Справа № 2-5934/11  

З А О Ч Н Е  Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е  М     У К Р А Ї Н И

09 листопада  2011  року Солом’янський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді           Букіної О.М..

при секретарі          Возному М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та штрафних санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду  з вказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на його користь борг у сумі 111 554, 15 грн.., 3% річних  у розмірі 3314, 34 грн., моральну шкоду  у розмірі 10 000,00 грн.,   а також судові витрати.

Посилається в позові на те, що 22.07.2005 року  дав відповідачу в борг  9000,00 дол.США, зі сплатою 1,5 відсотків щомісячно,  з терміном повернення до 22.07.2007 року .

Позивач зазначає, що вказані вище кошти відповідач отримав,  що підтверджується розпискою від 22.07.2005 року.

Позивач посилається, що  до березня 2007 року відповідач  щомісячно сплачував  відсотки. В подальшому відповідач відмовився виконувати свої зобов»язання та кошти в строк , зазначений у розписці не повернув.

Посилаючись на вказані вище обставини та уточнивши наданий розрахунок, позивач вважає, що відповідно до ст..625 ЦК України з відповідача має бути стягнуто 3% річних  у розмірі 3346, 62 грн. за прострочення виконання зобов»язання.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі і просив суд їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення в зв’язку з неявкою відповідача в судове засідання, не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з’явився, хоча належним чином повідомлялись про дату та час слухання справи.

Згідно ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, суд, заслухавши думку позивача, вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_2  22.07.2005 року було укладено договір позики грошових коштів на суму 9000,00  доларів США , зі сплатою 1,5 відсотків щомісячно,  з терміном повернення до 22.07.2007 року , що підтверджується розпискою та відповідно до ст.. 61 ЦПК України встановлено рішенням Солом»янського районного суду м.Києва від 28.10.2010 року ( а.с. 25-28).

Згідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів, або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Виходячи з того, що відповідач не повернув позивачу отримані у борг кошти в розмірі 9000,00 дол.США, що відповідно до офіційного курсу дол.. США по відношенню до гривні станом на день подання позову становить 71 739,00 грн. ( 9000,00 дол.СШАх797,10 =71739,00 грн.), суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, а сума боргу стягненню з відповідача.

Враховуючи те, що відповідачем не в повному обсязі виконано зобов»язання в частині сплати 1,5% на користь позивача , суд вважає, що підлягає стягненню з відповідача  заборгованість по відсоткам, що передбачена умовами договору позики за період з березня 2007 року по  березень 2010 року  в розмірі 4 995,00 дол.США, що відповідно до офіційного курсу НБУ по відношенню до гривні становить 39 815, 15 грн. та підтверджується наданим розрахунком заборгованості ( а.с. 13-14).

Відповідно до ст.610 ЦК України невиконання зобов’язання є порушенням зобов’язання.

Статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Встановлено, що відповідач порушив взяті на себе  зобов’язання за договором  позики та прострочив його виконання.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача і в частині стягнення 3-х відсотків річних за прострочення виконання зобов’язання в розмірі 3346, 62 грн. ( 111554,15 грн. х 3% /100 = 3 346,62 грн.) .

Таким чином, з відповідача  на користь позивача підлягає стягненню сума боргу з урахуванням 3% річних за час прострочення, що складає:

71739, 00 грн. +39815,15 грн. + 3 346,62 грн. = 114 900,77 грн.

Що стосується заявлених вимог про стягнення моральної шкоди , суд не знаходить підстав для задоволення.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди.

Враховуючи те, що договором між сторонами та законодавством, що регулює дані правовідносини не встановлено відповідальності за порушення зобов’язань по відшкодуванню моральної шкоди, суд вважає заявлені вимоги в цій частині необґрунтовані.

Крім того, згідно ст.88 ЦПК України підлягає стягненню з відповідачки сума сплаченого позивачем держмита у розмірі 1700,00 грн., та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ в розмірі 120 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611, 612, 625, 1046 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 10-11, 57-60, 88, 209, 212-215, 218, 224-232 ЦПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 114 900, 77 грн.

Стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 державне мито в розмірі 1 149, 00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справив розмірі 120,00 грн.

В іншій частині позовних вимог –відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.  

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя :