Справа № 2-5839/11

У Х В А Л А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

19 серпня 2011 року суддя Солом’янського районного суду м. Києва  Букіна О.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства страхова компанія «Арма»про прийняття рішення за договором добровільного страхування наземного транспорту, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до суду з вказаною позовною заявою, в якій просить суд зобов’язати відповідача прийняти рішення по справі згідно Договору добровільного страхування наземного транспорту № 022-75500095 від 11.02.2011 року та покласти на відповідача судові витрати, а саме державне мито в розмірі 51,00 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37,00 грн.  

Відповідно до чинного законодавства України позовна заява є процесуальним документом,  який повинен  містити в собі:

- найменування позивача і відповідача, їх місце проживання або знаходження, поштовий індекс, номер засобів зв’язку, якщо такий відомий;

- зміст позовних вимог;  

- чіткий виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги із зазначенням фактів та посиланням на докази, що підтверджують кожну обставину або наявність підстав для звільнення від доказування.

Вивченням матеріалів позовної заяви, встановлено, що вона не відповідає вимогам ст.119 ЦПК України, оскільки зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем не зазначено ціни позову, щодо вимог майнового характеру та не конкретний зміст позовних вимог, т.я. не зрозуміло спосіб поновлення порушених прав позивача.

Відповідно до ст. 15 цього ж Кодексу суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають саме з правових відносин: цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових, а не з будь-яких суспільних  зв’язків. Тому суд зобов’язаний встановити наявність правовідносин сторін, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства, і пред’явлення вимоги, яка не є байдужою до права.

В поданій же позовні заяві не чітко окреслений предмет позову, який би характеризував те, на що вона спрямована та обставини, якими ОСОБА_2 обґрунтовує свої вимоги до відповідача, тобто ті юридичні факти, на основі яких позивач обґрунтовує свої вимоги відповідно до норм матеріального права, та положень Договору добровільного страхування наземного транспорту № 022-75500095 від 11.02.2011 року, що поширюються на спірні правовідносини. Ці факти породжують позов і вказують на наявність чи відсутність правовідносин між сторонами, на обґрунтованість вимог позивача, що з них випливають.

Також в позовні заяві не чітко викладені вимоги позивача щодо зобов’язання відповідача прийняти рішення щодо Договору № 022-75500095 від 11.02.2011 року, а саме не зазначено відповідного посилання на норму права, на підставі якої, суд має зобов’язати відповідача вчинити такі дії, у зазначений позивачем спосіб.

Крім того, звернувшись до суду про поновлення прав позивача у сфері страхування, останній відповідно до вимог договору та закону має право ставити питання про стягнення певної суми страхового відшкодування. Проте, викладені обставини справи в обґрунтування заявленого позову  не відповідають  змісту позову, що міститься в прохальній частині позову.

Таким чином, позивач має визначитися з предметом позову та чітко зазначити прохання до суду, яке б було направлено на поновлення порушених прав позивача щодо виплати страхового відшкодування ( стягнення).

Позивачем заявлено  вимоги майнового характеру, оскільки останній вимагає виплатити йому страхове відшкодування, яке повинно бути виражено в грошовому еквіваленті, а тому відповідно до ст.80 ЦПК України позивач повинен зазначити ціну позову.

Крім того, відповідно до ст. 79 ЦПК України при подані позову мають бути сплачені судові витрати.

Відповідно до ст.. 81 ЦПК України підлягають сплаті державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, розмір та порядок  оплати яких встановлено КМУ, зокрема його Постановою № 1258 від 21.12.2005 року „Про затвердження Порядку оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення  судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарський справ, та їх розмірів та  Декретом «Про державне мито»від 21.01.1993 року.

Як вбачається з позовної заяви позивачем було сплачено державне мито в розмірі 51,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37,00 грн., проте з чого виходив позивач при сплаті саме того розміру судових витрат, останнім не зазначено. Крім того, витрати на ІТЗ сплачено з вимог немайнового характеру.

Тому позивач повинен доплатити держане мито виходячи з розрахунку 1% від ціни позову але не більше 1700, 00 грн., яку останній має визначити. Крім того, позивач має доплатити ІТЗ в розмірі 83,00 грн.

В іншому випадку позивач має визначитися з порядком звернення до суду щодо оскарження дій відповідача в частині ненадання відповіді на його звернення , як з вимог немайнового характеру.

Таким чином, зі змісту ст. 119 ЦПК України суд при прийнятті позову зобов’язаний встановити відсутність підстав для повернення позову і наявність передумов для відкриття провадження у справі –наявність правовідносин сторін, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства, і пред’явлення вимоги, яка не є байдужою до права.

За таких обставин в силу ч.1 ст. 121 ЦПК України  вважаю за необхідне позовну заяву залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення вказаних недоліків.

Враховуючи викладене, керуючись  ст.ст. 119-121 ЦПК України, суддя, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства страхова компанія «Арма»про прийняття рішення за договором добровільного страхування наземного транспорту залишити без руху.

Надати строк на усунення недоліків терміном не більше 5-ти днів з моменту отримання копії ухвали, шляхом подачі нової позовної заяви, з урахуванням вимог викладених в ухвалі. Роз’яснити, що в разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: