Справа № 1-110/11

В И Р О К  

іменем України

"05" грудня 2011 р.Шевченківський районний суд м. Києва в складі:  

головуючого судді Радчикової О.П.

при секретарі  Ковальчук А.О.

з участю прокурора Марущенка Є.Г.

захисника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, не зареєстрованого, проживаючого за адресою АДРЕСА_1, раніше  судимого, 08.07.1994р. Ватутінським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 141 КК України (в редакції 1960р.) до 4 років позбавлення волі; 19.02.1998р. Ватутінським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 140, ч. 2 ст. 141 КК України (в редакції 1960р.) до 5 років позбавлення волі; 01.04.2005р. Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 187 КК України до 7 років позбавлення волі, звільнився 15.07.2009р.

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2, будучи раніше неодноразово судимий, останній раз в 2005 році Дніпровським районним судом в м. Києві за ч.2 ст.187 КК України до 7 років позбавлення волі, звільнившись з місць позбавлення волі, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив, та маючи не зняту і не погашену у встановленому законом порядку судимість, знову вчинив умисний корисливий злочин за наступних обставин.

Так, ОСОБА_2 , 15 грудня 2009 року, приблизно в 00 годині 30 хвилин, знаходячись в дворі будинку по вул. Лук'янівській, 77-А в м. Києві, побачив раніше незнайомого йому гр. ОСОБА_3, майном якого вирішив   заволодіти.

З метою виконання свого злочинного умислу, направленого на заволодіння майном гр. ОСОБА_3, ОСОБА_2 підійшов до останнього і, застосовуючи насильство, яке є небезпечним для життя чи здоров»я, правою рукою стиснутою в кулак, наніс останньому удар в обличчя, від якого гр.. ОСОБА_3 впав на асфальтове покриття та втратив свідомість. Скориставшись непритомним станом гр. ОСОБА_3, ОСОБА_2 реалізуючи свій злочинний намір направлений на заволодіння чужим майном та оберненням його на свою користь і особистого збагачення, заволодів майном ОСОБА_3, а саме :

- мобільним телефоном «Нокіа 8800А», вартістю 1500 гривень, з сім картою оператора мобільного зв'язку «МТС»вартістю 15 гривень , на рахунку якої було 20 гривень,;

- мобільним телефоном НТС-3300 вартістю 2000 гривень з сім картою оператора мобільного зв'язку «Київстар» вартістю 15 гривень , на рахунку якої було 100 гривень;

- шкіряним гаманцем вартістю 70 гривень, в якому знаходились гроші в сумі 100 гривень;

- шкіряними печатками вартістю 100 гривень та в'язаною шапкою чорного кольору вартістю 50 гривень;

- банківською карткою «Приват-Банку»та паливною карткою «WОG», які не представляють матеріальної цінності для потерпілого, а всього майна на загальну суму 5290 гривень.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 37/і від 12.02.2010 року у ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження у вигляді :

- синці : на спинці носу з переходом на скати його, на повіки обох очей;

- в проекції горизонтальної гілки нижньої щелепи зліва, на фоні крововиливу в м»які тканини, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Скоївши розбійний напад на громадянина ОСОБА_3 і заволодівши його майном, ОСОБА_2 з місця скоєння злочину втік.          

Підсудний ОСОБА_2 в судовому засіданні свою вину у вчиненні умисного злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, а саме вчинення ним розбійного нападу на ОСОБА_3 не визнав, а визнав вину лише у вчиненні крадіжки, та суду пояснив, що 15.12.2009р. він ніякого розбійного нападу не вчиняв, ОСОБА_3 він побачив вже лежачого на землі та скориставшись тим, що останній знаходився в стані алкогольного сп»яніння вирішив його оглянути та викрасти його речі. Оглянувши кармани, він забрав гаманець з грошима в середині, мобільний телефон і перчатки.

Однак, ОСОБА_2 допитаний в якості підозрюваного на досудовому слідстві свою вину визнавав повністю та повідомив, що 14 грудня 2009 року, приблизно о 24 годині, він вирішив сходити до кіоску, щоб придбати деякі продукти харчування. З вказаною метою, він вийшов з гаража та направився до кіоску, який розташований по вул. Лук'янівській в м. Києві. Придбавши продукти, він направлявся до будинку АДРЕСА_3, за місцем свого проживання. Спускаючись по вул. Луклянівській в м. Києві, неподалік від вул. Глибочицька в м. Києві, він побачив в дворі між будинками невідомого йому хлопця, який перебував у стані алкогольного сп'яніння, так як він постійно хитався, мав не чітку ходьбу. В цей час в нього виник намір заволодіти особистими речами даного хлопця. Реалізовуючи свій намір, він оглянувся по сторонам та побачивши, що за ним ніхто не спостерігає, прискорив ходьбу та майже наздогнав його. Але в цей момент хлопець зупинився та хотів повернутись, так як почув, що до нього хтось наближається. Після чого він кулаком своєї правої руки наніс йому удар в область обличчя. Від даного удару хлопець втратив свідомість та впав на землю. Він впевнився, що хлопець непритомний та що за ним ніхто не спостерігає, витягнув гаманець із правого кармана джинсів, в які був одягнений хлопець, зняв з його рук шкіряні перчатки чорного кольору та забрав мобільний телефон-комунікатор, який також належав даному хлопцю та направився до будинку АДРЕСА_3, де проживав. По дорозі додому він оглянув гаманець, який викрав у хлопця, в середині якого знаходились гроші в сумі 60 гривень та одразу ж поклав їх собі до кишені джинсів, в які був одягнений, а сам гаманець викинув в металеву трубу біля одного з будинків по вул. Олегівській в м. Києві. Також йдучи додому він вимкнув телефон, який викрав у хлопця, та вийняв з нього акумулятор живлення та сім-картку, а рукавиці одягнув собі на руки.

16 грудня 2009 року, приблизно о 12 годині 00 хвилин, він вирішив поїхати на залізничний вокзал, щоб продати телефон-комунікатор, яким заволодів в ніч з 14 грудня 2009 року на 15 грудня 2009 року. Так, 16 грудня 2009 року, приблизно о 17 годині, знаходячись на залізничному вокзалі, а саме в «трубі»(надземний перехід), він підійшовши до кіоску, щоб продати вищевказаний телефон-комунікатор. В цей час, до нього підійшли працівники міліції та попросили пред'явити документи, які б посвідчували його особистість та запитали звідки в нього даний телефон і чи є в нього на нього документи. Так як документів у нього не було, він почав помітно нервувати, після чого працівники міліції, помітивши його знервованість, попросили проїхати з ними до відділку Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві для дачі пояснень. Перебуваючи у даному відділку міліції працівники міліції вилучили в нього телефон-комунікатор та вищевказані шкіряні печатки, які він постійно носив із собою.

          Не дивлячись на часткове визнання підсудним своєї вини у вчиненні вказаного злочину, його вина повністю підтверджується показами потерпілого, що був допитаний на досудовому слідстві, покази якого дослідженні та проаналізовані в судовому засіданні, а також показами екперта, що був допитаний в судовому засіданні.

Так, допитаний на досудовому слідстві потерпілий ОСОБА_3, показання якого оголошені в судовому засіданні (а.с. 14-16), показав, що 14 грудня 2009р. приблизно о 21 годині він зустрівся зі своїми друзями по вул. Фрунзе, 102 в м. Києві біля кафе «Берштат». Посидівши з друзями в даному кафе, випивши по бокалу пива, вони всі разом приблизно о 24 годині вийшли з кафе. Приблизно в 00 годині 30 хвилин, він йшов по вул. Лук»янівській, направляючись до будинку АДРЕСА_2, де проживає на даний час. Проходячи в одному з дворів по вул. Лук»янівській в м. Києві, точної адреси він не знає, почув якісь сторонні кроки, але значення цьому не придав. Деякий час він йшов та дивився під ноги, але коли почув, що кроки наближаються до нього, підняв голову, щоб подивитись хто це. Але в цей момент, йому було нанесено удар в обличчя, від якого він знепритомнів. Прийшовши до тями, піднявшись з асфальту, він одразу пішов додому, що за адресою АДРЕСА_2. Зайшовши до вищевказаної квартири, він одразу ліг у ліжко відпочивати, так як в нього дуже боліла голова. Прокинувшись вранці, 15 грудня 2009 року, приблизно о 08 годині 10 хвилин, він відчув, що в нього болить голова, грудна клітина та обличчя. Підійшовши до дзеркала, він побачив на своєму обличчі декілька синців в районі очей та щелепи. Після чого, він вирішив оглянути свої речі, де виявив відсутність своїх особистих речей, а саме:

- мобільний телефон марки Нокіа 8800А в стальному корпусі. Даний телефон він придбав за ціною 1500 гривень в жовтні місяці 2009 року, у якому знаходилася сім-карта оператора МТС вартістю 15 гривень, номер абонента НОМЕР_2, на рахунку якої знаходився авансовий платіж за послуги зв'язку в розмірі 20 гривень;

- мобільний телефон марки НТС-3300 в сірому корпусі. Даний телефон він придбав за ціною приблизно 2000 гривень в стані б/у в серпні місяці 2009 року. В даному телефоні була сім-карта оператора Київстар номер абонента НОМЕР_3, вартістю 15 гривень, на рахунку якої знаходився авансовий платіж за послуги зв'язку в розмірі 100 гривень;

- гаманець темно-коричневого кольору вартістю 70 гривень, в якому знаходились гроші в сумі 100 гривень, банківська картка «Приват-банку»на ім'я ОСОБА_3, на якій знаходились гроші в сумі приблизно 320 гривень, паливна картка компанії «WОG», на якій були гроші в сумі 1000 гривень, бонусна картка компанії «SHEL», яка матеріальної цінності для нього не представляє, та чек з мисливського магазину на придбання пістолету «Флобер», який також матеріальної цінності для нього не представляє;

- шкіряні печатки чорного кольору, які він придбав за ціною 100 гривень в минулому році;

- в'язана шапка чорного кольору, яку він придбав за ціною 50 гривень в листопаді місяці 2009 року.

Виявивши відсутність вищевказаних речей, він одразу не звернувся до міліції, так як дуже погано себе почував, у нього дуже сильно боліла голова та його лице було набрякше. З квартири, де він проживає на даний час, що за вищевказаною адресою, він не виходив з того часу, як отримав дані пошкодження, за медичною допомогою він не звертався.

Так, 16 грудня 2009 року, коли він відчув себе краще, він збирався сходити до відділку міліції та заявити про даний випадок. Але в цей же день, приблизно о 17 годині, до нього зателефонував молодий чоловік, який представився працівником міліції та запитав чи не зникав у нього мобільний телефон марки НТС-3300. Він відповів їм, що так, пропадав і розповів їм про випадок, який відбувся з ним, після чого даний працівник міліції запропонував йому під'їхати до Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві, що по вул. Герцена, 9 для складання належних документів.

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_4 суду пояснив, що тілесні ушкодження у потерпілого ОСОБА_3 не могли утворитись внаслідок падіння на площину, а могли утворитись від дії тупого предмета, у тому числі від удару стиснутої в кулак руки.

Крім показів потерпілого та експерта винуватість ОСОБА_2 у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, підтверджується доказами зібраними на досудовому слідстві та дослідженими у судовому засіданні, а саме:

- протоколом огляду та вилучення від 16 грудня 2009 року, згідно якого у ОСОБА_2 було вилучено чорні шкіряні рукавиці з хутром та мобільний телефон в сірому корпусі марки НТС-3300 ІМЕІ НОМЕР_1 без сім карти мобільного оператора. (а.с. 8);

- протоколом огляду предметів від 17.12.2009 року, згідно якого була оглянута сім-карта оператора мобільного зв'язку «Київстар»яка була вилучена у ОСОБА_2 (а.с. 25 А);

- протоколом відтворення обстановки та обставин події від 17 грудня 2009 року, згідно якого ОСОБА_2 показав та розповів на місці про обставини вчиненого ним розбійного нападу по вул.. Лук"янівській, 77-А в м. Києві, що мало місце 15 грудня 2009 року (а.с. 21-25);

- висновком судово-медичної експертизи №37/і від 12.02.2010р., згідно якого у ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: синці –на спинці носу з переходом на скати його, на повіки обох очей; в проекції горизонтальної гілки нижньої щелепи зліва, на фоні крововиливу в м»які тканини, які відносяться до легких тілесних ушкоджень (а.с. 36-38).

Оцінивши зібрані по справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає повністю доведеним пред»явлене підсудному обвинувачення.

Вина підсудного повністю підтверджується показаннями потерпілого, іншими доказами, дослідженими в судовому засіданні, а також його власними показаннями на досудовому слідстві, в яких він детально розповів про вчинення даного злочину.

Суд приймає до уваги покази підсудного, дані ним на досудовому слідстві в якості підозрюваного, оскільки вони повністю узгоджуються з показами потерпілого, іншими доказами, зібраними на досудовому слідстві, а також  під час відтворення обстановки та обставин події ОСОБА_2 детально та чітко показав та розповів на місці про обставини вчиненого ним розбійного нападу по вул.. Лук"янівській, 77-А в м. Києві, що мало місце 15 грудня 2009 року.

Посилання підсудного на те, що під час його допиту в якості підозрюваного він надав неправдиві показання, оскільки до нього працівниками міліції застосовувались недозволені методи слідства, спростовуються постановою помічника прокурора Шевченківського району м. Києві від 23.04.2011р. про відмову в порушенні кримінальної справи за відсутності в діях працівників Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві ознак складу злочинів, передбачених ст. ст. 364, 365 КК України.

Часткове невизнання підсудним своєї вини суд розцінює не інакше як бажання пом»якшити відповідальність за вчинення протиправного діяння.

За таких обставин, суд вважає, що дії підсудного ОСОБА_2 досудовим слідвом правильно  кваліфіковані за ч.2 ст. 187 КК України – будучи особою, яка раніше вчинила розбій, застосовуючи насильство, небезпечне для життя чи здоров»я особи, яка зазнала нападу, скоїв розбійний напад з метою заволодіння чужим майном та заволодів ним.

При обранні виду та міри покарання суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, обставини, що пом’якшують та обтяжують його  покарання.

          Зокрема, підсудний ОСОБА_2 раніше судимий (а.с.87), останній раз  в 2005р. за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, на шлях виправлення не став, певних висновків не зробив, має не зняту та непогашену у встановленому законом порядку судимість, на обліку  у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває (а.с.79-80).

Обставин, що пом'якшують покарання підсудного ОСОБА_2, судом не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання підсудного, суд вважає рецидив злочинів.

З урахуванням наведених обставин справи та особи підсудного, суд вважає, що виправлення підсудного не можливе без ізоляції його від суспільства, а необхідним і достатнім покаранням для виправлення ОСОБА_2 й попередження вчинення ним нових злочинів буде покарання у виді позбавлення волі на певний строк з конфіскацією усього майна, що належить йому на праві власності.

Оскільки підсудний ОСОБА_2 вчинив злочин в період невідбутого покарання, призначеного за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 01 квітня 2005р., суд вважає за необхідне призначити йому остаточне покарання за сукупністю вироків відповідно до ст.. 71 КК України.

Заявлений на досудовому слідстві потерпілим ОСОБА_3 цивільний позов на суму 5290 гривень слід залишити без розгляду, оскільки потерпілий ОСОБА_3 в судове засідання не з»явився та зазначений позов не підтримав.

Речові докази по справі, а саме сім картка оператора мобільного зв'язку «Київстар», мобільний телефон НТС 3300 та шкіряні перчатки, передані на зберігання потерпілому ОСОБА_3, слід вважати власністю потерпілого.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд, -

З  А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винним  у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2  ст. 187  КК України та призначити йому покарання  у виді 7 (семи) років позбавлення волі з конфіскацією усього майна, що належить йому на праві власності.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного основного покарання частково приєднати не відбуту частину покарання згідно вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 01 квітня 2005р. і остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років з конфіскацією усього майна, що належить йому на праві власності.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити без змін –тримання під вартою в СІЗО Державного Департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київської області.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з моменту його затримання - з 16 грудня 2009 року.

Речові докази по справі, а саме сім картка оператора мобільного зв'язку «Київстар», мобільний телефон НТС 3300 та шкіряні перчатки, передані на зберігання потерпілому ОСОБА_3, вважати власністю потерпілого.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 залишити без розгляду.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва протягом 15 діб з моменту його проголошення, а підсудним –в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Суддя: