Справа № 1 –1363/2011 року

В    И    Р    О    К

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

12.12.2011 року Солом”янський районний суд м. Києва

в складі:  головуючого -  судді   ЗАХАРОВОЇ А.С.

            з участю секретаря   КАЛІНІЧЕНКО В.Ю.

                     прокурора   ДЕМИДОВА В.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Києві кримінальну  справу по обвинуваченню: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця   с. Серогози, Херсонської області, українця, громадянина України, освіта середня-технічна, неодруженого, який не працює, зареєстрованого в АДРЕСА_2 який фактично проживає, в АДРЕСА_1, раніше судимого: 03.03.2010 року Замостянським районним судом Вінницької області за ч. 1 ст. 190 КК України до штрафу в дохід держави в розмірі 550 грн.,- у вчиненні злочину, передбаченого  ч. 2 ст. 185 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

11.06.2011 року, о 05 годині підсудний ОСОБА_1, перебуваючи в залі очікування «Конкорс», що розташований на другому поверсі Центрального вокзалу ст. Київ - Пасажирський, м. Києва, скориставшись тим, що потерпілий ОСОБА_2 спить, а також впевнившись, що за його діями ніхто з сторонніх осіб не спостерігає, з кишені штанів ОСОБА_2 таємно викрав мобільний телефон «Нокіа 2700», вартістю 880 грн., у якому знаходилась  сім-карта мобільного оператора зв'язку «Діджус», вартістю 25 грн., на рахунку якої знаходились кошти в сумі 25 грн..

З викраденим майном підсудний ОСОБА_1 з місця вчинення злочину зник, але  через деякий час його було затримано працівниками міліції і викрадене у нього було вилучено.

Діями підсудного ОСОБА_1 було завдано потерпілому ОСОБА_2  матеріальної шкоди в сумі 930 грн., яка відшкодована шляхом повернення викраденого.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у таємному викраденні чужого майна при обставинах, які викладені у фабулі вироку, визнав повністю, щиро розкаявся та дав пояснення щодо вчинення ним злочину, які відповідають фактичним обставинам справи і ніким, в т.ч. і ним, нею не оспорюють ся, а саме: 11.06.2011 року, приблизно о 04 год. 00 хв. він проходив по залу очікування «Конкорс», який розташований на 2-му поверсі вокзалу ст. Київ-Пасажирський, де побачив, що на одному з сидінь у вказаному залі спав раніше йому незнайомий ОСОБА_2, у вухах якого виднілись навушники, кабель від яких вів до кишені штанів останнього і кабель був приєднаний до мобільного телефону, з якого потерпілий слухав музику, а тому він вирішив викрасти у ОСОБА_2 мобільний телефон, для того, щоб в подальшому його продати, а гроші витратити на продукти харчування та спиртні напої.

Скориставшись тим, що ОСОБА_2 спить, а також впевнившись, що за його діями ніхто з сторонніх осіб не спостерігає,  він вийняв з кишені штанів потерпілого мобільний телефон, марки «Нокіа»в чорному корпусі, вартістю 880 грн., у якому знаходилась  сім-карта мобільного оператора зв'язку «Діджус», вартістю 25 грн., на рахунку якої знаходились кошти в сумі 25 грн., від'єднав від нього навушники та таємно викрав його, завдавши потерпілому матеріальної шкоди в сумі 930 грн..

Викрадений мобільний телефон він поклав до кишені своїх шортів та пішов по залу очікування «Конкорс»вокзалу ст. Київ-Пасажирський в сторону Південного залізничного вокзалу і приблизно через 15 хвилин, цього ж дня, в залі очікування «Конкорс», його було затримано працівниками міліції, які виявили та вилучили у нього мобільний телефон «Нокіа 2700», у якому знаходилась  сім-карта мобільного оператора зв'язку «Діджус», на рахунку якої знаходились кошти в сумі 25 грн..

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 299 КПК України суд при встановлені фактичних обставин справи  обмежився допитом підсудного ОСОБА_1.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що підсудний ОСОБА_1 своїми умисними діями повторно таємно викрав чуже майно (крадіжка), а тому його дії необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст. 185 КК України.

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_1, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, його особу: раніше судимий, має не зняту та непогашену судимість, за місцем реєстрації не проживає, позитивно характеризуються за місцем реєстрації, не перебуває на обліку у лікарів психіатра та нарколога.

Щире розкаяння у вчиненому та активне сприяння розкриттю злочину, судом визнаються, як обставини, які пом’якшують покарання підсудного ОСОБА_1.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1, судом не встановлено.

Враховуючи викладене, фактичні обставини справи, особу підсудного ОСОБА_1, а також і те, що вчинений ним злочин  віднесено до злочинів середньої тяжкості відповідно до ст. 12 КК  України, суд  вважає за необхідне визначити йому міру покарання у виді арешту  і таке покарання є необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до вироку Замостянського районного суду Вінницької області від 03.03.2010 року ОСОБА_1 був засуджений  за ч. 1 ст. 190 КК України до штрафу в дохід держави в розмірі 550 грн., який ним не сплачено, а тому вирок Замостянського районного суду Вінницької області від 03.03.2010 року повинен виконуватись самостійно, т.я. застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання покарань не допускається.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд,-

З  А  С  У  Д  И  В  :

Визнати винним ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у виді 6 (шести) місяців арешту, рахуючи з 11.06.2011 року, обмежившись відбутим строком покарання.

Запобіжний захід до набрання вироком чинності ОСОБА_1 змінити на підписку про невиїзд з місця проживання, звільнивши його з під варти в залі суду.

Речові докази: мобільний телефон «Нокіа 2700», у якому знаходилась  сім-карта мобільного оператора зв'язку «Діджус», залишити в користуванні потерпілого ОСОБА_2.

Вирок Замостянського районного суду Вінницької області від 03.03.2010 року, яким ОСОБА_1 засуджено  за ч. 1 ст. 190 КК України до штрафу в дохід держави в розмірі 550 грн., виконувати самостійно.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через районний суд протягом 15 днів з моменту його проголошення.

      Суддя: