Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
13 грудня 2011 р. № 2-а- 14386/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді - Горшкової О.О.,
при секретарі судового засідання - Головко О.В.,
за участю представників сторін:позивач - Шевцов О.М., відповідач - Жданова О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Казенного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова" до Спеціалізованої державної інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про скасування податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И В:
Казенне підприємство "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова" звернулося до суду із позовом до Спеціалізованої державної інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.09.2011 року № 0001270854 про зменшення розміру від’ємного значення суми ПДВ у розмірі 2555,00 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач послався на ведення господарських правовідносин з контрагентами, щодо яких виявлено порушення, з урахуванням норм Цивільного Кодексу України та інших актів цивільного законодавства та з метою отримання прибутку.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач послався на їх необґрунтованість та безпідставність.
Представники сторін у судовому засіданні 13.12.2011 року підтримали свої правові позиції по справі.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з такого.
Судом встановлено, що Казенне підприємство «Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім.. О.О. Морозова» має статус юридичної особи, зареєстроване платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 20.09.2000 року № 30007488, перебуває на обліку в Спеціалізованій державній інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові.
В період 30.06.2011 року по 11.08.2011 року Спеціалізованою державною інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові була проведена документальна планова перевірка відповідача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2011 рік, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2011 рік, за результатами якої було складено акт перевірки від 17.08.2011 року № 1902/23-106/143102099.
З посиланням на зазначений акт контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.09.2011 року № 0001270854, яким позивачу було зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2555,00 грн.
Як з’ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугував відображений в акті від 17.08.2011 року № 1902/23-106/143102099 висновок суб’єкта владних повноважень про порушення, крім іншого, позивачем:
- п.п. 7.4.1, п.п 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, що призвело до завищення залишку від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду (рядок 24) в сумі 2555,00 грн., в .т.ч. у наступних періодах березень 2011 року – 2555,00 грн.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб’єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає таке.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовлюються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пп. 5.3-5.7 цієї статті Закону.
Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
Відповідно до пп. 7.4.4 якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
З 01.01.2011 року набрав чинності Податковий Кодекс України.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).
Водночас Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Згідно п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2 ст. 200 Кодексу).
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Як встановлено судом, у вересні 2010 року позивач мав бездоговірні взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «РІК СВ-Прилад» на загальну суму 450,00 грн., в т.ч. ПДВ 75,00 грн.
Матеріалами справи підтверджено, що на підставі рахунку-фактури № 00296 від 06.09.2010 року, виписаної постачальником ТОВ «РІК СВ-Прилад» на суму 450,00 грн., в т.ч. ПДВ – 75,00 грн., позивачем була придбана помпа водяна CV3000 до станку ТМ 6040, що підтверджується наявною в матеріалах справи копіями податкової накладної № 172 від 07.09.2010 року на суму 450,00 грн., в т.ч. ПДВ – 75,00 грн., видаткової накладної № 00143 від 09.09.2010 року на суму 450,00 грн., в т.ч. ПДВ 75,00 грн., платіжним дорученням № 1687 віл 07.09.2010 року, з якого вбачається, що позивачем (платником) на рахунок ТОВ «РІК-СВ-Прилад» на підставі рахунку № 00296 від 06.09.2010 року за помпу водяну за без договірними зобов’язаннями була здійснена разова оплата на суму 450,0 грн., в т.ч. ПДВ 75,00 грн., приходним ордером № 1344, яким підтверджується факт отримання позивачем придбаного товару на підставі довіреності № 1272, виданої 08.09.2010 року строком дії до 17.09.2010 року на ім’я ОСОБА_4 з метою отримання від ТОВ «РІК СВ-Прилад» товару згідно платіжного доручення № 1687 від 07.09.2010 року на суму 450,0 грн., в т.ч. ПДВ 75,00 грн., про що наявний запис в журналі реєстрації довіреностей за 2006-2010 роки.
Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Пунктом 7.2.1 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Видані ТОВ «РІС В-Прилад» за вересень 2010 року на адресу позивача вище перелічені податкові накладні повністю відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Як пояснив в судовому засіданні представник позивача щодо цілей отримання та мети використання придбаного позивачем у ТОВ «РІК СВ-Прилад» у вересні 2010 року товару, що водяна помпа необхідна підприємству в якості запчастини для ремонту станку лазерного граверу Yueming ТМ 6040, який використовується для виготовлення плат, табличок і точеної різки неметалевих матеріалів для всіх виробів, які випускаються на підприємстві позивача, що також підтверджується доповідною запискою начальника відділу, складеною на ім’я головного інженера з метою вирішення питання придбання нової помпи.
В січні 2011 року позивач мав взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «РІК СВ-Прилад» на загальну суму 4836,00 грн., в т.ч. ПДВ – 806,00 грн.
Матеріалами справи підтверджено, що на підставі рахунку-фактури № 00018 від 18.01.2011 року, виписаної постачальником ТОВ «РІК СВ-Прилад» на суму 4836,00 грн., в т.ч. ПДВ – 806,00 грн., позивачем була придбана плата управління YMO7Q блоку живлення, що підтверджується наявною в матеріалах справи копіями податкової накладної № 0000015 від 24.01.2011 року на суму 4836,00 грн., в т.ч. ПДВ – 806,00 грн., видаткової накладної № 00009 від 28.01.2011 року на суму 4836,00 грн., в т.ч. ПДВ 806,00 грн., платіжним дорученням № 96 від 24.01.2011 року, з якого вбачається, що позивачем (платником) на рахунок ТОВ «РІК-СВ-Прилад» на підставі рахунку № 00018 від 18.01.2011 року за плату керування за без договірними зобов’язаннями була здійснена разова оплата на суму 4836,00 грн., в т.ч. ПДВ 806,00 грн., приходним ордером № 164, яким підтверджується факт отримання позивачем 31.01.2011 року за рахунком № 00009 придбаного товару на підставі довіреності № 261, виданої 27.01.2011 року строком дії до 05.02.2011 року на ім’я ОСОБА_4 з метою отримання від ТОВ «РІК СВ-Прилад» товару згідно платіжного доручення № 96 від 24.01.2011 року на суму 4836,00 грн., в т.ч. ПДВ 806,00 грн., про що наявний запис в журналі реєстрації довіреностей за 2010-2011 роки.
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Видані ТОВ «РІС В-Прилад» за січень 2011 року на адресу позивача вище перелічені податкові накладні повністю відповідають вимогам ст. 201 Податкового Кодексу України.
Як пояснив в судовому засіданні представник позивача щодо цілей отримання та мети використання придбаного позивачем у ТОВ «РІК СВ-Прилад» у січні 2011 року товару, що плата керування YMO7Q необхідна підприємству для власних потреб в якості запчастини для ремонту станку лазерного граверу Yueming ТМ 6040, який використовується для виготовлення плат, табличок і точеної різки неметалевих матеріалів для всіх виробів, які випускаються на підприємстві позивача, що також підтверджується доповідною запискою начальника відділу, складеною на ім’я головного інженера з метою вирішення питання придбання нової лампи.
Також судом було встановлено, що в лютому 2011 року позивач мав взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша Технологічна компанія - СТГ» на загальну суму 10044,00 грн., в т.ч. ПДВ – 1674,00 грн.
Матеріалами справи підтверджено, що на підставі рахунку № 020101 від 02.02.2011 року, виписаної постачальником ТОВ «Перша Технологічна компанія - СТГ» на суму 10044,00 грн., в т.ч. ПДВ – 1674,00 грн., за умовами оплати по факту поставки, позивачем був придбаний виріб ППМ-2 434-87-162Г у кількості 124 шт., що підтверджується наявною в матеріалах справи копіями податкової накладної № 33 від 02.02.2011 року на суму 10044,00 грн., в т.ч. ПДВ – 1674,00 грн., видаткової накладної № 020101 від 02.02.2011 року на суму 10044,00 грн., в т.ч. ПДВ – 1674,00 грн., платіжним дорученням № 170 від 09.02.2011 року, з якого вбачається, що позивачем (платником) на рахунок ТОВ «Перша Технологічна компанія - СТГ» на підставі рахунку № 020101 від 02.02.2011 року за виріб ППМ-2 за без договірними зобов’язаннями була здійснена разова оплата на суму 10044,00 грн., в т.ч. ПДВ 1674,00 грн., приходним ордером № 185, яким підтверджується факт отримання позивачем 03.02.2011 року за рахунком № 020101 придбаного товару.
Видані ТОВ «РІС В-Прилад» за лютий 2011 року на адресу позивача вище перелічені податкові накладні повністю відповідають вимогам ст. 201 Податкового Кодексу України.
Як пояснив в судовому засіданні представник позивача щодо цілей отримання та мети використання придбаного позивачем у ТОВ «Перша Технологічна компанія - СТГ» у лютому 2011 року товару, що виріб ППМ-2 входить в склад протипожежного обладнання БТР-4Е в кількості 2 одиниць на машину; 96 одиниць виробів ППМ-2 були передані ДП «Завод імені Малишева» для комплектування 48 БТР-4Е і БТР-4К 2-гою партією поставки; 28 одиниць виробів ППМ-2 встановлені в 14 БРЄМ-4РМ, БММ-4С, БТР-4КШ, збираємих на підприємстві позивача, що підтверджується копіями, накладної витрат № 719/858 на відпуск товарно-матеріальних цінностей від 25.10.2011 року, № 718/857 від 25.10.2011 року та 547/293 від 12.08.2011 року, з яких вбчається, що позивач поставив ДП «Завод імені В.А. Малишева» вироби патрон ППМ-2 у кількості 30 одиниць, 16 одиниць та 50 одиниць відповідно, довіреностей № 996 від 27.06.2011 року та № 1439 від 25.10.2011 року, копіями митної декларації, ліцензії Серія АВ № 147536, виданої 05.02.2007 року Міністерством промислової політики України позивачу строком дії до 05.02.2012 року на розроблення, виготовлення, реалізацію, ремонт і модернізацію озброєння, військової техніки і військової зброї.
Що стосується доказів фактичного перевезення придбаного позивачем товару, то суд зазначає, що, відсутність ТТН на перевезення товару у позивача не є безумовним доказом неправомірності вчиненої господарської операції, оскільки в судовому засіданні було встановлено і підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що договірні взаємовідносини позивача з контрагентами, відносно яких були виявлені порушення, мали реальне настання.
Таким чином, надаючи оцінку всім наявним в матеріалах справи податковим накладним, полатіжним дорученням та іншим первинним документам, якими позивач доводе перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.
З аналізу Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового Кодексу України вбачається, що законодавство визначає лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Інших підстав для невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначене законодавство не передбачає. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Судом встановлено, що як вбачається з акту перевірки позивача, під час перевірки правомірності формування податкового кредиту за період з 01.04.2008 року по 21.03.2011 рік по взаємовідносинам з ТОВ «Перша Технологічна компанія - СТГ» та ТОВ «РІК СВ-Прилад» податковим органом були використані:
- акт перевірки Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова від 20.06.2011 року № 2572/22/35073161 про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «РІК СВ-Прилад» з питань виявленої недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість за вересень 2010 року – січень 2011 року, з якого вбачається, що взаємовідносини ТОВ «РІК СВ-Прилад» за вересень 2010 року –січень 2011 року з позивачем не підпадають під визначення об’єктів оподаткування податком на додану вартість відповідно до вимог ст.ст. 3, 4, 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст. ст. 185,188,198 Податкового Кодексу України;
- акт перевірки Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ» в частині правомірності нарахування податкового зобов’язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 рік та в частині правомірності формування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток підприємств за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 рік від 07.06.2011 року № 1023/23-304/37190531, з якого вбачається, що взаємовідносини ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ» з позивачем не спрямовані на реальне настання правових наслідків, у зв’язку з відсутністю умов ведення господарської діяльності у підприємства – постачальника, відсутністю основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.
Як вбачається з акту перевірки позивача від 17.08.2011 року № 1902/23-106/143102099, Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків в м. Харкові, з урахуванням обставин, що викладені в акті перевірок визначених вище контрагентів позивача, щодо яких виявлені порушення, неможливо було встановити зв'язок понесених витрат (з урахуванням ПДВ) позивача в частині взаємовідносин з ТОВ «Перша технологічна компанія – СТГ» та ТОВ «РІК СВ-Прилад» з фінансово-господарською діяльністю перевіряємого підприємства.
Відповідно до ст. 69 КАС України докази в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
При цьому докази повинні бути належними та обґрунтованими. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ст. 70 КАС України).
Статтею 71 КАС України встановлений обов’язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 КАС України.
