Справа № 2-а-5117/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" грудня 2011 р.                                         11 год. 03 хв.                                                  м. Київ

Шевченківський районний суд міста Києва, в складі головуючого судді Саадулаєва А.І. при секретарі Регіній І.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1;

від відповідача: не з’явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду у місті Києві адміністративну справу за

позовною заявою ОСОБА_1;

до Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Києва;

про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання здійснити нарахування  та виплату надбавки до пенсії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом в листопаді 2011, просить визнати бездіяльність відповідача протиправною, яка полягає у відмові в нарахуванні підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком; зобов’язати відповідача перерахувати з 9 липня 2007 року як особі, що має статус дитини війни підвищення у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, який визначається законодавством; зобов’язати відповідача негайно виплатити недоплачену суму пенсії з урахуванням вже проведених виплат по цьому підвищенню за період з 2007 року та нараховувати вказану доплату довічно.

Ухвалою суду від 28 грудня 2011 позов в частині вимог за період з 9 липня 2007 року по 24 травня 2011 року –залишено без розгляду у зв’язку з пропуском встановленого ч.2 ст.99 КАС України шестимісячного строку звернення до суду.

Представник відповідача направив до суду свої заперечення та вказав, що відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами. Зокрема, відповідач зазначив про безпідставність застосування визначеного ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»розміру мінімальної пенсії за віком при встановленні надбавки дітям війни згідно ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», яким передбачено, що фінансування виплат по даному Закону проводиться з державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України. Разом з тим, п.17 ст.77 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік», п.12 ст.71 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік»та п.41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік»було зупинено на 2006, 2007, 2008 роки дію ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни». Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнано неконституційними, зокрема положення п.12 ст.71 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік»та Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 у справі №1-28/2008, визнано неконституційними, зокрема положення п.41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік», разом з цим, рішеннями КСУ та законом не визначено величину мінімальної пенсії за віком, що застосовується для обчислення підвищення пенсії особам, яким встановлено статус «дитини війни». За період з 01.01.2008 відповідачем позивачу здійснювалось нарахування та виплата надбавки у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на підставі абз.4 п.20 ст.14 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». З 22 травня 2008 року відповідач здійснює нарахування та виплату позивачу 10% надбавки на підставі Постанови КМУ №530 від 28.05.2008 у таких розмірах з 22.05.2008  - 48,1 гривні, з 1.07.2008 - 48,2 гривні та з 1.10.2008 і по теперішній час –49,8 гривень. За вказаних вище обставин, відповідач вважає свої дії правомірними, а вимоги позивача необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню. Також відповідач посилається на безпідставність вимог в частині захисту прав позивача на майбутнє шляхом зобов’язання відповідача нараховувати та виплачувати пенсію в подальшому та порушення позивачем встановленого ст. 99 КАС України шестимісячного строку звернення до суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, встановив.

ОСОБА_1, знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва, має статус «Дитина війни», отримує пенсію за віком. З 01.01.2008 і по 22.05.2008 відповідачем на виконання ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»в порядку, врегульованому шляхом внесення змін до ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»та на підставі абз.4 п.20 ст.14 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»позивачу здійснювалось нарахування та виплата надбавки у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. З 22 травня 2008 року відповідач здійснює нарахування та виплату підвищення до пенсії на підставі Постанови КМУ №530 від 28.05.2008 у таких розмірах з 22.05.2008  - 48,1 гривні, з 1.07.2008 - 48,2 гривні та з 1.10.2008 і по теперішній час –49,8 гривень.

Нарахування та виплата позивачу на підставі ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»доплати до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком відповідачем за період з липня 2009 року і по даний час не здійснювалось, що не заперечує відповідач. В жовтні 2011 року позивач звернувся до відповідача з заявою провести перерахунок та здійснити виплату пенсії, разом з тим листом відповідача позивачу було відмовлено у зв’язку з відсутністю  законодавчо обґрунтованих підстав.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.8 Конституції України діє принцип верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з питань захисту прав людини.

Відповідно до ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.

Відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно ст.7 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Поряд з цим, у справі «Кечко проти України»Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.

Таким чином, реалізація особою права, яке пов’язане з отриманням бюджетних коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом, а тому вважає в цій частині доводи відповідача безпідставними.

Правовідносини, що виникають у процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Відповідно до позиції Суду ЄС у справі 41/74 van Duyn v. Home Office, цей принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов’язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Відповідно до ч.3 цієї статті вказаний мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Разом з тим, відповідно до п.7 Прикінцеві положення ЗУ «Про внесення змін до ЗУ «Про державний бюджет України на 2011 рік», який набрав чинності 19.06.2011 установлено, що у 2011 році норми і положення статті 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік».

Відповідно до ст.6  Постанови КМУ від 06.06.2011 №745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності з 23.07.2011 року, встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49,8 гривні.

Таким чином, позивач має право та законні підстави для отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 25 травня 2011 року по 22 липня 2011 року.     

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача, зокрема щодо виплати позивачу надбавки до пенсії як дитині війни у розмірі меншому, ніж це встановлено законом та відмови у нарахуванні та виплаті позивачу щомісячної державної соціальної  надбавки до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у період з 25 травня 2011 року по 22 липня 2011 року виходячи з встановлених обставин справи.

Тому суд вважає, що наявні законні підстави для часткового задоволення позовних вимог, а саме щодо перерахування та виплати позивачу щомісячної державної соціальної  надбавки до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з урахуванням проведених виплат за вищевказаний період.   

Таким чином, вимога позивача про здійснення доплати підвищення до пенсії за період з 23.07.2011 року та зобов’язання здійснювати дану соціальну виплату в подальшому –до задоволення не підлягає.      

Керуючись: ст. ст. 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Києва про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання здійснити нарахування  та виплату надбавки до пенсії - задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Києва щодо відмови в нарахуванні ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної  надбавки до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 25 травня 2011 року по 22 липня 2011 року - протиправними.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Києва нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну надбавку до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з урахуванням проведених виплат за період з 25 травня 2011 року по 22 липня 2011 року включно.

У задоволенні решти позовних вимог -  відмовити.

Постанова набирає законної сили за правилами статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

СУДДЯ:                                                                                А.І. Саадулаєв

Повний текст постанови складений та підписаний 29.12.2011 року