ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 грудня 2011 року № 2а-13207/11/2670
В приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Києві по вул. Хрещатик, 10,
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого Бояринцевої М.А.
при секретарі судового засідання Федоріну І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-реставраційна виробнича фірма «Реставрація»
до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва
за участю Прокуратури Солом’янського району м. Києва
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-реставраційна виробнича фірма «Реставрація»звернулося до суду з позовом про визнання нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва від 12 вересня 2011 року № 0003712308/0 про збільшення позивачу суми грошового зобов’язання за податком на додану вартість в розмірі 1 283 170 грн. та застосування 25% штрафних санкцій в розмірі 218 263 грн.
В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на Податковий кодекс України, Закон України «Про податок на додану вартість»та зазначає, що податкове повідомлення-рішення № 0003712308/0 від 12 вересня 2011 року є незаконним та підлягає визнанню його нечинним, оскільки воно прийняте на підставі акту перевірки від 29 серпня 2011 року № 9562/23-08/21553329, в якому неправомірно вказано про порушення позивачем норм чинного законодавства, оскільки ніяких порушень податкового законодавства при визначенні суми податкового кредиту і при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «ВСК «Геос», Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Анатарбуд», Товариством з обмеженою відповідальністю «Анігіус»ним допущено не було. Крім того, позивач зазначив, що він не наділений правом контролювати дотримання своїм контрагентом вимог податкового законодавства.
Представник відповідача заперечив по суті заявлених позовних вимог з огляду на положення Податкового кодексу України, Цивільного кодексу України, Господарський кодекс України, закони України «Про податок на додану вартість», «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Наказ Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зазначив, що ТОВ «ВСК «Геос»під час перевірки не надано жодних первинних документів бухгалтерського обліку щодо фінансово-господарської діяльності за грудень 2010 року, січень, лютий 2011 року, а податкові накладні виписані постачальниками ТОВ «Анігіус»та ТОВ «Будівельна компанія «Анатарбуд»не відповідають вимогам чинного законодавства та не дають права на формування податкового кредиту, в зв’язку з чим Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-реставраційна виробнича фірма «Реставрація»неправомірно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «ВСК «Геос», ТОВ «Анігіус»та ТОВ «Будівельна компанія «Анатарбуд», а тому податкове повідомлення-рішення є таким, що винесене у відповідності з вимогами чинного законодавства.
Представник прокуратури Солом’янського району м. Києва підтримала позицію Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
За результатами планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-реставраційна виробнича фірма «Реставрація»з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2010 року по 31 березня 2011 року, яка проведена на підставі направлень від 18 липня 2011 року № 1064/23-08, № 1065/2308, № 1066/23-08, № 1067/23-08, № 1068/23-08, № 1069/23-08, Державною податковою інспекцією у Солом’янському районі м. Києва складено акт від 20 серпня 2011 року № 9562/23-08/21553329, яким встановлено наступні порушення:
1. пункт 5.1 статті 5, підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 111 213 грн., в тому числі: за 2 квартал 2010 року –63 870 грн., за 4 квартал 2010 року – 47 343 грн.
2. підпункт 7.2.3, підпункт 7.2.6 пункту 7.2, підпункт 7.3.1 пункту 7.3, підпункт 7.4.1, підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та пункт 198.1, пункт 198.6 статті 198, пункт 201.1, пункт 201.4, пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 1 283 170 грн., у тому числі по періодам: за січень 2010 року –279 824 грн., лютий 2010 року –151 068 грн., березень 2010 року – 17 188 грн., квітень 2010 року –110 881 грн., червень 2010 року –124 333 грн., липень 2010 року –11 502 грн., грудень 2010 року –178 249 грн., січень 2011 року –299 013 грн., лютий 2011 року –111 112 грн.
На підставі акту перевірки, Державною податковою інспекцією у Солом’янському районі м. Києва винесене податкове повідомлення-рішення від 12 вересня 2011 року № 0003712308/0, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-реставраційна виробнича фірма «Реставрація»суму грошового зобов’язання за основним платежем в розмірі 1 283 170 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 218 263 грн. за платежем: податок на додану вартість, код платежу 14010100.
Відповідно до Податкового кодексу України органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право, зокрема проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.
Так, при проведенні перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-реставраційна виробнича фірма «Реставрація»щодо взаємовідносин з ТОВ «Будівельна компанія «Анатарбуд», ТОВ «ВСК Геос», ТОВ «Анігіус»відповідачем зроблений висновок, що договори є недійсними в силу закону, оскільки правочини не відповідають загальним умовам дійсності правочину.
Згідно статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Так, згідно частини п’ятої статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відносно взаємовідносин ТОВ «НРВФ «Реставрація»з ТОВ «Анігіус» суд зазначає про наступне.
23 жовтня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Анігіус»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-реставраційна виробнича фірма «Реставрація»укладений договір поставки № 23-10/09 (на умовах післяоплати). У договорі зазначено, що асортимент та загальна кількість товару, що поставляється згідно договору, визначається в узгоджених сторонами специфікаціях, які є невід’ємною частиною даного договору.
Специфікацією № 2 від 9 січня 2010 року визначено, що ТОВ «Анігіус»поставляє ТОВ «НРВФ «Реставрація»товар на загальну суму 1 666 889,21 грн., в тому числі ПДВ –277 814,87 грн., специфікацією № 3 від 5 лютого 2010 року визначено, що ТОВ «Анігіус»поставляє ТОВ «НРВФ «Реставрація»товар на загальну суму 906 410,54 грн., в тому числі ПДВ –151 068,42 грн., специфікацією № 4 від 1 березня 2010 року визначено, що ТОВ «Анігіус»поставляє ТОВ «НРВФ «Реставрація»товар на загальну суму 99 831,60 грн., в тому числі ПДВ –16 638,60 грн., специфікацією № 5 від 5 квітня 2010 року визначено, що ТОВ «Анігіус»поставляє ТОВ «НРВФ «Реставрація»товар на загальну суму 665 286,74 грн., в тому числі ПДВ –110 881,12грн.
Так, згідно рахунку-фактури № 09/01 від 9 січня 2010 року на загальну суму 1 666 889,21 грн., в тому числі ПДВ –277 814,87 грн., рахунку-фактури № 13/02 від 5 лютого 2010 року на загальну суму 906 410,54 грн., в тому числі ПДВ –151 068 грн., рахунку-фактури № 01/03 від 1 березня 2010 року на загальну суму 99 831,60 грн., в тому числі ПДВ –16 638,60 грн., рахунку-фактури № 05/04 від 5 квітня 2011 року на загальну суму 665 286,74 грн., в тому числі ПДВ –110 881,12 грн. позивачем отримані товари, зазначені у вищенаведених рахунках-фактурах, що підтверджується відповідними видатковими накладними: № 9 від 9 січня 2010 року, № 12 та № 13 від 5 лютого 2010 року, № 28 від 1 березня 2010 року, № 35 від 5 квітня 2010 року.
Перерахування коштів від ТОВ «Науково-реставраційна виробнича фірма «Реставрація»підтверджується виписками банків, а саме: 26 січня 2010 року позивач перерахував на розрахунковий рахунок ТОВ «Анігіус»197 000 грн., 8 лютого 2010 року –160 000 грн. та 255 000 грн., 10 лютого 2011 року –282 000 грн., 11 лютого 2010 року –282 000 грн., 16 лютого 2010 року –22 000 грн., 3 березня 2010 року –135 000 грн., 4 березня 2010 року –198 000 грн., 17 березня 2010 року –198 000 грн. та 100 000 грн., 19 березня 2010 року –110 000 грн., 23 березня 2010 року –9 889,21 грн. та 40 110,79 грн., 29 березня 2010 року –84 299,75 грн. (платіжне доручення № 217 від 29 березня 2010 року) та 30 000 грн. (платіжне доручення № 219 від 29 березня 2010 року), 1 квітня 2010 року –22 000 грн., 14 квітня 2010 року –200 000 грн. та 156 000 грн., 27 квітня 2010 року –28 500 грн., 71 331,60 грн. та 92 000 грн., 17 травня 2010 року –92 000 грн.18 травня 2010 року –72 000 грн., 20 травня 2010 року –85 000 грн., 26 травня 2010 року –79 286,74 грн., 28 травня 2010 року –261 700 грн.
На виконання умов договору поставки, відповідно до вищезазначених податкових накладних, підприємством ТОВ «Анігіус»на користь позивача були виписані наступні податкові накладні:
- № 09-0110 від 9 січня 2010 року на суму ПДВ 277 814,87 грн.,
- № 09-0110 від 5 лютого 2010 року на суму ПДВ 151 068,42 грн.,
- № 09-0110 від 1 березня 2010 року на суму ПДВ 16 638,60 грн.,
- № 360504 від 5 квітня 2010 року на суму ПДВ 110 881,12 грн.,
- № 301230 від 30 грудня 2010 року на суму ПДВ 178 249 грн.
- № 129 від 26 січня 2011 року на суму 63 333,33 грн.
Відносно взаємовідносин ТОВ «НРВФ «Реставрація»з ТОВ «Будівельна компанія «Анатарбуд»суд зазначає про наступне.
22 червня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-реставраційна виробнича фірма «Реставрація»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Анатарбуд»укладений договір № 22/06 на виконання підрядних робіт, предметом якого є роботи по влаштуванню каркасу житлового будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Правди, 80-82.
Сторонами підписана договірна ціна по будівництву жилого будинку по проспекту Правди, 80-82 на суму 74 600 000 грн.
Між сторонами підписані акти прийому виконаних підрядних робіт № 1 та № 2 за грудень 2010 року.
Згідно довідки за грудень 2010 року про розмір виконаних підрядних робіт, ТОВ «Анатарбуд»виконано підрядні роботи на загальну суму 746 000 грн. (в тому числі ПДВ 124 333,33 грн.)
На виконання умов договору підряду, відповідно до вищезазначених податкових накладних, підприємством ТОВ «Анатарбуд»на користь позивача були виписані наступні податкові накладні:
- № 2206101 від 22 червня 2010 року на суму ПДВ 41 666,67 грн.,
- № 2506100 від 25 червня 2010 року на суму ПДВ 82 666,67 грн.
Перерахування коштів від ТОВ «Науково-реставраційна виробнича фірма «Реставрація»підтверджується виписками банків, а саме: 25 червня 2010 року позивач перерахував на розрахунковий рахунок ТОВ «Анатарбуд»496 000 грн., 22 червня 2010 року –250 000 грн.
Відносно взаємовідносин ТОВ «НРВФ «Реставрація»з ТОВ «ВСК Геос» суд зазначає про наступне.
21 листопада 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-реставраційна виробнича фірма «Реставрація»та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВСК Геос»укладено договір № 11/21 на виконання підрядних робіт, предметом якого є роботи по будівництву Автосервісного комплексу на перехресті Кільцевої дороги та вул. Н.Трублаїні, Святошинського району м. Києва.
Сторонами підписана договірна ціна по будівництву Автосервісного комплексу на перехресті Кільцевої дороги та вул. Н.Трублаїні, Святошинського району м. Києва на суму 1 069 494 грн.
31 грудня 2010 року між сторонами підписаний акт прийому виконаних підрядних робіт № 1 за грудень 2010 року.
Згідно довідки за грудень 2010 року про розмір виконаних підрядних робіт, ТОВ «ВСК Геос»виконано підрядні роботи на загальну суму 1 069 494 грн. (в тому числі ПДВ 178 249 грн.).
25 грудня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-реставраційна виробнича фірма «Реставрація»та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВСК ГЕОС»укладений договір № 12/25 на виконання підрядних робіт, предметом якого є роботи по будівництву Автосервісного комплексу на перехресті Кільцевої дороги та вул. Н.Трублаїні, Святошинського району м. Києва.
Сторонами підписана договірна ціна по будівництву Автосервісного комплексу на перехресті Кільцевої дороги та вул. Н.Трублаїні, Святошинського району м. Києва (третя захватка) на суму 760 578 грн.
31 січня 2011 року між сторонами підписаний акт прийому виконаних підрядних робіт № 1 за січень 2011 року.
Згідно довідки за січень 2011 року про розмір виконаних підрядних робіт, ТОВ «ВСК Геос»виконано підрядні роботи на загальну суму 760 578 грн. (в тому числі ПДВ 126 763 грн.)
28 лютого 2011 року між сторонами підписаний акт прийому виконаних підрядних робіт № 1 за лютий 2011 року.
Згідно довідки за березень 2011 року про розмір виконаних підрядних робіт, ТОВ «ВСК Геос»виконано підрядні роботи на загальну суму 581 670 грн. (в тому числі ПДВ 96 945 грн.).
Між сторонами підписаний акт прийому виконаних підрядних робіт за квітень 2011 року.
Згідно довідки за квітень 2011 року про розмір виконаних підрядних робіт, ТОВ «ВСК Геос»виконано підрядні роботи на загальну суму 1 118 497,74 грн. (в тому числі ПДВ 186 416,29 грн.).
На виконання умов договорів підприємством ТОВ «ВСК Геос»на користь позивача були виписані наступні податкові накладні:
- № 108 від 21 січня 2011 року на суму ПДВ 108 916,29 грн.,
- № 221 від 25 лютого 2011 року на суму ПДВ 14 166,67 грн.,
- № 226 від 31 січня 2011 року на суму ПДВ 126 763 грн.,
- № 247 від 28 лютого 2011 року на суму ПДВ 96 945 грн.,
- № 301230 від 30 грудня 2010 року на суму ПДВ 178 249 грн.,
- № 129 від 26 січня 2011 року на суму 63 333,33 грн.
Перерахування коштів від ТОВ «Науково-реставраційна виробнича фірма «Реставрація»підтверджується виписками банків, а саме: 1 січня 2011 року позивач перерахував на розрахунковий рахунок ТОВ «ВСК Геос»822 991,74 грн., 21 січня 2011 року –900 000 грн., 26 січня 2011 року –380 000 грн., 25 лютого 2011 року –85 000 грн., 3 лютого 2011 року –760 578 грн., 22 березня 2011 року –581 670 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, актом Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 24 травня 2011 року № 551/23-3/36756148 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «ВСК Геос»встановлено, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «ВСК Геос»здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної праводієздатності ТОВ «ВСК Геос», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «ВСК Геос»та контрагентами є фіктивними правочинами та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами.
Актом Державної податкової інспекції у Калінівському районі м. Донецька від 16 вересня 2010 року № 6713/23-3/36616105 про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ «Анігіус»встановлено, що на ТОВ «Анігіус»відсутні у достатній кількості трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, тому вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов’язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.
Таким чином, відповідач вважає, що підприємством перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об’єкту оподаткування, в зв’язку з чим ТОВ «НРВФ «Реставрація»порушено статтю 228 Цивільного кодексу України, а тому є підставою для визнання правочинів недійсними згідно частини першої статті 216 Цивільного кодексу України.
Проте суд не погоджується з доводами, наведеними відповідачем, виходячи з наступного.
Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту, регулюються статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість», які були чинними на час виникнення спірних правовідносин.
Так, підпунктами 7.4.1 і 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»у редакції Закону, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
З аналізу вказаної правової норми та обставин справи суд приходить до висновку, що достатніми підставами для включення ТОВ «НРВФ «Реставрація»до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів (робіт, послуг); використання зазначених товарів, робіт та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв’язку з таким придбанням.
Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5. статті 7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»у редакції Закону, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (пункт 1.32 статті 1 цього Закону).
Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 -5.8 цієї статті.
Отже, правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.
Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»у редакції Закону, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин встановлено, що право нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість та мали свідоцтво платника податків на додану вартість, а саме: –ТОВ «ВСК Геос»: свідоцтво платника ПДВ № 100258593, ТОВ «Будівельна компанія «Анатарбуд»: свідоцтво платника ПДВ № 100253984, ТОВ «Анігіус»: свідоцтво платника ПДВ № 100241324.
Крім того, суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, позивач не може нести відповідальність ні за несплату податків його контрагентами за договорами, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі.
При цьому, слід враховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якою встановлено, що відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Так, з довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 30 листопада 2011 року вбачається, що 6 серпня 2009 року проведена державна реєстрація Товариства з обмеженою відповідальністю «Анігіус», 16 листопада 2010 року державним реєстратором внесений запис про реєстрацію припинення юридичної особи у зв’язку з визнанням її банкрутом, який скасовано 21 березня 2011 року за судовим рішенням.
З довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 30 листопада 2011 року вбачається, що 7 жовтня 2009 року проведена державна реєстрація Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Анатарбуд» та 23 червня 2011 року державним реєстратором внесено рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи.
З довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 2 листопада 2011 року вбачається, що 9 листопада 2009 року проведена державна реєстрація Товариства з обмеженою відповідальністю «ВСК Геос»та 22 вересня 2011 року державним реєстратором внесено запис про підтвердження відомостей про юридичну особу.
Також, в матеріалах справи міститься ліцензія від 22 грудня 2009 року, видана Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві Міністерства регіонального розвитку та будівництва України Товариству з обмеженою відповідальністю «ВСК Геос»на проведення господарської діяльності, пов’язаною із створенням об’єктів архітектури, строк дії ліцензії з 22 грудня 2009 року по 22 грудня 2012 року.
В судовому засіданні представником позивача пред’явлено оригінали документів, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, засвідчені копії залучено до матеріалів справи.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи клопотання представника відповідача суд з метою надання Державною податковою інспекцією у Солом’янському районі м. Києва додаткових доказів перейшов до письмового провадження та надав строк для подачі таких доказів до 21 грудня 2011 року, проте ні відповідачем, ні прокуратурою акту перевірки ТОВ «Будівельна компанія «Анатарбуд»чи будь-яких інших додаткових доказів суду не пред’явлено.
В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинення операцій, відсутність факту поставки робіт/послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагенту були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про наявність господарської мети платника податку при укладанні договорів. Вина позивача в тому, що контрагентом за правочинами виступило товариство, яке створено особою, яка не займалася фактичною господарською діяльністю, відсутня. Доказів визнання недійсними податкових накладних позивача чи вчинення ним завідомо свідомої діяльності, направленої на ухилення від сплати податків та зазначення відомостей у податкових накладних щодо фіктивних правочинів, суду не пред’явлено.
Відповідно до статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Крім того, суд зазначає, що при розмежуванні способів захисту порушеного права особи (визнання акта протиправним або скасування відповідного акта суб’єкта владних повноважень) необхідно враховувати наступне.
Визнання акта суб’єкта владних повноважень протиправним як способу захисту порушеного права позивача застосовується у тих випадках, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акту.
Скасування ж акту суб’єкта владних повноважень означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням. За змістом статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час прийняття рішення про скасування незаконного рішення суб’єкта владних повноважень має право визначити, з якого моменту відповідне рішення втрачає чинність.
Суд визначає, що рішення суб’єкта владних повноважень є скасованими з моменту набрання постановою законної сили, тобто лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти, оскільки інакше буде заподіяно значно більшої шкоди суб’єктам правовідносин порівняно з відвернутою.
З урахуванням викладеного застосування різних способів захисту порушеного права позивача –визнання спірного акта протиправним або скасування такого акта –повинно відбуватися з урахуванням конкретних обставин справи в кожному окремому випадку.
При цьому, як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 27 липня 2010 року № 1145/11/13-10, судам слід виходити з того, що вимога про визнання акта владного органу недійсним, незаконним, неправомірним тощо є різними словесними вираженнями одного і того самого способу захисту порушеного права позивача, а саме визнання акта протиправним.
Таким чином, враховуючи, що позивач обрав спосіб захисту свого порушеного права шляхом звернення до суду з позовом про визнання рішення суб’єкта владних повноважень нечинним та керуючись статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про визнання оскаржуваного рішення протиправним та його скасування.
Виходячи з системного аналізу наведених норм права, суд приходить до висновку про визнання позову обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-реставраційна виробнича фірма «Реставрація»задовольнити повністю.
2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва від 12 вересня 2011 року № 0003712308/0.
3. Відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-реставраційна виробнича фірма «Реставрація»за рахунок Державного бюджету України в особі Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва судові витрати в розмірі 3 (три) грн. 40 коп.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя М.А.Бояринцева