Враховуючи вимоги КАС та аналізуючи документи, що містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що по господарських операціях продавець (постачальник) (ТОВ «Перша технологічна компанія – СТГ», ТОВ «РІК СВ-Прилад») передав товар покупцю (Казенне підприємство "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова"), розрахунки за поставлений товар здійснені безготівковим шляхом, витрати з придбання товару правомірно віднесені покупцем до складу валових витрат, придбаний товар у подальшому використовувався позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується наданими позивачем до суду підтверджуючими цей факт документами, які наявні в матеріалах справи та які суд в силу ст. 86 КАС України оцінює як достатні та беззаперечні докази використання придбаної продукції в власній господарській діяльності та подальшої реалізації виготовленої продукції, документи по господарських операціях оформлені відповідно до вимог закону.
Суд зазначає, що ні акт перевірки від 17.08.2011 року № 1902/23-106/143102099, ні акти перевірки, які були використані податковим органом під час перевірки позивача не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні договорів Державною податковою інспекцією до суду не подано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.
Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що створення юридичної особи навіть з метою надання послуг іншим особам щодо ухилення від сплати податків само по собі не означає, що всі правочини, укладені такою юридичною особою, вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Тому у кожному окремому випадку необхідно з'ясовувати наявність чи відсутність мети сторін договору, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Зазначене само по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації підприємства і до моменту його виключення з державного реєстру.
Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб’єктів не покладається обов’язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.
Таким чином, зміст правовідносин з постачальниками ТОВ «Перша технологічна компанія – СТГ», ТОВ «РІК СВ-Прилад» не суперечать законодавству, договірні відносини спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Відповідно, первинні та бухгалтерські документи за вищевказаними господарськими операціями, у тому числі видаткові накладні і податкові накладні, були виписані у зв'язку з реальним виконанням вказаних правочинів, ці документи були належним чином оформлені, а відомості, що містилися у них, достовірні.
З аналізу наявних в матеріалах справи доказів судом вбачається, що позивач та ТОВ «Перша технологічна компанія – СТГ», ТОВ «РІК СВ-Прилад» свої обов'язки за договірними зобов'язаннями виконали в повному обсязі.
Зокрема, органи державної податкової служби згідно чинного законодавства не наділені правом самостійно визнавати недійсними податкові накладні та визначати підстави невключення будь-яких сум до податкового кредиту.
З огляду на викладене, вищезазначені доводи відповідача про посилання на нікчемність угод з підстав відсутності необхідних умов для результатів відповідної господарської, трудових та матеріальних ресурсів та відсутністю спрямованістю настання правових наслідків за відповідним правочином, укладеними між позивачем та його контрагентом, відповідно до яких податковим органом були виявлені порушення податкового законодавства, є безпідставними і судом до уваги не приймаються, оскільки укладений з позивачем договір схвалений з боку ТОВ «Перша технологічна компанія – СТГ», ТОВ «РІК СВ-Прилад» шляхом виконання своїх договірних зобов'язань в повному обсязі, а податкові накладні виписані ТОВ «Перша технологічна компанія – СТГ», ТОВ «РІК СВ-Прилад» по реальним господарським операціям, що відбулися між позивачем та його контрагентами в установленому законодавством порядку недійсними не визнані, є чинними на момент розгляду справи і в сукупності з іншими доказами у справі дають суду підстави для висновку про достовірність підтвердження фактичності здійснення господарських операцій, сплати податку на додану вартість та його сум.
Інших доводів порушення позивачем вимог податкового законодавства відповідачем до суду не надано.
Відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
З огляду на це, суд при вирішенні даної справи враховує існуючу практику Європейського Суду з прав людини щодо зобов'язань зі сплати ПДВ.
Так, у справі "БУЛВЕС" проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом також приймається до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення щодо нарахування позивачу податкового зобов'язання у розмірі 2555,00 грн.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160–163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов Казенного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова" до Спеціалізованої державної інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові від 05.09.11р. № 0001270854 про зменшення розміру відємного значення суми ПДВ у розмірі 2 555 грн. 00 коп.
Стягнути з державного бюджету на користь Казенного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова" (61004, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код 14310299) судовий збір у розмірі 3,40 грн.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 19.12.2011 року. < Текст > < Сума задоволення > < Текст >
Суддя Горшкова О.О.