, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 цього Закону.

Разом з тим, у ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»у відновленій редакції не передбачено застосування під час перерахунку пенсії ні показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії (який був передбачений Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»у редакції від 28 грудня 2007 року та постанова КМ України № 530 від 28 травня 2008 року), ні показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії (який враховується при визначенні заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії згідно ч. 2 ст. 40 вищевказаного Закону).

Також слід звернути увагу на те, що в ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»у відновленій редакції у формулі визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії зазначено, що показник Зс –це середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії.

На вказаний показник є посилання лише у формулі, передбаченій для визначення заробітної плати (доходу) для призначення пенсії. Посилання на нього у статті, яка передбачає порядок та підстави перерахунку пенсії, –відсутні.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що показник «середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії»застосовується виключно при призначенні пенсії та залишається незмінним під час здійснення перерахунку пенсії на підставі ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування».

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення адміністративного позову.

Таким чином, перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВАСУ від 26.05.2011 року № К/9991/3960/11.

Згідно зі ст.198 ч.1 п. 3 та ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207  КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Києво-Святошинському районі Київської області –задовольнити.

Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 квітня 2011 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:

Судді: