Справа № 2-11705/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

(заочне)

"29" грудня 2011 р.   Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді                 Сіромашенко Н.В.,

при секретарі                          Грищенко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, відповідно до збільшених у порядку ст. 31 ЦПК України позовних вимог просив стягнути з останньої борг в сумі 4584000 грн.          

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 12 березня 2008 року між ним та відповідачкою був укладений договір позики.

У відповідності до умов договору він позичив відповідачці грошові кошти в сумі 24000 доларів США на строк до 12 квітня 2008 року. Відповідачка, в свою чергу, згідно з п.1 договору позики зобов'язалася повернути позику в строк до 12 квітня 2008 року зі сплатою належних йому відсотків, а саме: 10% місячних.

Однак, зобов'язання за вказаним договором відповідачка не виконала.

22 липня 2008 року він також уклав з відповідачкою договір позики №2/07.

За умовами договору він позичив відповідачці грошові кошти в сумі 50000 доларів США на строк до 22 жовтня 2008 року, які остання зобов'язалася повернути в строк до 22 жовтня 2008 року зі сплатою процентів в розмірі 10% в місяць.

Проте, жодної сплати за договором позики відповідачка не здійснила.

Таким чином, у зв'язку з невиконанням відповідачкою своїх зобов'язань за договорами позики від 12 березня 2008 року та від 22 липня 2008 року утворилася заборгованість в загальній сумі 4584000 грн. Так, за договором позики від 12 березня 2008 року утворилася заборгованість в сумі 864000 грн., яка складається з суми боргу 192000 грн., що еквівалентно 24000 доларам США, відсотків за користування грошовими коштами в сумі 672000 грн., що еквівалентно 84000 доларам США.

За договором позики від 22 липня 2008 року утворилася заборгованість в сумі 3720000 грн., яка складається з суми основного боргу  400000 грн., що еквівалентно 50000 доларам США,  відсотків за користування в сумі  1400000 грн., штрафу в сумі 1920000 грн.

В судовому засіданні позивач та його представники підтримали позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідачка до судового засідання не з'явилася, у відповідності до ч.5 ст.74 ЦПК України належно повідомлена про місце та час розгляду справи.

У відповідності до вимог ст. 224 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у справі доказів, проти чого не заперечував представник позивача.

Суд, вислухавши позивача, його представників, дослідивши матеріали, справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 12 березня 2008 року сторони уклали договір позики, згідно з яким відповідачка отримала від позивача грошові кошти в сумі 24000 доларів США, і зобов'язалася повернути їх до 12 квітня 2008 року, а також сплатити відсотки за користування ними в розмірі 10% щомісяця.

22 липня 2008 року між ними був укладений договір позики №2/07, відповідно до якого відповідачка взяла в борг у позивача 50000 доларів США, зі строком повернення 22 жовтня 2008 року. Відповідно до п.1.1. даного договору відповідачка зобов'язалася сплатити відсотки за користування грошовими коштами в розмірі 10% в місяць. Крім того, згідно з п.4.2. договору у разі неповернення суми позики або її частини в зазначений строк позичальник сплачує штраф і розмірі 0,5% від неповерненої суми позики за кожний день прострочення.

Проте взяті на себе зобов'язання відповідачка не виконала, в обумовлені договорами строки борг не повернула.

Згідно ст.ст. 1046, 1049 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей або рівну кількість речей того ж роду і якості в строк та в порядку, встановленому договором.

У відповідності до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України у разі, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Грошове зобов'язання у відповідності до ст. 533 ЦК України має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

У зв'язку з невиконанням відповідачкою своїх зобов'язань за договорами позики від 12 березня 2008 року та від 22 липня 2008 року утворилася заборгованість в загальній сумі 4584000 грн.

Так, за договором позики від 12 березня 2008 року утворилася заборгованість в сумі 864000 грн., яка складається з суми боргу 192000 грн., що еквівалентно 24000 доларам США, відсотків за користування грошовими коштами в сумі 672000 грн., що еквівалентно 84000 доларам США.

За договором позики від 22 липня 2008 року утворилася заборгованість в сумі 3720000 грн., яка складається з суми основного боргу  400000 грн., що еквівалентно 50000 доларам США,  відсотків за користування в сумі  1400000 грн., штрафу в сумі 1920000 грн.

Таким чином, виходячи із встановлених фактичних обставин справи, умов договорів, приймаючи до уваги вищенаведені норми цивільного права, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 208, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 533, 536, 549, 1046,

1048, 1049, 1050 ЦК України, суд-

ВИРІШИВ:

          Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг в сумі 4584000 гривень.

          Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 4643 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя: