Справа № 2-а-1809/2011

П О С Т А Н О В А

Іменем України

(в порядку скороченого провадження)

29 червня 2011 року                                                                                                      м. Пирятин

Суддя Пирятинського районного суду Полтавської області Рябченко Ю.О., розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Пирятинському районі Полтавської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок, виплату та нарахування основної та додаткової пенсії як постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи,

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління пенсійного фонду України в Пирятинському районі Полтавської області (далі УПФ України в Пирятинському районі Полтавської області) про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок, виплату та нарахування основної та додаткової пенсії як постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи.

У поданій до суду позовній заяві позивач послалась на те, що є особою, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії та їй була встановлена ІІ група інвалідності. Уважає, що розмір пенсії, яку вона отримує, не відповідає розміру пенсії, передбаченому ч. 4 ст. 54 та  ст. 50 ЗУ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 р. №796-ХІІ (далі-Закон), а саме, що у всіх випадках розміри державної пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по ІІ групі інвалідності –восьми мінімальних пенсій за віком, розмір щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, призначається для інвалідів ІІ групи 75 відсотків інвалідів мінімальної пенсії за віком.

Вказує, що у 1993 році позивачу за її заявою було призначено пенсію по ІІ-й групі інвалідності, як учасник аварії на ЧАЕС категорії 1. 25.05.2011 р. вона звернувся до відповідача з заявою про перерахунок основної та додаткової пенсії у відповідності до зазначених норм, на що отримала відмову, яка на її думку, порушує її права.

У зв’язку з наведеним просить визнати відмову відповідача щодо перерахунку державної та додаткової пенсії неправомірною; зобов’язати провести перерахунок державної пенсії та виплачувати їй без кінцевого терміну виплат (безстроково) відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону дану пенсію у розмірі не нижче восьми мінімальних пенсій за віком з урахуванням ч. 1 ст. 28 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та ЗУ “Про Державний бюджет України на відповідний рік” починаючи з 15.12.2010 року –як інваліду другої групи; зобов’язати відповідача провести перерахунок щомісячної додаткової пенсії та виплачувати їй відповідно до ст. 50 Закону дану пенсію у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, як інваліду ІІ групи з урахуванням ч. 1 ст. 28 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та ЗУ “Про Державний бюджет України на відповідний рік” починаючи з 15.12.2010 року.

Ухвалою судді від 17.06.2011 року позов прийнято до розгляду в порядку скороченого провадження, оскільки позивачем пред’явлено вимогу, передбачену п. 3 ч. 1 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), а позовні вимоги не стосуються прав, свобод, інтересів та обов'язків третіх осіб.

Ухвала суду про відкриття скороченого провадження по даній справі надіслана сторонам, яким запропоновано в десятиденний строк з дня одержання вищезазначеної ухвали надати заперечення проти позову та додаткові докази в обґрунтування позовних вимог.

Ухвала одержана відповідачем та до канцелярії суду надійшли письмові заперечення від представника відповідача на позовну заяву, в яких позов не визнає, просить в задоволені позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що у зв’язку з визнанням рішенням Конституційного Суду України (КСУ) від 22.05.2008 року неконституційними окремих положень ЗУ ”Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” у т.ч. тих, якими внесено зміни до ст.ст. 50 та 54 ЗУ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, набрали чинності норми, що діяли до внесення даних змін.

Зазначають, що порядок реалізації вказаних норм на даний час визначається постановою КМУ від 16.07.2008 року № 654 “Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян”, якою встановлено доплату окремим категоріям осіб з тим, щоб їх пенсії досягали визначених у постанові розмірів (зокрема, учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році інвалідів другої групи-1090 грн.). Також, постановою КМУ від 28.05.2008 року №530 встановлено розміри додаткових пенсій за шкоду, заподіяну здоров’ю відповідно до Закону, при цьому у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижче визначеного розміру (інвалідам другої групи, які належать до категорії 1 – 20 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність). Тим часом, при вирішенні питання пенсійного забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, вони керувалися вказаними постановами КМУ, які згідно ст.117 Конституції України, є обов’язковими для виконання.

Окрім того, фінансування виплати пенсій по інвалідності згідно ст.ст. 50, 54 Закону проводиться з Державного бюджету України в межах асигнувань, передбачених вказаними постановами КМУ, тому кошти для виплати пенсії в тих розмірах, які просить позивач, - у відповідача відсутні.

Уважають, що звуження змісту та обсягу прав позивача допущено не було, оскільки після призначення пенсії її розмір жодного разу не зменшувався, а тільки збільшувався у зв’язку із змінами в чинному законодавстві та ніколи не був нижче встановленого державою прожиткового мінімуму.

Посилання позивача щодо застосування норм ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” в частині визначення розміру мінімальної пенсії за віком, передбаченим ч. 1 ст. 28, вважають невірним, оскільки даний розмір пенсії, на їх думку, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Враховуючи вищенаведене, справа розглядається в порядку скороченого провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі доказів.

Судом установлено:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є інвалідом 2-ї групи, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серія МСЕ- № 009074, а також перебуває на обліку як учасник ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і віднесена до 1-ї категорії учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується копією посвідчення серії А № 023587, виданого 11.11.1993 року та вкладкою № 072451.

Статтею 49 Закону №796-ХІІ передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.   

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закону України №230/96-ВР                    від 06.06.1996 року, яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання. внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством. У всіх випадках розмір пенсії для інвалідів третьої, другої груп, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим по другій групі восьми мінімальних пенсій за віком. Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок

каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 50 Закону №796-ХІІ у редакції ЗУ №230/96-ВР від 06.06.1996 року, особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами третьої групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії, відповідно до ст. 53 зазначеного Закону, здійснюється повністю, незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Таким чином, розмір державної та додаткової пенсії, виплачених позивачу за вказаний період є значно нижчим від розміру, встановленого ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону №796-ХІІ.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Оскільки позивачеві слід визначати пенсію виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Згідно з ч. 3 ст. 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у редакції Закону України від 05.10.2006 р. №231-У встановлено, що, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсій, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.

З матеріалів справи вбачається, що 25.05.2011 року ОСОБА_1 звернулася до УПФУ в Пирятинському районі Полтавської області з заявою щодо перерахунку пенсії у відповідності до ст. 54 Закону №796-ХІІ. та додаткової пенсії у відповідності до ст. 50 Закону №796-ХІІ. Листом від 31.05.2011 року УПФУ в Пирятинському районі Полтавської області повідомило позивача, що порушень законодавства при призначенні та виплаті їй пенсії не виявлено.

Посилання відповідача як на підставу своїх заперечень на Постанови КМУ від 16.07.2008 року №654 та від 28.05.2008 року №530, виходячи з яких відповідачем визначено розмір державної та додаткової пенсії, призначених позивачу відповідно до ч. 4 ст. 54 та ст. 50 Закону №796-ХІІ, а також на те, що мінімальний розмір пенсії за віком, передбачений частиною першою ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” не може бути застосований для нарахування пенсій, призначених відповідно до Закону №796-ХІІ, не можуть бути взяті до уваги судом, виходячи з наступного.   

Постановою КМУ від 30.05.1997 р. №523 затверджено Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Дана постанова є чинною, і її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенням ст.ст.50, 54 Закону №796-ХІІ. Постановами КМУ від 16.07.2008р. №654 та від 28.05.2008р. №530, всупереч положенням ст.ст. 50, 54 Закону №796-ХІІ, Кабінет Міністрів установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, при тому, що ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.   

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»вказаний Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв’язання пов’язаних з нею проблем медичного та соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території.   

У відповідності до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються, і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.   

Враховуючи особливий статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та обумовлену цим необхідність їх адекватного соціального захисту, Верховна Рада України в 2006 році доповнила Закон України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»статтею 71, в якій встановлено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.   

