Справа № 1-846/11

Вирок

іменем України

 18.10.2011

Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого – судді Панасюка О.Г.  

при секретарі             Мальцевій В.О.   

за участю прокурора Павловської О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню  

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Малополовецьке, Фастівського району, Київської області, українця, громадянина України, одруженого, працюючого на посаді слюсаря-сантехніка в ТОВ «Бетонкомлекс», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 раніше не судимого -

у вчиненні злочину, передбаченого за частиною п’ятою статті 27, частиною першою статті 358 та частиною четвертою статті 358 КК України,

Встановив:

Підсудний ОСОБА_1 наприкінці серпня 2010 року, знаходячись у вагоні електропоїзду сполучення «Фастів-Київ», з метою підробки посвідчення «Учасника бойових дій» для подальшого його використання, вступив у злочинну домовленість з невстановленими слідством особами, виконуючи дії, що сприяли скоєнню даного злочину, передав цим особам свою фотокартку та аркуш паперу, на якому були записані його анкетні дані.

Через декілька днів ОСОБА_1, знаходячись на території зупинки громадського транспорту, на пл. Вокзальна, 1 в м. Києві від невстановлених слідством осіб отримав підроблене посвідчення «Учасника бойових дій» серії НОМЕР_1 від 21 квітня 2001 року, видане на його ім’я Васильківським військовим комісаріатом Київської області, в якому була вклеєна його фотокартка нанесеною печаткою, та передав цим особам грошові за виготовлення  підробленого посвідчення «Учасника бойових дій» 200 гривень.

Зазначене посвідчення підсудний ОСОБА_1 4 липня 2011 року приблизно о 15 год., проходячи через контрольний пункт на станції метро «Лісова» КП «Київський метрополітен» в м. Києві, з метою безкоштовного проїзду в громадському транспорті  пред’явив охороні це посвідчення, яке в подальшому було вилучене працівником міліції.

У судовому засіданні підсудний винним себе у вчиненні злочину за вказаних вище обставин визнав повністю, фактичні обставини справи, кваліфікацію злочину, доведеність вини не оспорював, щиро розкаявся та підтвердив, що він дійсно в серпні 2010 року у вагоні електропоїзду сполучення Фастів-Київ, познайомився з двома чоловіками, які запропонували зробити йому посвідчення для використання в громадському транспорті за 200 грн. Він передав цим чоловікам свою фотокартку та свої анкетні дані.

Через декілька днів на Центральному вокзалі в м. Києві від вказаних осіб він отримав посвідчення «Учасника бойових дій», видане на його ім’я Васильківським військовим комісаріатом  Київської області, та передав цим особам 200 гривень за виготовлення  вказаного посвідчення.

4 липня 2011 року приблизно о 15 год., знаходячись на станції метро «Лісова» в м. Києві, з метою безкоштовного проїзду в громадському транспорті він пред’явив охороні метрополітену вказане посвідчення, яке в подальшому було вилучене працівником міліції.

Винуватість підсудного, крім повного визнання ним своєї вини, доведена зібраними у справі та дослідженими судом доказами в їх сукупності.

Протоколом огляду місця події від 4 липня 2011 року підтверджено, що у ОСОБА_1 було вилучено посвідчення «Учасника бойових дій» серії НОМЕР_1 від 21 квітня 2001 року, видане на його ім’я Васильківським військовим комісаріатом Київської області учасника                (а.с. 13).

Висновком експерта № 424 від 30 липня 2011 року підтверджено, що відтиски гербової печатки в посвідченні «Учасника бойових дій» серії НОМЕР_1 від 21 квітня 2001 року, на ОСОБА_1 Васильківським військовим комісаріатом Київської області, поставлено не гербовою печаткою вказаного комісаріату (а.с. 24-30).

Таким чином, суд вважає доведеними викладені в установчій частині вироку обставини злочину, які не оспорюються підсудним і підтверджені сукупністю інших досліджених судом доказів за відсутності у нього підстав для самообмови.

Суд кваліфікує дії підсудного за частиною п’ятою статті 27, частиною першою статті 358 КК України як пособництво у підробці посвідчення, що видається установою, яка має право видавати такий документ, і який надає права або звільняє від обов’язків з метою збування підроблювачем.

Умисні дії підсудного, які виразились у використанні завідомо підробленого документу, суд кваліфікую за частиною четвертою статті 358 КК України.

При вирішенні питання про призначення підсудному покарання суд відповідно до статті 65 КК України враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу підсудного.

Суд враховує, що ОСОБА_1 вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, раніше він правопорушень не скоював і до відповідальності не притягувався, за місцем роботи позитивно характеризується, на обліку лікаря психіатра та нарколога не перебуває, у вчиненому щиро розкаявся.

Обставиною, що пом’якшує покарання, суд визнає щире каяття підсудного.

Обставин, що обтяжують покарання підсудного, судом не встановлено.    

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про можливість виправлення підсудного ОСОБА_1 без відбування покарання, а тому на підставі статті 75 КК України вважає за можливе звільнити його від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки згідно статті 76 КК України. Таке покарання є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.  

Відповідно до статті 93 КПК України суд стягує з підсудного судові витрати, пов’язані з проведенням експертиз.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до статті 81 КПК України.

Керуючись статтями 323, 324 КПК України, суд, -  

Засудив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною п’ятою статті 27, частиною першою статті 358 КК України та частиною четвертою статті 358 КК України і призначити йому покарання:  

- за частиною п’ятою статті 27, частиною першою статті 358 КК України у вигляді обмеження волі строком на 1 (один) рік 2 місяці;  

- за частиною четвертою статті 358 КК України у вигляді обмеження волі строком на 1 (один) рік.  

На підставі частини першої статті 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання засудженому ОСОБА_1 призначити у вигляді обмеження волі строком на 1 (один) рік 2 місяці.  

На підставі статті 75 КК України звільнити засудженого від відбуття основного покарання з випробуванням – іспитовим строком  на  один рік.

Відповідно до статті 76 КК України зобов’язати засудженого не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти ці органи про зміну місця проживання і роботи, періодично з’являтись на реєстрацію в ці органи.

Речові докази по справі: посвідчення «Учасника бойових дій» серії НОМЕР_1 від 21 квітня 2001 року, видане на ім’я ОСОБА_1 Васильківським військовим комісаріатом Київської області., залишити при справі;

Стягнути з ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ ГУ МВС України в м. Києві судові витрати за проведення експертиз в розмірі 455 грн. 87 коп.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили ОСОБА_1 залишити у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання.

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду м. Києва на протязі 15 діб з дня, наступного після його проголошення, через районний суд.

Головуючий: