ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

Справа №2-257/2007

20 серпня 2007 року Славутицький міський суд Київської області у складі судді Орла А.С., при секретарі Потапенко О.О., з участю:

позивачки Маклакової Н.І., представниці органу опіки і піклування Сусло Т.І.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Славутичі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - орган опіки і піклування в особі виконавчого комітету Славутицької міської ради, про припинення права власності на частку у праві спільної сумісної власності, визнання за ними права власності на частки у праві спільної сумісної власності на житлове приміщення та визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, -

УСТАНОВИВ:

У квітні 2007 року до суду звернулася ОСОБА_1 з позовними вимогами до ОСОБА_4, які у процесі розгляду справи уточнила та доповнила і просила припинити право власності відповідача на одну четверту частку квартири у зв'язку з отриманням ним грошової компенсації, визнати за нею та неповнолітніми дітьми власності на відповідні частки квартири та визнати відповідача таким, що втратив право користування квартирою у зв'язку з вибуттям в інше жиле приміщення.

У суді позивачка просила задовольнити її вимоги, посилаючись на те, що за рішенням суду відповідач одержав від неї грошову компенсацію своєї частки у праві спільної власності на квартиру, яка має перейти у її та їх дітей спільну часткову власність. Відповідач вдруге одружився, проживає в іншому жилому приміщенні з дружиною і тому втратив право користування їх квартирою.

Предстаниця органу опіки і піклування позовні вимоги підтримала і просила їх задовольнити, виходячи з інтересів дітей.

Відповідач до суду не з'явився без повідомлення причин, у зв'язку з чим за згодою позивачки суд у відповідності зі ст. 224 ЩІК України ухвалив заочне рішення на підставі наявних доказів.

Позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 30 грудня 1994 p., виданого ВО «Чорнобильська АЕС» на підставі розпорядження від 30.12.94 р. № 871-пр, квартира за адресою: АДРЕСА_1, належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2. Право спільної сумісної власності на квартиру зареєстровано у Славутицькому МБТІ, реєстраційний № 169/72 від 25.10.95 p..

Відповідно до ст. 12 Закону „Про приватизацію державного житлового фонду" від 19 червня 1992 року № 2482-ХН (далі Закон № 2482-ХЇЇ) власник приватизованого майна має право розпоряджатися квартирою на свій власний розсуд: продати, подарувати, заповісти, здати в оренду, укласти інші угоди, не заборонені законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону № 2482-ХИ передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх

2

повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), у тому числі тих, що тимчасово відсутні і за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).

Оскільки Законом № 2482-ХП не визначено умов, за яких один із членів сім'ї матиме більшу або меншу частку в приватизованому житлі, то частка кожного є рівною.

Виходячи з кількості співвласників спірної квартири, кожен з них має право на одну четверту частку приватизованої квартири.

Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 22 лютого 2005 року, що набрало законної сили, з позивачки на користь відповідача стягнуто компенсацію вартості однієї четвертої частки квартири на суму 16 216 гривень.

З долучених до справи копій документів виконавчого провадження видно, що рішення суду виконано повністю.

Згідно ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинено за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо, зокрема, річ є неподільною.

Оскільки компенсація вартості частки спірної квартири, на яку мав право відповідач, сплачена позивачкою, то його право власності на цю частку підлягає припиненню і переходить до позивачки.

Виходячи з викладеного, позивачка набуває права власності на одну другу частку спірної квартири, а неповнолітні діти - на одну четверту частку кожен.

Як видно з акту обстеження житлово-побутових умов неповнолітніх дітей від 22.05.07 p., відповідач близько 4-х років у спірній квартирі не проживає.

Згідно долученої до справи довідки 05.03.05 р. у відділі РАЦС Славутицького МУЮ зареєстровано шлюб ОСОБА_4 з ОСОБА_5, актовий запис 39.

Довідкою ф. З від 03.08.07 р. підтверджується, що ОСОБА_6 проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 як наймач цього жилого приміщення.

З долученої до справи копії розписки відповідача про отримання суми грошової компенсації за частку спірної квартири від 20.02.07 p., адресою свого місця проживання він зазначив: АДРЕСА_2.

Виходячи з цих доказів, суд дійшов висновку, що відповідач вибув із спірного жилого приміщення в інше жиле приміщення за вказаною адресою на постійне проживання.

Відповідно до ст. 107, 167 ЖК України у разі вибуття наймача або членів його сім'ї на постійне проживання в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті, він втрачає право користування цим жилим приміщенням.

За правилами ст. 88 ЦПК України стягненню з відповідача підлягають судові витрати позивачки.

Керуючись ст. 209, 215, 226 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на одну другу частку квартири за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності на одну четверту частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 за кожним.

Визнати ОСОБА_4 таким, що втратив право користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з відповідача на користь позивачки судові витрати у розмірі 30 гривень та на користь держави судовий збір у розмірі 8 гривень 50 копійок.

3

Заочне рішення може бути переглянуто за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до суду першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем та третьою особою до апеляційного суду Київської області. Заява про апеляційне оскарження може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про оскарження.