З огляду на наведене, посилання відповідача на вказані вище постанови КМУ, згідно яких позивачу виплачувалися державна та додаткова пенсії, суд до уваги не приймає, виходячи у т.ч. як із того, що у даних постановах, всупереч положенням до ч. 4 ст. 54 та ст. 50 Закону №796-ХІІ, Кабінет Міністрів України встановив розміри щорічної допомоги на оздоровлення, які не відповідають розмірам, встановленим спеціальним Законом, так і з загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами.   

Вказані Постанови Кабінету Міністрів України є підзаконними нормативно-правовими актами (прийнятими на виконання закону), тому у разі виникнення колізії між їх нормами та нормами закону, застосуванню підлягають положення останнього.   

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.   

Обов’язок держави перед громадянами за шкоду, завдану внаслідок Чорнобильської катастрофи визначений статтею 13 Закону України “Про статус і соціальний захист, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року №796. Зазначена стаття передбачає, що Держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов’язується відшкодувати її, у тому числі (пункт 3) матеріальні втрати, що їх зазнали громадяни та їх сім’ї у зв’язку з Чорнобильською катастрофою, відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання відмови відповідача щодо проведення перерахунку пенсії неправомірні; зобов’язання провести перерахунок державної та додаткової пенсій та виплачувати їх в розмірах відповідно до ч. 4 ст. 54 та ст. 50 Закону з урахуванням ч. 1 ст. 28 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та ЗУ “Про Державний бюджет України на 2010 рік” є правомірними, і підлягають задоволенню.   

Відповідно до ст. 17 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” громадяни, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, переогляд у медико-соціальній експертній комісії проходять один раз у п'ять років. При досягненні віку жінками 44 років, а чоловіками –49 років група інвалідності встановлюється безстроково. Оскільки позивач досягла 68-річного віку то їй повинен бути проведений перерахунок та виплата пенсії без кінцевого терміну (безстроково).

Таким чином, враховуючи той факт, що Закон України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов’язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії, суд вважає за можливе застосувати саме частину першу ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” для розрахунку державної та додаткової пенсії позивачу як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеній до категорії 1, інваліда другої групи.   

Доводи відповідача про відсутність кошторисних призначень для реалізації положень ст.ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного Закону.   

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про протиправність дій Управління пенсійного фонду України у Пирятинському районі Полтавської області щодо відмови позивачу в нарахуванні і виплаті підвищення до пенсії розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та 75 % мінімальної пенсії за віком з урахуванням частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і вважає за необхідне для поновлення порушеного права позивача зобов’язати відповідача провести відповідні нарахування і виплати починаючи з 15.12.2011 року без кінцевого терміну, враховуючи виплачені суми.

Керуючись ст.ст. 11, 19, 64 Конституції України, ст.ст. 17, 28, 45, 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст. 7, 8, 9, 10, 11, 71, 159, 160 –163 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати неправомірною відмову Управління пенсійного фонду України в Пирятинському районі Полтавської області у здійснені перерахунку та виплаті недорахованої державної та додаткової пенсії ОСОБА_1 в розмірах, передбачених ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»як інваліду 2 групи з 15.12.2011 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Пирятинському районі Полтавської області провести перерахунок та виплачувати без кінцевого терміну виплат ОСОБА_1 основної пенсії у відповідності до ч. 4 ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у розмірі не нижче восьми мінімальних пенсій за віком з урахуванням норм ч. 3 ст. 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та додаткову пенсію у відповідності до ст. 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи із мінімальної пенсії за віком встановленої ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” з урахуванням норм ч. 3 ст. 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та провести відповідні виплати з 15.12.2011 року, з урахуванням виплачених сум.

Постанова суду винесена в порядку скороченого провадження підлягає негайному виконанню.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Пирятинський районний суд Полтавської області, шляхом подання апеляційної скарги в 10-ти денний строк з моменту отримання копії постанови.  

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Суддя –