Справа № 2-6346/11

З А О Ч Н Е  Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И

09 серпня 2011 року                                                  Солом’янський  районний суд м. Києва

в складі: головуючий суддя            -  Букіної О.М.

при секретарі                                     -  Возному М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка 29.03.2011 року звернулась до суду з позовом та уточнивши позовні вимоги просила стягнути з відповідача аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/3 частини від заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи моменту розлучення  і до його повноліття.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що вона з відповідачем з 01.08.1998 року по 09.07.2010 року перебувала у зареєстрованому шлюбі. Від  цього шлюби сторони мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після розірвання шлюбу, відповідач ухиляється від виконання своїх обов’язків щодо утримання сина, та не надає жодної матеріальної допомоги.  В обґрунтування заявленого розміру аліментів, що підлягають стягненню з відповідача, зазначила, що син  навчається у ліцеї, відвідує футбольний гурток та займається з викладачем англійської мови, в зв’язку з чим вона  несе значні витрати задля забезпечення нормального розвитку та виховання дитини.

В судовому засіданні  позивачка підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з’явився. Про розгляд справи повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Згідно ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, заслухавши думку  позивачки вважає за можливе ухвалити заочне рішення у справі, що відповідає вимогам ст..224 ЦПК України.

Суд, заслухавши пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, відповідно до ст.ст. 181, 183, 184 СК України аліменти за рішенням суду присуджуються у частці від доходу матері, батька або при нерегулярному, мінливому  доході, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, - у твердій грошовій сумі. Згідно ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову.

Встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі  01.08.1998 року по 09.07.2010 року, від даного шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Після розірвання шлюбу 09.07.2010 року, сторони проживають окремо, син проживає разом з позивачкою. Позивачка одна несе витрати по утриманню сина, тому не має достатніх коштів для забезпечення першочергових витрат по задоволенню потреб сина, а саме: матеріальних витрат на оздоровлення, відпочинок, витрат на забезпечення життєдіяльності, відвідування навчальних закладів.

З пояснень позивача встановлено що вона має дохід  в розмірі 4000,00 грн. Близьких родичів, які б могли надавати матеріальну допомогу, у позивачки немає. Також пояснила, що вона має 3-ю групу інвалідності та несе значні витрати на своє лікування.

Встановлено, що відповідач матеріальної допомоги на утримання сина добровільно не надає. Проте, в судовому засіданні при розгляді заяви про скасування заочного рішення відповідач надав квитанції про направлення позивачці коштів на утримання сина. З даних квитанцій вбачається, що відповідач  в квітні та в червні 2011 року направив позивачці кошти на утримання дитини  по 400 грн., в липні та серпні по 800,00 грн.

Також встановлено, що відповідач має стабільний заробіток у вигляді пенсії, в зв’язку з чим має можливість надавати кошти на утримання власного сина.

Договори про припинення права на аліменти, у зв’язку з передачею права власності на нерухоме майно та/ або  про сплату аліментів між сторонами не укладалися.  

Відповідно до закону батьки зобов’язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов’язок  батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховується судом при визначенні розміру стягуваних аліментів. Так згідно з ч.1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров’я та матеріальне становище дитини, стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка дружини, батьків, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Матеріальне становище сторін суд визначає, виходячи з вартості приналежного їм майна, рівня доходів, а також величини витрат, які вони здійснюють на утримання себе й членів своєї сім’ї.   

Суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має  виходити з фактичних обставин справи та мети зобов’язання щодо утримання.

Враховуючи те, що відповідач як батько зобов'язаний утримувати сина до досягнення ним повноліття і створювати необхідні передумови для його розвитку і забезпечення організації життя нарівні з позивачкою, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29.03.2011 року і до його повноліття.

При вирішенні питання щодо розміру аліментів судом враховано стан здоров’я відповідача, його матеріальне становище, ту обставину, що відповідач надає допомогу своїй матері, яка відповідно до закону також отримує дохід у вигляді пенсії. Також враховано, що відповідач проживає разом зі своєю матір’ю в селі та веде з нею господарство, а тому частково забезпечений продуктами харчування.

Крім того, визначальним при прийнятті рішення щодо стягнення з відповідачів аліментів в розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу) судом насамперед враховано те, що такий розмір є  виправданий дійсними потребами дитини.

Звертаю увагу також на ту обставину, що відповідач може надавати аліменти у визначеному судом розмірі, оскільки як вбачається з наданих квитанцій в липні та  в серпні 2011 року останній перерахував  позивачці кошти на дитину в розмірі по 800,00 грн., що виходячи з заробітку відповідача, який ним підтверджено при розгляді заяви про перегляд заочного рішення, становить близько 1/3 частки  його доходу.

Що стосується вимог позивача про стягнення аліментів за минулий час, а саме з дати розірвання шлюбу між сторонами, то суд не вбачає підстав для їх задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв’язку з ухилянням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки.

Позивачкою не надано доказів на підтвердження того, що нею вживалися заходи щодо одержання аліментів з відповідача та ухиляння відповідача від їх сплати.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім  випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України, як підставу звільнення від доказування.

А тому в суду відсутні підстави для стягнення аліментів з відповідача за минулий час. З огляду на викладене вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 180-184,191 Сімейного кодексу України, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 88,169, 209, 212-215, 218, 224-232 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29.03.2011 року і до його повноліття.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному  виконанню в межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом 10 днів з моменту проголошення рішення.

Суддя: