Судове рішення #20179721

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


 15 серпня 2011 року                                                         Справа № 2а/2370/6073/2011

15.08.2011


9 год. 25 хв.м. Черкаси


Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді –Коваленка В.І.,

при секретарі –Поповій Ю.Є.,

за участю:

представника позивача –не з’явився,   

відповідача –не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Уманської об’єднаної державної податкової інспекції Черкаської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про припинення підприємницької діяльності,  

ВСТАНОВИВ:

Уманська об’єднана державна податкова інспекція Черкаської області звернулася до суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про припинення підприємницької діяльності.

Позивач зазначає, що відповідач не подає більше року документи фінансової звітності, визначені законодавством про оподаткування, що згідно статті 46 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб –підприємців” № 755-IV від 15.05.2003 року є підставою для припинення підприємницької діяльності відповідача.

Позивач просить задовольнити його вимоги та припинити підприємницьку діяльність відповідача.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, проте в своєму адміністративному позові просив розгляд справи провести без його участі.

Відповідач в судове засідання не з’явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

На підставі вищевказаного, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений    належним чином про дату, місце та час розгляду справи та вважає за можливе провести розгляд справи без участі відповідача.

У зв’язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив, що відповідач з 05.10.2009р. зареєстрований фізичною особою –підприємцем.

Згідно відомостей, вказаних у довідці про взяття на облік платника податків від 06.10.2009р. № 490 з 06.10.2009р. відповідач узятий на облік в органах державної податкової служби як платник податків.

Судом встановлено, що відповідач не подавав податкову звітність з моменту реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

При дослідженні судом відомостей, зазначених у довідці від 15.07.2011р.                       № 16022/19-034 в судовому засіданні встановлено, що станом на 15.07.2011р. відповідач не має податкової заборгованості по сплаті податків та зборів (інших обов’язкових платежів).

Отже, відповідач, зважаючи на вимоги частини 8 статті 19, частин 1, 2 статті 55, частини 1 статті 58 Господарського кодексу України, визнається суб’єктом господарювання та зобов’язаний своєчасно надавати податковим органам декларації про доходи, інші необхідні відомості для нарахування податків та інших обов’язкових платежів.

Суд зазначає, що спеціальним законом, що регулює відносини, які виникають у сфері державної реєстрації фізичних осіб є Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»від 15 травня 2003 року № 755-IV (надалі за текстом - Закон № 755-IV).

У відповідності до  частини 2 статті 46 Закону України № 755-IV неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону є підставою для припинення підприємницької діяльності фізичної особи –підприємця, що проводиться на підставі судового рішення.

Згідно положень Закону України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991 року           № 1251-XII (чинного до 01.01.2011р.) (далі –Закон № 1251-XII), Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181-III  (чинного до 01.01.2011р.) (далі –Закон № 2181-III) та Податкового кодексу України відповідач зобов’язаний подавати до органів державної податкової служби та інших контролюючих органів податкові декларації та розрахунки у строки встановлені законодавством, на підставі яких здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Пунктом 2 частини 1 статті 9 Закону № 1251-XII передбачено, що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до Закону № 2181-III, а саме підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 - податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом «г»підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року; календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Згідно пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року; календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним; календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Згідно зі статтею 247 Господарського кодексу України, у разі здійснення суб'єктом господарювання діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, до нього може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації цього суб'єкта та його ліквідації. Скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання провадиться за рішенням суду.

Відповідно до частин 1 та 6 статті 59 Господарського кодексу України припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його ліквідації за рішенням суду з підстав скасування державної реєстрації такого суб'єкта господарювання.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до статті 49 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців»суд, який постановив рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи –підприємця, у тому числі рішення про визнання фізичної особи –підприємця недієздатною або про обмеження її цивільної дієздатності, в день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи –підприємця для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи –підприємця.

Дата надходження судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи –підприємця вноситься державним реєстратором до журналу обліку реєстраційних дій.

Суд зазначає, що відповідно до підпункту 20.1.12 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та підприємницької діяльності фізичної особи –підприємця про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.

Враховуючи право органів державної податкової служби звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та підприємницької діяльності фізичної особи –підприємця, а також ту обставину, що відповідач не подавав до державної податкової служби податкових декларацій та документів фінансової звітності більше одного року, суд вважає, що вказані дії порушують встановлені законодавчими актами правила здійснення господарської діяльності та є підставою для припинення такого суб'єкта господарювання.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що викладені в позовній заяві доводи є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі вищесказаного та керуючись ст.ст. 11, 14, 70, 71, 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Припинити підприємницьку діяльність фізичної особи –підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, яка зареєстрована виконавчим комітетом Уманської міської ради Черкаської області 05.10.2009р., місце проживання: 20300, АДРЕСА_1.

Копію цієї постанови направити державному реєстратору виконавчого комітету Уманської міської ради Черкаської області для виконання обов’язків визначених статтею          49 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строки та порядку передбаченому статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.


Суддя                                                                                                          В.І. Коваленко

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація