ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601 м.Київ, вул. К. Каменєва 8, корп. 1
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
місто Київ
18 листопада 2011 року Справа № 2а-18772/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
судді: Пісоцької О.В.,
за участю секретаря
судового засідання Швеця О.Ю.,
розглянувши у приміщенні суду у місті Києві у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою ОСОБА_2
доВідділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві,
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:
- відкритого акціонерного товариства «Трест Київміськбуд-6»,
- Головного управління державного казначейства України у місті Києві,
- Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Києві, -
провизнання дій неправомірними, стягнення коштів,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 (далі –ОСОБА_2, позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві (далі –ВДВС, відповідач), в якій просить:
- визнати дії відповідача неправомірними,
- стягнути з ВДВС 492110грн.73коп. «…згідно виконавчого листа від 17 червня 2003 року №2-113/2003р. за період з 14.05.03 по 30.11.10…», 98421грн. моральної шкоди та стягнути 3% на оплату послуг Ощадбанку при переказі коштів на особистий рахунок позивача, що складає 4428грн. 95коп.
Ухвалами суду до участі у справі №2а-8963/11/2670 залучені: Головне управління державного казначейства України у місті Києві (далі –Управління Держказнайства, третя особа-1), відкрите акціонерне товариство «Трест Київміськбуд 6»(далі –ВАТ «Трест Київміськбуд-6», третя особа-2), Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Києві (далі –Управління Фонду соцстрахування, третя особа-3), - як треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
В обґрунтування позову ОСОБА_2 зазначив, що 17 червня 2003 року Дніпровським районним судом м. Києва на виконання судового рішення від 13 травня 2003 року у справі №2-113/2003 видано виконавчий лист про стягнення з ВАТ «Трест Київміськбуд-6»на користь ОСОБА_2: вартості кімнатного крісла-коляски мод. М-201 –1200грн. 00коп.; вартості дорожнього крісла-коляски мод. 215 –7200грн. 00коп.; компенсацію вартості санаторно-курортних путівок за 1999-2000 роки –4260грн. 00коп.; 14990грн. на придбання транспортного засобу автомобіля «Таврія»з ручним керуванням; щомісячних виплат по компенсації за постільну білизну в сумі 42грн. 31коп.; 26грн. 60коп. - на звичайний догляд, 118грн. - на сторонній догляд, 08грн. 90коп. - побутову допомогу, 22грн. 80коп. - на додаткове харчування, 89грн. 29коп. - витрат на бензин, ремонт, технічне обслуговування автомобіля.
Разом з тим, як зазначає позивач, на його адресу ВДВС не направлено копію постанови про відкриття виконавчого провадження стосовно щомісячних стягувань, а також - не здійснено виконавчі дії щодо стягнення вказаних коштів. Зазначене зумовило подання ОСОБА_2 до відповідача протягом 7 років відповідних запитів, а саме: 14 жовтня 2005 року, 01 липня 2005 року, 05 жовтня 2005 року, 17 липня 2006 року та 01 листопада 2010 року. Позивач вказує на те, що відповідей на свої звернення не отримував. Звертав увагу суду, що неправомірність дій відповідача вже зафіксована в інших судових рішеннях, а тому вказане додаткового встановлення не потребує.
Необхідність стягнення саме з відповідача суми зазначених щомісячних відрахувань, призначених до сплати боржником, позивач обґрунтовує тим, що кошти, які мало сплатити ВАТ «Трест Київміськбуд-6», ВДВС зобов’язаний перерахувати стягувачу зі свого депозитного рахунку.
Підставою нарахування позивачем розміру моральної шкоди є те, що до часу звернення до суду з даним позовом ВДВС не виплачено вказаної суми стягнутих з ВАТ «Трест Київміськбуд-6»коштів, що, водночас, призвело до моральних страждань, нервувань, душевного хвилювання, порушення стосунків з оточуючими людьми, вимушене пристосування до гіршого життя.
Відповідач стосовно заявленого позову заперечує. У судовому засіданні представник ВДВС зазначив, що, дійсно, з часу закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом №2-113 в частині стягнення з ВАТ «Трест Київміськбуд-6»на користь ОСОБА_2 вартості кімнатного крісла-коляски мод.М-201 –1200грн. 00коп.; вартості дорожнього крісла-коляски мод.215 –7200грн. 00коп.; компенсацію вартості санаторно-курортних путівок за 1999-2000 роки –4260грн. 00коп.; 14990грн. на придбання транспортного засобу автомобіля «Таврія»з ручним керування, - виконавчих дій стосовно щомісячних виплат по компенсації за постільну білизну в сумі 42грн. 31коп.; 26грн. 60коп. - на звичайний догляд, 118грн. - на сторонній догляд, 08грн. 90коп. - побутову допомогу, 22грн. 80коп. - на додаткове харчування, 89грн. 29коп. - витрат на бензин, ремонт, технічне обслуговування автомобіля, не здійснювалось.
Водночас, представник відповідача звертав увагу суду, що з часу постановлення зазначених судових рішень, зокрема, за якими дії ВДВС визнані протиправними, державні виконавці неодноразово звертались до суду з вимогами про видачу дубліката виконавчого листа №2-113, про що позивач повідомлявся у відповідному порядку. Разом з тим, Дніпровський районний суд м. Києва, як вказує представник ВДВС, у спосіб передбачений процесуальним законодавством не реагує на відповідні заяви ВДВС, що усуває можливість у повному обсязі виконати рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13 травня 2003 року у справі №2-113/2003.
Представник ВДВС зауважував на тому, що особисто позивач також не позбавлений права звернутися до суду з вимогою про видачу дубліката виконавчого листа, проте, з незрозумілих причин відповідних дій не вчиняє.
Представник ВДВС вважає, що є необґрунтованим покладання лише на відповідача відповідальність та вину за невиконання у повному обсязі вказаного судового рішення. Просив суд врахувати, що дії відповідача до 2007 року вже визнавались протиправними у судовому порядку, що потягло стягнення з останнього за рахунок державного бюджету суми моральних збитків.
ВАТ «Трест Київміськбуд-6»просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що позивач відмовився від здійснення перерахунку на його користь щомісячних коштів, які мали нараховуватись Управлінням Фонду соцстрахування.
Управління Фонду соцстрахування зазначило, що до виплат, які мали відбутись за судовим рішенням у справі №2-113/2003, жодного відношення не має. Представник третьої особи-3 повідомив суд, що правовідносини, які виникли між позивачем та Управлінням Фонду соцстрахування не впливають на правовідносини між ВАТ «Трест Київміськбуд-6», ОСОБА_2 та ВДВС, проте просить у позові відмовити.
Управління Держказначейства стосовно задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на їх необґрунтованість, зокрема, в частині перерахунку суми боргу з ВДВС за наявності боржника.
Ухвалою суду від 21 квітня 2011 року поновлено ОСОБА_2 строк звернення до адміністративного суду з даним позовом.
Згідно з частиною 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 18 листопада 2011 року о 15год. 53хв. у відкритому судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови про часткове задоволення позову.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, представників відповідача та третіх осіб судом встановлено наступне.
Рішенням Дніпровського районного суду від 13 травня 2003 року у справі №2-113/2003 позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково: стягнуто з тресту «Київміськбуд-6»: вартість кімнатного крісла-коляски мод.М-201 –1200грн. 00коп.; вартість дорожнього крісла-коляски мод.215 –7200грн. 00коп.; компенсацію вартості санаторно-курортних путівок за 1999-2000 роки –4260грн. 00коп.; 14990грн. - на придбання транспортного засобу автомобіля «Таврія»з ручним керуванням; щомісячні виплати по компенсації за постільну білизну в сумі 42грн. 31коп.; 26грн. 60коп. - на звичайний догляд, 118грн. - на сторонній догляд, 08грн. 90коп. - побутову допомогу, 22грн. 80коп. - на додаткове харчування, 89грн. 29коп. - витрати на бензин, ремонт, технічне обслуговування автомобіля. В частині стягнення коштів по сплаті компенсації по санаторно-курортним путівкам за 1999-2000 роки: за 1999 рік в сумі 2010грн. 00коп., за 2000рік в сумі 2250грн. 00коп. допущено негайне виконання. Також рішенням суду з тресту «Київміськбуд-6»на користь ОСОБА_2 стягнуто моральну шкоду у розмірі 2000грн. 00коп. Рішення суду набрало законної сили 14 червня 2003 року.
В подальшому на виконання вказаного рішення суду 17 червня 2003 року видано виконавчий лист №2-113/2003 (далі –виконавчий лист №2-113/2003) про стягнення з тресту «Київміськбуд-6»на користь ОСОБА_2: суму вартості кімнатного крісла-коляски мод.М-201 –1200грн. 00коп.; вартості дорожнього крісла-коляски мод.215 –7200грн. 00коп.; компенсацію вартості санаторно-курортних путівок за 1999-2000 роки –4260грн. 00коп.; 14990грн. - на придбання транспортного засобу автомобіля «Таврія»з ручним керуванням; щомісячних виплат по компенсації за постільну білизну в сумі 42грн. 31коп.; 26грн. 60коп. на звичайний догляд, 118грн. на сторонній догляд, 8грн. 90коп. побутову допомогу, 22грн. 80коп. на додаткове харчування, 89грн. 29коп. витрат на бензин, ремонт, технічне обслуговування автомобіля.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Так, заочним рішенням Печерського районного суду міста Києва від 19 червня 2007 року у справі №2-478/07 за позовом ОСОБА_2 до Державної виконавчої служби в Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві, Державного казначейства України про невиконання рішення суду та відшкодування матеріальної та моральної шкоди встановлено наступне:
- 17 червня 2003 року по вищезазначеному рішенню суду виданий виконавчий лист та переданий до ДВС у Печерському районі м. Києва;
- позивач неодноразово звертався до начальника ВДВС Печерського району м. Києва про стягнення щомісячних виплат у примусовому порядку, оскільки державним виконавцем не виконувалось рішення суду в цій частині, але жодної відповіді позивачем отримано не було тощо.
На підставі встановленого вказаним заочним рішенням позов ОСОБА_2 задоволено частково шляхом:
- визнання дій ДВС у Печерському районі м. Києва по виконанню рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13 травня 2003 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ВАТ трест «Київміськбуд-6»про відшкодування матеріальної та моральної шкоди такими, що порушують права позивача (з урахуванням мотивувальної частини рішення),
- стягнення з держави в особі Головного управління Державного казначейства України в м. Києві на користь ОСОБА_2 відшкодування заборгованості по невиплаті щомісячних коштів згідно виконавчого листа від 17 червня 2003 року в сумі 3951грн. 45коп.;
- стягнення з держави в особі Головного управління Державного казначейства України в м. Києві на користь ОСОБА_2 суму завданої моральної шкоди у розмірі 3000грн.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 21 травня 2008 року у вказаній справі заочне рішення суду першої інстанції в частині відшкодування заборгованості по невиплаті щомісячних коштів згідно за виконавчим листом №2-113, виданого 17 червня 2003 року Дніпровським районним судом м. Києва, у сумі 3951грн. 45коп. скасовано. ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні позову до Держави України в особі Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про відшкодування заборгованості по невиплаті щомісячних виплат по компенсації згідно виконавчого листа №2-113 Дніпровського районного суду м. Києва від 17 червня 2003 року в сумі 3951грн. 45коп. з урахуванням індексації та компенсації.
Судом апеляційної інстанції у вказаному рішенні визначено, що за наявності боржника, у даному випадку –ВАТ «Трест Київміськбуд-6», - на якого покладено обов’язок відшкодувати спричинену шкоду стягувачу та який у добровільному порядку не виконує судове рішення, переведення стягнення на Державний бюджет України зазначених коштів є передчасним. Водночас, судом звернуто увагу на те, що позивач не позбавлений можливості стягнути зазначену суму з боржника.
Ухвалою Верховного Суду України від 05 листопада 2008 року заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 червня 2007 року в частині відшкодування моральної шкоди та рішення Апеляційного суду м. Києва від 21 травня 2008 року у вказаній справі залишені без змін.
ВДВС стверджує, проте - без наявних на то доказів, а ОСОБА_2 заперечує, що мало місце направлення на адресу останнього постанови відповідача про закінчення виконавчого провадження. В свою чергу, в обґрунтування відсутності відповідних доказів ВДВС послався на закінчення терміну зберігання вказаного виконавчого провадження та на знищення його матеріалів.
Відповідачем, і доказами не спростовується, що, крім направлення запитів та заяв до Дніпровського районного суду м. Києва про видачу дубліката виконавчого листа, інших заходів стосовно здійснення виконавчих дій, пов’язаних з примусовим виконанням рішення суду від 13 травня 2003 року у зазначеній справі №2-113/2003 в частині стягнення на користь ОСОБА_2 щомісячних виплат ВДВС здійснено не було.
В матеріалах справи містяться листи та заяви ВДВС, звернуті до Дніпровського районного суду міста Києва та подані до останнього під час вирішення даного спору, стосовно необхідності видачі ВДВС дубліката виконавчого листа.
Також в матеріалах справи наявні звернення ОСОБА_2 до ВДВС, зареєстровані останнім 17 червня 2006 року, та запит позивача до відповідача, зареєстрований у виконавчій службі 01 листопада 2010 року, стосовно виконання зазначеного судового рішення у справі №2-113/2003 в частині стягнення з боржника щомісячних виплат.
Крім того, відповідачем на підтвердження належного реагування на звернення позивача надано лист (відповідь) від 17 листопада 2010 року, який фактично направлявся на адресу ОСОБА_2 23 листопада 2010 року, про що свідчить журналом вихідної кореспонденції ВДВС (фотокопія відповідного аркушу журналу міститься в матеріалах справи).
З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази та заперечення щодо їх задоволення, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади повинні діяти в межах своєї компетенції та згідно з Конституцією та законами України.
Згідно з пунктами 1 та 2 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, згідно зі статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження»вiд 21 квітня 1999 року №606-XIV (далі –Закон №606) примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Водночас, примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.
Статтею 1 Закону №606 передбачено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Згідно зі статтею 5 зазначеного Закону державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Водночас, судами у справі №2-478/07 встановлено неправомірність дій відповідача у період з 2003 року по 2007 рік (з часу виникнення правовідносин між ОСОБА_2 та ВДВС стосовно виконання виконавчого листа №2-113) та вирішено питання про відшкодування моральної шкоди за вказаний період допущення порушень прав стягувача. Отже, вирішуючи спір, предмет якого досліджується у справі №2а-18772/10/2670, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для визнання дій, вчинених відповідачем у вище вказаний період (з 2003 року до 2007 року), неправомірними, оскільки особа не може бути притягнена до відповідальності двічі за одне й те саме допущення порушень прав та законодавства.
Таким чином, позовні вимоги, щодо визнання неправомірними дій відповідача та стягнення відповідних коштів з рахунку останнього за період 2003-2007 років, не підлягають задоволенню як безпідставні.
Розглядаючи справу в частині решти позовних вимог судом враховується, що на час вирішення даного спору триває невиконання судового рішення у справі №2-113/2003 в частині стягнення на користь ОСОБА_2: щомісячних виплат з компенсації за постільну білизну в сумі 42грн. 31коп.; 26грн. 60коп. - на звичайний догляд, 118грн. - на сторонній догляд; 08грн. 90коп. - побутову допомогу, 22грн. 80коп. - на додаткове харчування, 89грн. 29коп. - витрат на бензин, ремонт, технічне обслуговування автомобіля, - у зв’язку з безпідставним закінченням 08 вересня 2003 року відповідачем виконавчого провадження за виконавчим листом №2-113.
Разом з тим, посилання ОСОБА_2 на неналежне реагування відповідачем на його багаторазові звернення, як встановлено вище, у період з 2007 року до часу подання до адміністративного суду даного позову (у 2010 році) спростовується змістом позовної заяви, наданими поясненнями сторін, доказами. Так, за вказаний період позивачем подано одну заяву від 01 листопада 2010 року, на яку ВДВС надано відповідь листом від 17 листопада 2010 року, в якому повідомлено ОСОБА_2 про закінчення виконавчого провадження та наявність у останнього права на звернення до суду для видачі дубліката виконавчого листа №2-113.
Згідно зі статтею 7 Закону України №606-XIV державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Зазначена відповідь ВДВС судом оцінюється критично, оскільки державний орган, у випадку допущення бездіяльності, видання неправомірного рішення або вчинення неправомірних дій, наявність яких встановлена судовими рішеннями (зокрема, у справі 2-478/07), має усунути порушення прав та інтересів особи, зумовлені вказаними діями, рішеннями або бездіяльністю, у спосіб та у порядку, визначені чинним законодавством.
Водночас, відповідач звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з заявою щодо видачі дубліката виконавчого листа лише під час вирішення даного спору.
Позовні вимоги стосовно стягнення з ВДВС сум за виконавчим листом та відсотків для їх перерахування на рахунок позивача, з урахуванням періоду з 2007 року по 2010 рік, є необґрунтованими та безпідставними, оскільки за наявності боржника, який ухиляється від добровільного виконання судового рішення у справі №2-113/2003, переведення виплат на Державний бюджет України зазначених коштів є передчасним.
Таким чином, оцінюючи за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, наявні у справі докази, враховуючи вище зазначені судові рішення у справі №2-478/07, сукупність дій сторін у спірних правовідносинах, а також –тривале невиконання судового рішення у справі №2-113/2003, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню шляхом:
- визнання (у період с 2007 року по 2010 рік) протиправними дій ВДВС щодо неналежного виконання виконавчого листа, виданого 17 червня 2003 року Дніпровським районним судом міста Києва у справі №2-113/2003 за позовом ОСОБА_2 до ВАТ «Трест Київміськбуд-6»про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, - в частині стягнення з боржника щомісячних виплат,
- зобов’язання відповідача здійснити дії щодо виконання виконавчого листа, виданого 17 червня 2003 року Дніпровським районним судом міста Києва у справі №2-113/2003 за позовом ОСОБА_2 до ВАТ «Трест Київміськбуд-6»про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, - в частині стягнення з боржника щомісячних виплат у спосіб та в межах строку, визначеного законом.
Правові підстави для задоволення решти позовних вимог, зокрема, про стягнення моральної шкоди, відсутні.
Також суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання ОСОБА_2 та звільнення позивача, як інваліда ІІ групи, від сплати судового збору за подання даного адміністративного позову.
Керуючись статтями 7, 9, 11, 69-72, 86, 94, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві щодо неналежного виконання виконавчого листа, виданого 17 червня 2003 року Дніпровським районним судом міста Києва у справі №2-113/2003 за позовом ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариств «Трест Київміськбуд-6»про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, - в частині стягнення з боржника щомісячних виплат.
Зобов’язати Відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві здійснити дії щодо виконання виконавчого листа, виданого 17 червня 2003 року Дніпровським районним судом міста Києва у справі №2-113/2003 за позовом ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства «Трест Київміськбуд-6»про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, - в частині стягнення з боржника щомісячних виплат у спосіб та в межах строку, визначеного законом.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
ОСОБА_2 звільнити від сплати судового збору за подання даного адміністративного позову.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) О.В. Пісоцька
З оригіналом згідно.
Суддя О.В. Пісоцька