КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-4228/11                                                    Головуючий у 1-й інстанції:  Голуб А.В.

Суддя-доповідач:  Хрімлі О.Г.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"15" грудня 2011 р.                                                                                                 м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:  

головуючого

суддів      

      Хрімлі О.Г.,   

Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області на постанову в Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 січня 2011 року адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області про визнання дій неправомірними, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії, -     

ВСТАНОВИЛА:    

ОСОБА_4 звернувся Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області про визнання дій неправомірними, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії.   

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 січня 2011 року позов задоволений частково.          

Визнано дії відповідача неправомірними, зобов’язано здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії позивача відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 13 березня 2010 року в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, з урахуванням виплачених сум.      

Крім того, постанову допущено до негайного виконання.     

Не погоджуючись з судовим рішенням, Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області подало апеляційну скаргу, в якій просило постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову про відмову у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.    

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова суду першої інстанції - зміні.      

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачу підвищення до пенсії як дитині війни має розраховуватися відповідно до мінімальної пенсії за віком.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується у повному обсязі, виходячи з наступного.  

Колегією суддів встановлено, що позивач має статус дитини війни. Зазначені обставини сторонами не оспорюються.

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Проте, відповідач здійснює такі виплати у розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

З огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними актами, суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, правомірно керувався положеннями Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не приписами постанови Уряду.

Судовою колегією враховується, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком.

При цьому, ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»передбачено, що  виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Оскільки будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлена названим  законом, для розрахунку підвищення пенсії позивачу як дитині війни.

Разом з тим, при винесенні рішення, судом першої інстанції було передбачене його негайне виконання без зазначення строку такого виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 КАС України, негайно виконуються постанови суду, зокрема, про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Відповідна норма визначає категорії адміністративних справ, постанови у яких виконуються або можуть виконуватися негайно, тобто до набрання постановою законної сили.

Оскільки судом першої інстанції не був зазначений строк негайного виконання постанови, рішення суду в цій частині підлягає зміні.

Згідно до  ч. 1 ст. 201 КАС України, підставами для зміни  постанови  суду  першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -     

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області –задовольнити частково.     

Абзац четвертий резолютивної частини постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 січня 2011 року –змінити, виклавши його наступним чином:   

«Постанова підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць».

В іншій частині постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 січня 2011 року –залишити без змін.         

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.  

Головуючий суддя                                        О.Г. Хрімлі

Судді                                                            О.М. Ганечко

                                                                               Н.М. Літвіна