Справа № 2-3959/11  

З А О Ч Н Е  Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е  М     У К Р А Ї Н И

16 серпня 2011  року Солом’янський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді           Букіної О.М..

при секретарі          Кіцелюк Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду  з вказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на його користь борг у сумі 360 000, 00 грн., 3% річних  у розмірі 19 467,85 грн., індекс інфляції у розмірі 57 180,00 грн.,   а також судові витрати.

Посилається в позові на те, що 20.03.09 року дав відповідачці в борг  70000 грн. з терміном повернення до 30.06.09, 30.03.09 року на суму 170000 грн. з терміном повернення до 30.04.09 року та 05.05.09 року на суму 120000 грн. з терміном повернення до 30.07.09 року.

Позивач зазначає, що вказані вище кошти відповідачка отримала,  що підтверджується власноручним її підписом у договорах позики.

Проте, на неодноразові звернення позивача  з вимогою повернення наданих грошових коштів, відповідач не реагує, борг  до цього часу не повернула.

Посилаючись на вказані вище обставини, позивач вважає, що відповідно до ст..625 ЦК України з відповідачки має бути стягнути 3% річних  у розмірі 19 467,85 грн. та  індекс інфляції у розмірі 57 180,00 грн.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі і просили суд їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення в зв’язку з неявкою відповідача в судове засідання, не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з’явився, хоча належним чином повідомлялись про дату та час слухання справи.

Згідно ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, суд, заслухавши думку позивача, вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, між позивачем та ОСОБА_2 було укладено три договори позики грошових коштів:

- від 20.03.09 на суму 70000грн з терміном повернення до 30.06.09

- від 30.03.09 на суму 170000грн з терміном повернення до 30.04.09

- від 05.05.09 на суму 120000грн з терміном повернення до 30.07.09

Вказані суми грошових коштів Відповідач отримав готівкою, що підтверджується наявними в матеріалах  справи підписами відповідача ( а.с. 4-6).

Згідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів, або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Виходячи з того, що відповідач ОСОБА_2 не повернула позивачу отримані у борг кошти в розмірі 360 000, 00 грн. , суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, а сума боргу стягненню з відповідача.

Відповідно до ст.610 ЦК України невиконання зобов’язання є порушенням зобов’язання.

Статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Встановлено, що відповідачка порушила взяті на себе  зобов’язання за договором  позики та прострочила його виконання.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача і в частині стягнення 3-х відсотків річних за прострочення виконання зобов’язання в розмірі 19467,85 грн. та індексу інфляції 57 180,00 грн. , що підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунком заборгованості ( а.с. 9-11, 55).

Таким чином, з відповідача  на користь позивача підлягає стягненню сума боргу з урахуванням 3% річних та індексу інфляції за час прострочення, що складає:

360000,00 + 19467,85 + 57180,00 = 436647,85 грн.(чотириста тридцять шість тисяч шістсот сорок сім гривень 85 копійок).

Крім того, згідно ст.88 ЦПК України підлягає стягненню з відповідачки сума сплаченого позивачем держмита у розмірі 1700,00 грн., та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ в розмірі 120 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 1046 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 10-11, 57-60, 88, 209, 212-215, 218, 224-232 ЦПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути  з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики в розмірі 436 647,85 грн.,  держмито в розмірі  1700, 00 грн. та 120,00 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 438 467, 85 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна  скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення.

Суддя: