КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2а-5225/10                                                    Головуючий у 1-й інстанції:  Требух Н.В.

Суддя-доповідач:  Романчук О.М

У Х В А Л А

Іменем України

"30" листопада 2011 р.                                                                                                м. Київ

               Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого:                                                   Романчук О.М.,

Суддів:                                                              Глущенко Я.Б.,

                                                                                     Шелест С.Б.,          

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 грудня 2010 року, -

 В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 30.11.2010 року звернулася до Деснянського районного суду м. Чернігова із позовом до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова про визнання дій протиправними та зобов’язання провести перерахунок та виплату недоплаченої основної та додаткової пенсії відповідно до вимог ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 01.01.2009 року по 11.04.2010 року.

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 грудня 2010 року позов задоволено.  

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач по справі - Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Суд, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що він є постраждалим від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалідом другої групи внаслідок захворювання, пов’язаного з впливом аварії на ЧАЕС та відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має право на пенсію та додаткову пенсію у розмірах, встановлених законом.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у редакції, що діяла, на момент виникнення спірних правовідносин, особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами 2 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у редакції, що діяла, на момент виникнення спірних правовідносин, в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів 2 групи, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.

Разом із тим, при нарахуванні позивачу щомісячної пенсії відповідачем, в порушення вимог законодавства, не правомірно нараховувалася державна та додаткова пенсії позивача в меншому розмірі ніж це передбачено ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у розмірі, який передбачено Постановами Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 та від 03.01.2002 року № 1.

З огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними актами, суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, правомірно керувався положеннями Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не приписами постанов Уряду.

Чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

На думку колегії суддів, положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розмірі пенсії за віком) для розрахунку інших пов’язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною першою цієї статті.

Отже, при розрахунку пенсії, передбаченої Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що встановлений в Законі України про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначався мінімальний розмір пенсії за віком.  

Разом із тим, перевіряючи обґрунтованість висновку суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог з 2009 року колегія суддів виходить з наступного.   

Відповідно до частин 1, 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Згідно із ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Колегією суддів не встановлено підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду та, враховуючи дату подачі даного адміністративного позову, позовні вимоги за період з 01.01.2009 року по 30.05.2010 року підлягають залишенню без розгляду.  

У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано  належну оцінку дослідженим доказам, проте в частині задоволення позову за період з 01.01.2009 року по 30.05.2010 року прийнято з порушенням норм процесуального права.  

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова суду першої інстанції частковому скасуванню із залишенням адміністративного позову без розгляду.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд –

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова -  задовольнити частково.  

Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 грудня 2010 року в частині задоволення позовних вимог за період з 01.01.2009 року по 30.05.2010 року –скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про залишення адміністративного позову без розгляду.  

В іншій частині постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 грудня 2010 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:                                                                                      О.М. Романчук

Судді:                                                                                                     Я.Б. Глущенко

                                                                                                                    С.Б. Шелест