Справа № 1-1001/11

Вирок

іменем України

 05.12.2011

Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого – судді           Панасюка О.Г.,  

при секретарі                              Кучинському Я.Ю.,

за участю прокурорів:           Кенюка А.В., Погорілого С.А.,

потерпілої                               ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Горохолино, Богородчанського району, Івано-Франківської області, українця, громадянина України, не працюючого, одруженого, зареєстрованого: АДРЕСА_1, мешканця АДРЕСА_2 судимого:

15 вересня 2011 року Броварським міськрайонним судом Київської області за частиною третьою статті 185, частиною третьою статті 15 КК України на 3 роки позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки   -

у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 15, частиною третьою статті 185 КК України,

Встановив:

Підсудний ОСОБА_2 16 вересня 2011 року приблизно о 19 год., користуючись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, маючи умисел на повторне таємне викрадення чужого майна, шляхом пошкодження вікна, проник до будинку АДРЕСА_3 звідки таємно намагався викрасти майно яке належить ОСОБА_1, а саме: рюкзак, вартістю 200 гривень; dvd програвач «LG», вартістю 1000 грн.; конвертер (тюнер) «ОRТОN» 4050с, вартістю 1 800 грн.; золоту обручку, вартістю 3 000 грн., а всього на загальну суму 6 000 грн, однак свій злочинний намір не зміг довести до кінця, так як на місці вчинення злочину був затриманий потерпілою.

У судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 винуватість у вчиненні злочину визнав повністю, фактичні обставини справи, кваліфікацію злочину, доведеність вини не оспорював, щиро розкаявся та показав наступне.

16 вересня 2011 року о 17 год. він приїхав до міста Києва з м. Бровари. Не доїжджаючи до метро «Лісова», вийшов біля підземного переходу, який розташований біля приватного сектору та вирішив вчинити крадіжку із приватних будинків у зв’язку зі скрутним матеріальним становищем. Після чого він, проходячи повз будинку АДРЕСА_3, побачив, що світло у вікнах даного будинку не горить, розбив віконне скло, та проник до вказаного будинку, де в рюкзак почав складати побутову техніку, та обручку з жовтого металу. Після чого ОСОБА_2, повернулась хазяйка будинку та працівники міліції, які його затримали.

Винуватість підсудного, крім повного визнання ним своєї вини, доведена зібраними у справі та дослідженими судом доказами в їх сукупності:

Потерпіла ОСОБА_1 в судовому засіданні показала, що 16 вересня 2011 року приблизно о 19 год. їй зателефонував син та повідомив про те, що в її будинку розбите віконне скло . Після того вона  відразу пішла додому та побачила свого сусіда Івана, який повідомив їй про те, що невідома особа ходить по її будинку. Вона разом із сусідами увійшли в будинок та побачили, що в одній з кімнат горить світло та там виявили невідомого чоловіка. Після цього вони разом із сусідами невідомого чоловіка затримали та викликали працівників міліції.

При огляді кімнати вона виявила відсутність рюкзаку зеленого кольору вартістю 200 грн., золотої обручки вагою приблизно 6г., вартістю приблизно 3000 грн., dvd програвач вартістю 1 000 грн. та конвертера (тюнера) 1 800  грн., загальна сума викраденого майна складає 6 000 гривень приблизно. Викрадене майно було знайдено та повернуто їй на зберігання.

Протоколом огляду місця пригоди від 16 вересня 2011 року підтверджено, що з будинку 21 по вул. Кисловодській в м. Києві у підсудного з зеленого рюкзака було вилучено dvd програвач «LG», конвертер «ОRТОN» 4050с та золоту обручку (а.с. 8).

Суд, кваліфікує умисні дії підсудного за частиною другою статті 15, частиною третьою статті 185 КК України як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднану з проникнення у житло, оскільки підсудний виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, що не залежали від його волі.

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_2 суд відповідно до вимог статті 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про його особу, який має непогашену судимість, позитивно характеризується за місцем проживання, думку потерпілої, яка просила суворо не карати, має на утриманні неповнолітніх дітей. Крім цього, суд враховує, що вчинено незакінчений злочин та фактично злочином матеріальної шкоди не завдано.

Обставиною, що пом’якшує покарання підсудного, судом визнаються  його щире каяття. Обтяжуючих обставин не встановлено.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку що для досягнення мети покарання, виправлення підсудного йому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі.  

З урахуванням того, що ОСОБА_2 був засуджений 15 вересня 2011 року за частиною третьою статі 15, частиною третьою статті  185  КК України на три роки позбавлення волі з іспитовим строком на два роки то суд при призначенні покарання керується вимогами статті 71 КК України.

Питання щодо речових доказів суд вирішує у відповідності до статті 81 КПК України.

Керуючись статтями 321, 323, 324 КПК України, суд, -  

Засудив:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 15, частиною третьою статі 185 КК України, і призначити йому покарання у виді трьох років шість місяців позбавлення волі.

Відповідно до вимог статті 71 КК України приєднати до покарання, призначеного за даним вироком, частково невідбуту частину покарання за вироком Броварського міськрайонного  суду Київської області від 15 вересня 2011 року і остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.

Строк відбування покарання вираховувати з часу затримання з 17 вересня 2011 року.

Міру запобіжного заходу засудженому до набрання вироком чинності залишити без змін – тримання під вартою.  

Речові докази: рюкзак, dvd програвач «LG», конвертер (тюнер) «ОRТОN» 4050с, золоту обручку, що знаходяться на відповідальному зберіганні у потерпілої ОСОБА_1, залишити їй за належністю.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту проголошення, а засудженим, який знаходиться під вартою, в цей самий строк з моменту отримання копії вироку.

Головуючий: